Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
07 квітня 2021 року № 520/2182/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кухар М.Д.,
за участі
секретаря судового засідання - Говтві Д.В.,
представника позивача - Кокорева Е.О.,
представника відповідача - Шутової А.А.,
розглянувши у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495, вулиця Пушкінська, 46, Харків, Харківська область, 61000), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області № 2261669/2688910356 від 24.12.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 07.12.2020 позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні позивача № 9 від 07.12.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, розрахунок яких буде надано суду у строк, передбачений ст. 139 КАС України;
- у відповідності до ст. 382 КАС України зобов'язати відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного тижня з дня набрання законної сили даним судовим рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з рішеннями комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 2261669/2688910356 від 24.12.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 07.12.2020 позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено в реєстрації податкової накладної, оскільки ним надано всі необхідні документи для розблокування реєстрації податкової накладної, реєстрація якої відповідачем була зупинена.
Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване рішення є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, у зв'язку з чим, просить зобов'язати ДПС України прийняти та зареєструвати податкові накладні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачам надати відзив на позов.
Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачам - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія зазначеної ухвали надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Представник першого відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області, згідно наданого до суду відзиву на позов, заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що приймаючи спірні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних контролюючий орган виходив з того, що позивачем не надано необхідного обсягу первинних документів на розблокування податкової накладної, про що зазначено у спірному рішенні, а отже рішення комісії Головного управління ДПС в Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняті відповідно до чинного законодавства.
Представником позивача надана відповідь на відзив, в якій сторона позивача з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, не погодилась, зазначивши, що для реєстрації податкової накладної разом з повідомленням про подання документів податковому органу були подані всі документи, які підтверджують реальний рух матеріальних цінностей. Однак, у своєму рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної відповідач всупереч очевидним фактам заявляє про відсутність документів щодо транспортування ТМЦ. На відміну від загальних безпідставних тверджень відповідача щодо відсутності документів, достатніх для реєстрації податкових накладних, в позовній заяві позивачдокладно описав рух матеріальних цінностей та коштів в ході здійснення господарської операції.
Вважає, що у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення не має доказів щодо відсутності об'єкта справляння ПДВ, а також доказів відсутності першої події виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, рівно як і доказів наміру платника на безпідставне одержання податкової вигоди у будь-якій формі та ураховуючи неподання таких доказів до матеріалів справи, оскаржуване рішення контролюючого органу просить визнати таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Представник другого відповідача, Державної податкової служби України, відзив на позов не надав, причин неможливості подання не повідомив.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та має статус фізичної особи -підприємця. Позивач перебуває з 24.12.1997 перебуває на обліку органах податкової служби.
Основними видами діяльності за КВЕД позивача є: 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (основний); 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 56.30 Обслуговування напоями; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 52.10 Складське господарство; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів
Як встановлено в ході розгляду справи, між ФОП ОСОБА_1 (Постачальник) та ТОВ "Грін Лист" (Покупець) 24.11.2020 року уклали договір поставки № 303/5-н соняшникової олії (т. 1 а.с. 92-102).
На виконання умов укладеного договору платником податків поставлено товар (соняшникову олію) на адресу контрагента.
За результатом проведених господарських операцій складено податкову накладну: від 07.12.2020 № 9, яку направлено на реєстрацію в ЄРПН.
Як встановлено за матеріалами справи на підтвердження проведення господарської операції за укладеним договором складена видаткова накладна NTI -0000049 від 07.12.2020, Товаротранспортна накладна ОТ-0000049 від 07.12.2020, банківська виписка за період з 01.12.2020 по 11.12.2020.
На підтвердження факту перевезення олії, представником позивача надана копія заяви на перевезення вантажу N0712-1 та Акт виконаних робіт N3 від 08.12.2020, копіїяких містяться в матеріалах справи.
Рішенням Комісії Головного управління ДПС у Харківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податкової накладної від 07.12.2020 №9.
