15 квітня 2021 року Справа № 480/429/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/429/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах (далі - третя особа, УДКСУ у м. Сумах), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №1800-0502-8/64976 від 21 грудня 2020 року у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4500 грн.;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах подання про повернення мені збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4500 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що 17.10.2020 нею була придбана квартира, при купівлі якої нею було сплачено 1% збору до Пенсійного фонду України. Квартира була придбана вперше, тому на підставі п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" позивачка звільнена від сплати збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування. Для повернення помилково сплачених коштів, позивачка звернулася до відповідача із відповідною заявою, проте, отримала відповідь, у якій зазначено, що Управління не може перевірити чи дійсно позивач придбала житло вперше, відтак, їй було відмовлено у задоволенні заяви. Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 18.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третьою особою пояснень до суду надано не було.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що 17.10.2020 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Лермонтовою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №1961. Згідно зазначеного договору позивачка придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11-12).
При нотаріальному посвідченні вищевказаного договору купівлі-продажу позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4500,00 грн, що підтверджується квитанцією від 19.10.2020 №1012426577 (а.с.8).
14.12.2020 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про повернення їй суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4500,00 грн, у зв'язку з тим, що відповідно до положень п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» громадяни, які придбавають житло вперше звільняються від сплати вказаного збору (а.с.9).
Розглянувши вказану заяву позивача, відповідачем надана відповідь від 21.12.2020 №1800-0502-8/64976, у якій ГУ ПФУ в Сумській області повідомило, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією про громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Враховуючи викладене, сплачений позивачем збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, зазначеного у листі, не може бути повернуто (а.с.10).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пункту15-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно у розмірі 1 (одного) відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12 зворот).
Суд зазначає, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дійсно 17.10.2020 позивач вперше придбала житло і при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу безпідставно сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості, а саме 4500,00 грн.
Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного або місцевого бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787.
Відповідно до пункту 5 даного Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Подання у довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відмова ГУ ПФУ в Сумській області в частині повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4500,00 грн, є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості придбаного нерухомого майна, позивачем сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти в сумі 4500,00 грн, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню. Відтак, суд приходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивач у позовній заяві просить стягнути 800,00 грн. витрат на правову допомогу та на підтвердження чого надала договір про надання правової допомоги від 11.12.2020 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 , та акт прийому-передачі наданих послуг від 11.12.2020.
Разом з тим, позивачем не надано суду детального опису обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості, а також доказів про оплату вказаних послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касовий чек), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 , що позбавляє суд можливості встановити факт понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі 800,00 грн., що, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 908,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, третя особа - Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4500,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул.Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 4500,00 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 1012426577 від 19.10.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець