про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
15 квітня 2021 року Справа № 480/3056/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши заяву сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" до Лебединської міської ради Сумської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення,-
У провадженні суду перебуває адміністративна справа за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" з адміністративним позовом до Лебединської міської ради Сумської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області про:
1) визнання протиправною бездіяльності Лебединської міської рада Сумської області щодо не прийняття рішення за клопотанням СТОВ «Хлібороб» про надання дозволу (згоди) на розробку технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим № 5922984200:06:001:0333 в натурі (на місцевості), зареєстрованого 02.03.2021 року за вхідним № 775/02-20, та зобов'язати Лебединську міську раду Сумської області прийняти рішення за наслідками розгляду клопотання СТОВ «Хлібороб» про надання дозволу (згоди) на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим №5922984200:06:001:0333 в натурі (на місцевості), зареєстрованого 02.03.2021 року за вхідним № 775/02-20, та надати СТОВ «Хлібороб» дозвіл (згоду) на розробку технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим №5922984200:06:001:0333 в натурі (на місцевості);
2) визнання протиправним та скасувати рішення дев'ятої сесії восьмого скликання Лебединської міської ради Сумської області від 08.04.2021 року № 222-МР «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у приватну власність» в частині надання дозволів щодо відведення земельних ділянок із земель комунальної власності за межами села Кам'яне в межах земельної ділянки з кадастровим номером 5922984200:06:001:0333.
Ухвалою суду від 14.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
15.04.2021 представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (та/або його відділів) здійснювати будь-які дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5922984200:06:001:0333, загальною площею 102.9748 га, місцем розташування якої є Сумська область, Лебединський район, Кам'янська сільська рада, в тому числі, але не виключено: щодо зміни цільового призначення та складу угідь, зміни конфігурації та меж, зміни кадастрового номеру, поділу чи об'єднання даної земельної ділянки.
Подана заява вмотивована тим, що оскаржуваним у даній справі рішенням дев'ятої сесії восьмого скликання Лебединської міської ради Сумської області від 08.04.2021 року №222-МР надано дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства для подальшої передачі у приватну власність, зокрема, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5922984200:06:001:0333, яка перебуває в користуванні позивача та за користування якою він сплачує визначені законом платежі, а відповідач дані платежі приймає.
Вважає, що у разі скасування державної реєстрації державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Сумській області земельної ділянки з кадастровим №5922984200:06:001:0333, загальною площею 102,9748 га., яка перебуває у користуванні позивача, за результатами складених на підставі оскаржуваного позивачем рішення відповідача документацій із землеустрою, зазначена земельна ділянка перестане існувати як об'єкт цивільних прав. У такому разі позивач буде позбавлений можливості реалізувати права, як землекористувача відповідної земельної ділянки, у зв'язку з відсутністю самого об'єкта користування.
Розгляд заяви позивача про забезпечення позову здійснюється згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи представника позивача, викладені у поданій заяві, вбачається необхідним у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч.ч.4,5,6 ст.154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
Із наведеного вбачається, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 по справі № 826/10936/18.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача вказує на те, що у випадку скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим №5922984200:06:001:0333, загальною площею 102,9748 га, яка перебуває у користуванні позивача, за результатами складених на підставі оскаржуваного рішення відповідача документацій із землеустрою, фактично позивач буде позбавлений можливості реалізувати права, як землекористувача відповідної земельної ділянки, у зв'язку з відсутністю самого об'єкта користування.
Однак, позивач у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Вищевказані посилання представника позивача на те, що на підставі оскаржуваного рішення та розроблених на його підставі проектів землеустрою державним реєстратором третьої особи може бути скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим №5922984200:06:001:0333 не є достатнім обґрунтуванням даної заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може ускладнити виконання рішення суду саме у даній справі чи привести про необхідність додавати значні зусилля для відновлення прав позивача та виконання рішення, оскільки предметом спору у даній справі є рішення відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Водночас, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.
При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, що узгоджується з позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 (№815/5987/14), постанові Верховного Суду від 27.02.2018 (545/808/17).
Подання ж позовної заяви, предметом якої є правомірність прийняття відповідачем рішення дев'ятої сесії восьмого скликання від 08.04.2021 року № 222-МР, не може слугувати беззаперечним доказом того, що таке рішення відповідача є очевидно протиправним. Відповідність прийнятого рішення від 08.04.2021 критеріям правомірності, підлягає дослідженню при судовому розгляді, а не при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову, через що задоволення такої заяви призведе до фактичного вирішення справи по суті без розгляду справи, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Отже, за наведених обставин, у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування доцільності забезпечення позову в спосіб, визначений представником позивача, в даному випадку заходи забезпечення позову не відповідають суті спору, в площині захисту в адміністративних правовідносинах. Відтак, наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, представника позивача для забезпечення позову суд не вбачає.
Отже, з урахуванням вищезазначеного, вбачається необхідним у задоволенні заяви представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" про забезпечення позову відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 154, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття ухвали апеляційної скарги.
Суддя І.Г. Шевченко