Згідно з отриманими квитанціями підставами для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН зазначено, що підприємство позивача відповідає п. 1 критерію ризиковості здійснення господарських операцій, що затверджені постановою КМУ від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», а саме: відсутність кодів УКТЗЕД/ДКІІІІ товарів/послуг в таблиці даних платника ПДВ як товари послуги, що на постійній основі постачаються, а також обсяг постачання товару дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару та запропоновано підприємству надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.
Однак в квитанції №1, якою було зупинено реєстрацію податкової накладної, зазначено іншу підставу для такого зупинення: «Відповідно до ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК від 03.08.2020 № 1 в ЄРПН зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/ послуг 1512 відсутні в таблиці даних платника ПДВ, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу йол постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмов в реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Додатково повідомлено: показник «П» = 5,3227%, «Р» = 5080,09».
На виконання п. 5, 6 Наказу МФУ від 12.12.2019 №520 позивачем та результатом отримання квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН подано до контролюючого органу пояснення та копії документів, що підтверджують законність їх реєстрації в ЄРПН, за результатом розгляду яких рішенням комісії Головного управління ДПС у Харківській області № 2261669/2688910356 від 24.12.2020 відмовлено у реєстрації вищезазначеної податкової накладної.
Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, на думку податкового органу, слугувало ненадання платником податків необхідного обсягу документів про, що зазначено у спірному рішенні.
Податковим органом зазначається, що позивачем не подано усіх первинних документів на розблокування податкової накладної.
В рішенні від 24.12.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної зазначено про ненадання платником податку копій документів - відсутність первинних документів щодо транспортування ТМЦ.
Як встановлено за матеріалами справи, такі документи позивачем було подано разом з повідомленням про подання документів №10 від 18.12.2020.
Після отримання рішення про відмову в реєстрації податкової накладної позивач подав скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 24.12.2020. До зазначеної скарги було додано всі документи, які підтверджують рух матеріальних цінностей від постачальників сировини до покупця готової продукції, надано інформацію про наявність у позивача приміщень, де розташовано складські приміщення та виробниче обладнання.
В задоволенні скарг позивачу було відмовлено вже з підстав - «не надання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/ послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, інвойси». Це фактично цитування всього пункту положення, із якого незрозуміло, яких саме документів не вистачає відповідачам для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №9.
Окремо по кожному пункту, переліченому в рішенні:
Не подання документів щодо постачання, придбання товарів/послуг - такі документи були подані разом з повідомленням про подання документів, разом зі скаргою
Не подання документів про зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження - відповідачам було надано всі необхідні документи, які підтверджують реальне фізичне переміщення ТМЦ та їх перетворення. Відповідачам було надано договір оренди виробничих приміщень, де зберігаються матеріали та готова до відвантаження продукція.
Не подання інвентаризаційних описів - законодавство не вимагає від фізичної особи - підприємця проводити інвентаризацію його активів і, відповідно, складати інвентаризаційні описи.
Вважаючи рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН рішення № 2261669/2688910356 від 24.12.2020 незаконним, винесеним неправомірно і з порушенням чинного податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що наявні правові підстави для реєстрації податкової накладної.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок сплати податкових зобов'язань, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Вимоги щодо оформлення податкових накладних, їх видачі та внесення до ЄРПН встановлені ст.201 Податкового Кодексу України.
Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Так, згідно п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію (їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України - письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з п.п.201.16.3 п.201.16 ст.201 ПК України, письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.
Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.п. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України, податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 74.2 ст.74 ПК України передбачено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» №1246 від 29.12.2010 року (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Положеннями пункту 13 Порядку №1246 встановлено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Аналогічні приписи містить пункт 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).
Як передбачено пунктом 5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Відповідно до пункту 6 зазначеного Порядку, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Згідно з пунктом 7 Порядку №117, у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Як зазначено в квитанції та у позовній заяві, та не заперечується відповідачем, реєстрація податкових накладних зупинена у зв'язку з тим, що ПН/РК відповідає вимогам п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку» та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Відповідно до п. 14 Порядку №117 зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки -фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
За змістом пункту 15 зазначеного Порядку, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Як встановлено за матеріалами справи позивач здійснює діяльність з виробництва соняшникової олії.
