Справа № 500/854/21
14 квітня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посаді телефоніста міжміського телефонного зв'язку з 03.11.1992 року по 03.12.1993 року та з 02.01.1995 року по 02.01.2002 року та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 19.06.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 19.06.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Листом №1900-0321-8/18046 від 28.10.2020 року відповідач відмовив в призначенні пенсії, з підстав відсутності необхідного пільгового трудового стажу. Беручи до уваги те, що факт роботи ОСОБА_1 з 03.11.1992 року по 03.12.1993 року та з 02.01.1995 року по 02.01.2002 року на посаді телефоніста міжміського телефонного зв'язку підтверджується відомостями трудової книжки та пільговою довідкою підприємства, а відсутність у неї висновку щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці не може свідчити про не проведення такої, позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 02.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 22.03.2021 року подано до суду відзив на позовну заяву, просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що загальний стаж позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії складає 33 роки 8 місяців 13 днів, спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджений належними документи з 23.06.1986 року по 26.09.1986 року та з 04.12.1993 року по 01.01.1995 року, складає 1 рік 4 місяці 2 дні. За результатами перевірки факту роботи в Тернопільській філії ПАТ "Укртелеком", проведеної 23.07.2020 року, встановлено, що у відомостях по нарахуванню заробітної плати вказана інформація про роботу позивача у 1986 року році на посаді "поштальйон по доставці телеграм", з 1992 по 1994 роки - "телефоніст", з 1995 по 1997 року - "старший телефоніст", з 1998 по 2001 роки - "телефоніст". Згідно наказу №43 від 20.12.2001 року ОСОБА_1 переведено з посади "телефоніст 2 кл." на посаду "оператор електрозв'язку 3 кл." з 02.01.2002 року. Для перевірки книги наказів, особові карточки форми Т2, П2 та інші первинні документи, які б могли підтвердити факт роботи на посадах, не надано. Висновок щодо якості проведеної атестації по установі при проведенні перевірки не надавався також. Просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трудової діяльності перебувала на різних посадах, що підтверджується відомостями її трудової книжки НОМЕР_1 від 15.11.1980 року.
Зокрема, ОСОБА_1 працювала телефоністкою в Бережанському районному вузлі зв'язку з 23.06.1986 року по 26.09.1986 року, телефоністкою міжміського телефонного зв'язку районного вузла в Підгаєцькому районному вузлі зв'язку з 03.11.1992 року по 02.01.1995 року, старшою телефоністкою МТС І класу в Підгаєцькому районному вузлі електрозв'язку "Підгайцірайтелеком" з 02.01.1995 року по 02.01.2002 року.
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №08/92, виданої 05.06.2020 року Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком", позивач з 23.06.1986 року по 26.09.1986 року та з 03.11.1992 року по 02.01.2002 року виконував роботу з повним завантаженням робочого дня з мікротелефонною гарнітурою на комутаторі міжміського телефонного зв'язку з цілодобовою дією. За вказаний період докорінно не змінювалися умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за посадою телефоніст міжміського телефонного зв'язку, що передбачена Списком №2, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року (9 років 5 місяців 4 дні).
Також Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком"05.06.2020 року видано довіку №08/93 про перейменування та реорганізацію Бережанського районного вузла зв'язку для подання в Пенсійний фонд.
Наказом №117 від 04.12.1998 року "Про затвердження атестації робочих місць за умовами праці" по Тернопільській дирекції УДПЕЗ "Укртелеком" Центр електрозв'язку №1 м.Бережани, в результаті проведеної атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгову пенсію по Списку №2, зокрема - телефоністкам.
Позивач 19.06.2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за результатами розгляду якої листом №1900-0321-8/18046 від 28.10.2020 року відповідач відмовив в призначенні пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.144 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки загальний стаж позивача складає 33 роки 8 місяців 13 днів, а спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджений належними документи з 23.06.1986 року по 26.09.1986 року та з 04.12.1993 року по 01.01.1995 року, - лише 1 рік 4 місяці 2 дні, що є меншим за необхідний.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Приписами ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
В силі приписів ч.1 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п.2 ч.2 ст.144 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
В силу спеціальної вказівки у Законі України №2148-VIII від 03.10.2017 року наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Аналогічні положення передбачені п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 року.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими. Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 , згідно п.3 резолютивної частини якого застосуванню підлягають ст.13, ч.2 ст.14, п."б" - "г" ст.54 України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015 року для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам…".
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), у відповідності п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.
Відповідно до п.1 Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 01.08.1992 року №442 (далі - Порядок №442) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п.8 Порядку №442).
Згідно з п.9 Порядку №442 перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.
Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Отже, аналіз вище наведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах незалежно від віку є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
За положеннями розділу XXXI Списку №2 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають телефоністи міжміських телефонних станцій, переговорних пунктів з цілодобовою дією і міських телефонних станцій ємністю 300 номерів і вище.
Відповідно до розділу XXІX Списку №2 виробництв, робіт, професій і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 року №10, та Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162, пільгове пенсійне забезпечення надається, зокрема, за такими посадами:
23100000-19093 - телефоністи міжміського телефонного зв'язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією;
23100000-19095 - телефоністи місцевого телефонного зв'язку міських телефонних станцій ємністю від 300 номерів і вище;
23100000-19096- телефоністи довідкової служби міської телефонної мережі.
З матеріалів справи видно, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала телефоністкою в Бережанському районному вузлі зв'язку з 23.06.1986 року по 26.09.1986 року, телефоністкою міжміського телефонного зв'язку районного вузла в Підгаєцькому районному вузлі зв'язку з 03.11.1992 року по 02.01.1995 року, старшою телефоністкою МТС І класу в Підгаєцькому районному вузлі електрозв'язку "Підгайцірайтелеком" з 02.01.1995 року по 02.01.2002 року.
