15 квітня 2021 року м. Рівне №460/1066/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Лютко М.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Гордійчук О.М.,
відповідача: представник Дудка І.О.,
третьої особи відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
доУправління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про визнання дій неправомірними, скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулося до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якому просило:
-визнати неправомірними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. від 02.02.2021;
-скасувати постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в сумі 5100, 00 грн. від 02.02.2021 за ВП №63967830.
Мотивуючи вимоги позову зазначало, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в межах своїх повноважень, у добровільному порядку виконало рішення суду по справі №569/12378/17, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та 28.03.2018 здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016. Виплата пенсії розтермінована та проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088. При цьому позивач повідомляв, що на проведення таких виплат необхідні додаткові кошти, які повинні виділятися з Державного бюджету України. Головне управління не наділене повноваженнями самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати виплату коштів. Також наголошував, що державним виконавцем не вчинено в повному обсязі всіх виконавчих дій, оскільки не звертався до суду з поданням про роз'яснення рішення суду. Просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позову шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Ухвалою суду від 22.03.2021 задоволено клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про продовження строку для виконання ухвали судді від 22.02.2021. Продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області процесуальний строк, встановлений ухвалою судді від 22.02.2021 для усунення недоліків позовної заяви. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою суду від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 . Розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 13.04.2021 на 09:30 год. Також вказаною ухвалою відповідачу роз'яснено, що протягом 5 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі він має право подати відзив на позов.
Відзив на позовну заяву відповідачем не подавався.
У судовому засіданні 13.04.2021 оголошено перерву до 15.04.2021 до 15:30 год.
13.04.2021 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначено про неотримання копії позову станом на 13.04.2021, а також про те, що він заперечує проти задоволення позову. Про прийняте рішення просив повідомити його письмово.
У судовому засіданні, призначеному на 15.04.2021, представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяви. Просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Просив повністю відмовити у задоволенні позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , у судове засідання не прибув. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином. Відповідно до вимог ст.205, 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 29.11.2017 у справі №569/12378/17 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №5/84 від 12 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області, з 01 січня 2016 року, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23.12.2015 року, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", №947 від 18.11.2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №5/84 від 12 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої ліквідаційною комісією УМВС України в Рівненській області, з 01 січня 2016 року, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" №900 від 23.12.2015 року, ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 року, постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 року "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", №947 від 18.11.2015 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 року".
06.06.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дудкою І.О. відкрито виконавче провадження №56549654 на підставі виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом Рівненської області 05.06.2018 по справі №569/12378/17 (а.с.31).
29.08.2018 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №56549654.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2020, що набрало законної сили, у справі №569/20440/19 визнано протиправною та скасовано постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Дудки І. О. про закінчення виконавчого провадження № 56549654 від 29 серпня 2018 року.
19.11.2020 державним виконавцем винесене постанову про закінчення виконавчого провадження №56549654, з чим ОСОБА_1 не погодився та після отримання виконавчого листа по справі №569/12378/17, 12.12.2020 звернувся до відповідача із заявою про примусове виконання рішення суду (а.с.29-30).
Постановою державного виконавця від 21.12.2020 відкрито виконавче провадження №63967830 з примусового виконання виконавчого листа №569/12378/17 від 05.06.2018 (а.с.4, 36).
13.01.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області звернулося до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) із заявою про закінчення виконавчого провадження. У такій заяві повідомило про добровільне виконання рішення суду по справі №569/12378/17, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103, а також про те, що 28.03.2018 пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016. Пенсійний орган вказав, що виплата пенсії розтермінована та проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" від 24.12.2019 №1088. Також повідомляв, що на проведення таких виплат необхідні додаткові кошти, які повинні виділятися з Державного бюджету України через Пенсійний фонд України. З огляду на викладене, просив закінчити виконавче провадження без стягнення виконавчого збору. До листа було долучено матеріали з пенсійної справи ОСОБА_1 на підтвердження вчинення дій щодо перерахунку його пенсії (а.с.7-8, 9-10, 42-44, 45-46).
02.02.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) при примусовому виконанні виконавчого листа №569/12378/17 від 05.06.2018, винесено постанову про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за невиконання рішення суду (а.с.6, 52-53).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно з ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно з ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону №1404-VІІІ передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Відповідно до цієї норми, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду, за яким він зобов'язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. (для юридичних осіб), а у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн.
