про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
Справа № 500/1916/21
15 квітня 2021 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Баранюк А.З., ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї документами ОСОБА_1 до Федеральний уряду Німеччини, Федерального канцлера Німеччини ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Федеральний уряду Німеччини, Федерального канцлера Німеччини ОСОБА_2 , в якому просить:
зобов'язати уряд Німеччини і Міграційну службу надати ОСОБА_1 та суду документи, що його дід ОСОБА_3 дійсно звертався до Президента та до уряду Німеччини про позбавлення його німецького громадянства;
зобов'язати уряд Німеччини і Міграційну службу надати ОСОБА_1 копію рішення Президента України чи Радянського Союзу про надання його діду ОСОБА_4 українського громадянства;
зобов'язати уряд Німеччини і Міграційну службу визнати, що дід позивача - німецький солдат і підданий ОСОБА_5 не був позбавлений німецького громадянства, якщо не будуть надані підтверджуючі документи, що він втратив громадянство;
зобов'язати уряд Німеччини і Міграційну службу визнати діда позивача ОСОБА_6 - німецького солдата громадянином Німеччини.
Згідно з ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою та другою статті 3 КАС України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961р., стороною якої є Україна, до іноземної держави, її дипломатичних представництв і консульських установ застосовується судовий імунітет. Відповідно до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента від 10 червня 1993 № 198/93, наша держава гарантує додержання положень зазначеної вище Конвенції.
Крім того, порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України «Про міжнародне приватне право» від 2005 року № 2709-ІV, який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом
Стаття 79 цього Закону встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Таким чином, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
Найважливішою ознакою для держави є суверенітет, оскільки саме суверенітет становить основну відправну засаду для її правосуб'єктності. Суверенітет держави має вияв у двох сферах-внутрішній та зовнішній. У зовнішній сфері суверенітет означає незалежність, самостійність і не підпорядкованість держави іншим державам. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої.
Таким чином, бути учасником справи в судах іншої держави кожна суверенна держава може тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб.
Застосування судового імунітету вважається загальновизнаним у сучасній міжнародно-правовій практиці.
Закріплення судового імунітету для кожної суверенної держави має безумовний характер.
В даному випадку позивач - фізична особа, звертається з позовом до відповідачів Федерального уряду Німеччини, Федерального канцлера Німеччини ОСОБА_2 , у спорі про зобов'язання вчинити дії, а також щодо встановлення громадянства його діда, а тому з урахуванням наведеного, даний спір за таких умов, суб'єктно не належить до юрисдикції національних судів України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому суд зазначає, що згідно з ч.5 ст.170 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
На підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у справі №500/1916/21 за позовом ОСОБА_1 до Федеральний уряду Німеччини, Федерального канцлера Німеччини ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.м
Суддя Баранюк А.З.