Відмовляючи позивачу у призначені пенсії на пільгових умовах, відповідач у листі №1900-0321-8/18046 від 28.10.2020 року послався на те, що спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджений належними документи з 23.06.1986 року по 26.09.1986 року та з 04.12.1993 року по 01.01.1995 року, є меншим за необхідний.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи на посаді телефоніста міжміського телефонного зв'язку з 03.11.1992 року по 03.12.1993 року та з 02.01.1995 року по 02.01.2002 року.
Так, за результатами перевірки факту роботи в Тернопільській філії ПАТ "Укртелеком", проведеної 23.07.2020 року, встановлено, що у відомостях по нарахуванню заробітної плати вказана інформація про роботу позивача у 1986 року році на посаді "поштальйон по доставці телеграм", з 1992 по 1994 роки - "телефоніст", з 1995 по 1997 року - "старший телефоніст", з 1998 по 2001 роки - "телефоніст". Однак, для перевірки книги наказів, особові карточки форми Т2, П2 та інші первинні документи, які б могли підтвердити факт роботи на посадах, не надано. Висновок щодо якості проведеної атестації по установі при проведенні перевірки не надавався також.
Натомість, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №08/92, виданої 05.06.2020 року Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком", позивач з 23.06.1986 року по 26.09.1986 року та з 03.11.1992 року по 02.01.2002 року виконував роботу з повним завантаженням робочого дня з мікротелефонною гарнітурою на комутаторі міжміського телефонного зв'язку з цілодобовою дією. За вказаний період докорінно не змінювалися умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за посадою телефоніст міжміського телефонного зв'язку, що передбачена Списком №2, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року (9 років 5 місяців 4 дні). Також Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" 05.06.2020 року видано довіку №08/93 про перейменування та реорганізацію Бережанського районного вузла зв'язку для подання в Пенсійний фонд.
Суд відзначає, що довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №08/92 від 05.06.2020 року видана на підставі наказів та відомостей на заробітну плату за 1986, 1992-2002 роки, оцінки якій Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області надано не було.
При цьому, суд враховує, що довідка відповідає затвердженій формі, містить усі необхідні реквізити, підписана уповноваженою особою, а найменування посад, що у ній зазначені, відповідають найменуванням посад згідно зі Списками № 2. Факт належного оформлення довідки також не заперечується відповідачем.
Право ж позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення документації (вина позивача у не надані для перевірки книги наказів, особові карточки форми Т2, П2 тощо відсутня).
Важливим є те, що наказом №117 від 04.12.1998 року "Про затвердження атестації робочих місць за умовами праці" по Тернопільській дирекції УДПЕЗ "Укртелеком" Центр електрозв'язку №1 м.Бережани, в результаті проведеної атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгову пенсію по Списку №2, зокрема - телефоністкам.
Разом з цим особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а, у якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Існування ж висновку щодо якості проведеної атестації по установі, відповідачем ні в листі, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, ні в відзиві не заперечується, а не представлення такого не спростовує результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці в спірний період роботи позивача зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, підтверджених наказом №117 від 04.12.1998 року "Про затвердження атестації робочих місць за умовами праці", що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відтак, суд констатує, що інформація, яка міститься в довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, в сукупності з фактичними даними, які відображені в трудовій книжці позивача, а також інформацією, що відображена в наказі про атестацію, підтверджує, що позивач працювала повний робочий день, виконував шкідливий характер роботи у спірні періоди з 03.11.1992 року по 03.12.1993 року та з 02.01.1995 року по 02.01.2002 року на посаді, віднесеній до Списку №2.
Таким чином, встановлені судом обставини справи та системний аналіз законодавчих норм свідчать про достатність поданих позивачем документів для встановлення факту перебування в періоди з 03.11.1992 року по 03.12.1993 року та з 02.01.1995 року по 02.01.2002 року на посаді, що міститься у Списку №2, та зайнятості за відповідною професією за результатами атестації умов праці, що визначають право на пенсію на пільгових умовах відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому суд приходить до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача зарахувати такі періоди до спеціального стажу ОСОБА_1 .
Як передбачено п.4 ч.2 ст.245 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч.4 ст.245 КАС України).
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення.
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Слід також відзначити, що як п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", так і п.2 ч.2 ст.144 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", передбачено, що працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років
Суд констатує, що загальний стаж позивача, який не є спірним у межах даної адміністративної справи, складає 33 роки 8 місяців 13 днів, а спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, зарахований відповідачем самостійно та з урахуванням висновків суду у даному рішенні, - 9 років 5 місяців 4 дні.
Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, досягнення на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку 56 років, наявність достатнього загального стажу, та спеціального стажу - 9 років 5 місяців 4 дні, що дає право на зменшення пенсійного віку на 4 роки, суд вважає за необхідне визнати протиправними, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.144 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та, враховуючи що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, зобов'язати відповідача призначити таку з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, відповідно до ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - 22.06.2020 року, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 817,20 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, згідно квитанції №79 від 24.02.2021 року (а.с.4).
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періоду роботи з 03.11.1992 року по 03.12.1993 року та з 02.01.1995 року по 02.01.2002 року для призначення пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.144 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 03.11.1992 року по 03.12.1993 року та з 02.01.1995 року по 02.01.2002 року для призначення пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.144 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.06.2020 року.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) гривень 20 (двадцять) копійок, сплачений відповідно до квитанції №79 від 24.02.2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 квітня 2021 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.