Згідно зі змістом ст.75 Закону №1404-VIII підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання у встановлений виконавцем строк рішення саме без поважних причин, з огляду на наступне.
Поважними в розумінні норм Закону №1404-VІІІ можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Відповідно до положень пп. 4, 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головними управліннями Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не мають.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд щодо спірних правовідносин сформував правовий висновок у постановах від 28.02.2019 по справі №822/1080/17, від 13.06.2018 по справі №757/29541/14-а, згідно з яким невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Як встановлено судом і не є спірним у справі, на виконання рішення суду у справі №569/12378/17 позивачем ще 28.03.2018 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 №103 (а.с.46, 95). Згідно з інформацією щодо виплати пенсії за відомостями із пенсійної справи ОСОБА_1 виплата його пенсії розтермінована у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" від 24.12.2019 №1088 та з огляду на відсутність достатнього фінансового забезпечення (а.с.10, 58, 78).
Пенсійний орган жодним чином не заперечував необхідність виплати ОСОБА_1 перерахованих йому коштів та не відмовлявся вчиняти залежні від нього дії на виконання відповідного судового рішення.
Більше того, матеріалами справи підтверджено регулярну сплату ОСОБА_1 розтермінованої пенсії з 01.01.2019 по 01.04.2021. До повного розрахунку з ОСОБА_1 залишилась виплата за травень та червень 2021 року.
Відсутність у позивача достатніх бюджетних асигнувань станом на час винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу підтверджена долученими до матеріалів справи доказами, а саме: бюджетом Головного управління Пенсійного фонду України на 2021 рік, затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України 15.03.2021, яким визначено, що виплати за рішеннями судів фінансуються саме з Державного бюджету України (а.с.93-94); листом Пенсійного фонду України від 24.12.2020 №2800-040101-9/45440 (а.с.90).
У вказаному листі Пенсійний фонд України повідомив, що згідно із Бюджетним кодексом України, бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету. Головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України, розподіляє та доводить обсяги бюджетних асигнувань у встановленому порядку до розпорядників коштів нижчого рівня. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів у межах визначених бюджетних призначень.
Головним розпорядником коштів державного бюджету за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України за КПКВК 2506080 "Фінансування, виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" (далі - програма 2506080), є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець та розпорядник коштів нижчого рівня.
Пропозиції до бюджетних запитів на 2021 рік та на період 2022-2023 років по програмі 2506080 вже сформовані Пенсійним фондом України та подані головному розпоряднику бюджетних коштів. Кошти на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду передбачаються у складі програми 2506080.
Повідомлено, що на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів у 2020 році використано 200 млн. гривень, тобто всі передбачені у бюджеті призначення. Додаткові асигнування на виплати за рішеннями судів з державного бюджету у поточному році не виділялися.
Зазначені обставини підтвердила у своїх поясненнях по суті спору представник позивача у судовому засіданні.
Суд акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 отримує пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", ст.8 якого передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ст.23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Тобто, здійснивши перерахунок пенсії ОСОБА_1 , позивач не мав можливості виплатити заборгованість за попередній період до надходження відповідних бюджетних призначень з Державного бюджету України.
Отже, судом встановлено, що обставини, які повідомив позивач в своїй сукупності свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов'язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.
Необхідність встановлення фінансової спроможності пенсійного органу виконати судове рішення в даній категорії справ узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.03.2021 у справі №360/3573/20.
Водночас суд зауважує, що та обставина, що відповідач не звертався до суду із поданням про роз'яснення рішення суду, жодним чином не спростовує поважність невиконання такого рішення у повному обсязі позивачем, а лише підтверджує зрозумілість відповідачу відповідного судового рішення.
Враховуючи, що позивачем не повністю виконано рішення суду не з його вини, суд дійшов висновку, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята без урахування всіх обставин невиконання судового рішення, а тому не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч.2 ст.2 КАС України, а отже підлягає скасуванню.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На переконання суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.139 КАС України.
Оригінал платіжного доручення про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.19).
Керуючись ст. 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (вул. Замкова, 29, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 43317547), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання дій неправомірними, скасування постанови - задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо винесення постанови про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. від 02.02.2021 у виконавчому провадженні №63967830.
Скасувати постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в сумі 5100, 00 грн. від 02.02.2021 у виконавчому провадженні №63967830.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 15 квітня 2021 року
Суддя С.А. Борискін