В податкових накладних було зазначено таку номенклатуру товарів з кодом УКТ ЗЕД 1512119100: олія соняшникова не рафінована.
Саме продукція з цим кодом стала підставою для зупинення реєстрації податкової накладної та в подальшому для відмови в реєстрації податкової накладної.
У відповідності до п. 14.1.231 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Відповідно до приписів п.201.10. ст.201 ПК України позивачем було складено податкову накладну №9 від 07.12.2020 за першою подією - відвантаження товару.
Як передбачено пп.201.16.1 ст.201 ПКУ, для реєстрації ПН, реєстрація яких зупинена, платник податків може подати письмові пояснення та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.
Керуючись зазначеним приписом, позивач надав до ДПС по податковій накладній №9 копії документів, якими підтверджується реальність здійснення операцій по податковій накладній, реєстрація якої зупинена.
При цьому, надані копії документів та пояснення детально відображають специфіку діяльності позивача та підтверджують наявність ресурсів для ведення профільного виду діяльності, дотримання принципу обачності при виборі своїх контрагентів.
Як встановлено під час розгляду справи, процес випуску продукції здійснювався таким чином.
Постачальники сировини здійснюють поставку на склад позивача, що належить йому на праві приватної власності (інформаційна довідка з реєстру нерухомого майна міститься в матеріалах справи).
Доставка здійснювалась сторонніми перевізниками на підставі договорів та заявок на перевезення. Господарські операції з перевезення документувались товаротранспортними накладними та актами виконаних робіт.
Складські приміщення, де відбувається розвантаження сировини, належать позивачу і розташовані за адресою: Зміївський р-н, с. Соколово, вул. Теплична 3.
Виробництво олії здійснюється на власній лінії з віджиму олії, яка розташована за адресою: Зміївський р-н, с. Соколово, вул. Отакара 47
Переміщення соняшникового насіння з вул. Теплична на вул. Отакара, де знаходяться склад сировини та виробничі потужності, здійснюється позивачем власним автомобільним транспортом.
Фізичний рух соняшникового насіння зі складу сировини до виробничої лінії здійснюється автоматично за допомогою стрічкових транспортерів.
Випуск готової продукції відображено у документах, доданих до позову: відомість руху макухи соняшникової, відомість руху олії соняшникової, виробничі акти. Зазначені документи складаються за підсумками роботи за місяць.
Відвантаження та доставка продукції покупцю відбувається на підставі договору (договір поставки №303/5-н) і підтверджується первинними документами: видатковою накладною №ТІ-0000049 від 07.12.2020, товаротранспортною накладною №Р-000049 від 07.12.2020.
На момент подання позову покупець частково сплатив вартість олії платіжним дорученням №263 від 10.12.2020 в сумі 761633,42 грн. Залишок вартості олії, який дорівнює сумі ПДВ 152326,68 грн., буде сплачено постачальнику після реєстрації податкової накладної.
Факт отримання послуг з доставки підтверджено Актом виконаних робіт №3 від 08.12.2020 та послуги оплачено 10.12.2020 платіжним дорученням №470.
У відповідності до п. 21. Постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Як встановлено під час розгляду справи, в рішенні від 24.12.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної зазначено про ненадання платником податку копій документів - відсутність первинних документів щодо транспортування ТМЦ.
Проте, судовим розглядом встановлено, що такі документи позивачем були подані разом з повідомленням про подання документів №10 від 18.12.2020.
Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом, то в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
В даних спірних правовідносинах, підставами для прийняття комісією ДПС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податків необхідного обсягу документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/обо банківських виписок з особових рахунків.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем надавались пояснення та копії первинних документів щодо господарських відносин з його контрагентом, за результатами яких виписано податкову накладну від 07.12.2020 № 9, копія якої міститься в матеріалах справи.
Крім того, не сплинуло 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у податкових накладних, протягом яких платник податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) має право надати письмові пояснення щодо підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних.
При цьому суд зауважує, що Комісією податкового органу не було враховано пояснення та документи позивача.
Суд також зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна / розрахунок коригування.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Водночас, суд зауважує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт 1.6 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі касаційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі №1940/1306/18 та від 12.04.2019 року №822/1878/18.
Також суд зазначає, що не може бути підставою для відмови в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних сам факт не надання певних документів, коли у платника податків були наявні інші документи щодо господарських операцій.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятого рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області № 2261669/2688910356 від 24.12.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 07.12.2020 в Єдиному держаному реєстрі податкових накладних.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні №9 від 07.12.2020 року в Єдиному держаному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту п.201.16 ПК України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. №341), Регламенту комісії ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації повноваженнями щодо реєстрації податкових накладних, входить до компетенції ДПС України.
Згідно положень п.2, п.4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
З огляду на наведене, враховуючи те, що судом визнано протиправними рішення комісії Головного управління державної податкової служби у Харківській області №2261669/2688910356 від 24.12.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 07.12.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну від 07.12.2020 №9 в Єдиному реєстрі податкових накладних, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України шляхом стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору.
Також, представник позивача у позовній заяві просить суд стягнути на користь позивача понесені ним витрати за надання правничої допомоги у розмірі 7500,00 грн.
До матеріалів справи стороною позивача долучено договір № 0102С2020 від 03.02.2021 року про надання правової допомоги з Адвокатським бюро "Кокоревы і К" та копії квитанцій про оплату за послуги адвоката, згідно платіжних доручень: № 92 на суму 500,00 грн., № 81 від 11.03.2021 р. на суму 2000,00 грн., № 34 від 05.02.2021 року на суму 5090,00 грн. Всього на загальну суму 7590,00 грн.
Також надано акт № ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАСУ).
Відповідно до ч.3 ст.134 КАСУ для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 ст.134 КАСУ).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 9 статті 139).
Відповідно до частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 року по справі 826/1216/16 вбачається, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
За положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Так, в заяві зазначено, що витрати на правничу допомогу складають 7500,00 грн.
З наданого акту № ОУ-0000002 здачі-прийняття робіт (надання послуг), вбачається, що Виконавцем за укладеним договором надані послуги: за складання позовної заяви 3000,00 грн., призначені судові засідання - 3000,00 грн., відшкодування витрат на отримання - 90,00 грн., складання відповіді на відзив - 1000,00 грн., клопотання про стягнення судових витрат - 500,00 грн. Усього на суму 7590,00 грн.
Проте, суд зазначає, що представником позивача не конкретизовано що саме малось на увазі під визначенням "відшкодування витрат на отримання" у розмірі 90,0 грн. також суд критично оцінює такий вид робі як складання клопотання про стягнення судових витрат.
Крім того, як вбачається з автоматизованої програми "Діловодство спеціалізованого суду" та не заперечується представником позивача у поданій заяві, судове засідання, призначене на 09.03.2021 року та яке оцінено представником позивача у розмірі 1000,00 грн. - не відбулось.
Враховуючи викладене та враховуючи співмірність позовних вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення на користь позивача з відповідачів судових витрат за надання професійної правничої допомоги в загальному розмірі 6000,00 грн. (3000,00 грн. - за складання позову; 2000,00 грн. - за два судових засідання, які відбувались та в яких приймав участь представник позивача та 1000,00 грн. - за складання відзиву на позов).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Харківській області № 2261669/2688910356 від 24.12.2020 про відмову в реєстрації податкової накладної №9 від 07.12.2020 ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 9 від 07.12.2020 року ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.п НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п.п НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495, вулиця Пушкінська, 46, Харків, Харківська область, 61000).
Клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі гривень) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43983495).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі гривень) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України ( код ЄДРПОУ 43005393).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 15 квітня 2021 року.
Суддя Кухар М.Д.