15 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1316/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/1316/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
22 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ в Полтавській області), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у розрахунку його пенсії за віком з урахуванням вимог частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2018-2020 роки, починаючи з 19.01.2021.
Мотивуючи позовні вимоги, заявник вказує на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача, який невірно обчислив розмір пенсії при переведенні позивача з 19.01.2021 на пенсію за віком внаслідок незастосування норм ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У наданому до суду 22.03.2021 відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивує тим, що при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідач правомірно застосував показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії (а.с. 32-33).
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 23.03.2021, позивач навів мотиви аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві (а.с. 55-57).
Розгляд даної справи, відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ в Полтавській області, де отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
19.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до частини другої статті 40 цього Закону, тобто із застосуванням показника середньої зарплати (доходу) в Україні за три останні календарні роки, що передують року звернення позивача із заявою про призначенні пенсії, а саме - за 2018-2020 роки (а.с. 37).
Рішенням відповідача від 25.01.2021 позивача переведено на пенсію за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дати його звернення (а.с. 46).
Не погодившись із правильністю дій відповідача в частині саме переведення на інший вид пенсії, замість призначення нового виду пенсії, вважаючи їх такими, що порушують його конституційне право на отримання пенсії за віком в належному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних міркувань.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон № 2262-ХІІ) встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст. 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Як встановлено ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-ІV), відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Виходячи з аналізу норм Закону №1058-IV, виплата пенсії за вислугу років згідно із Законом №2262-ХІІ не входить до правового регулювання цього Закону, оскільки регулюється виключно Законом №2262-ХІІ, так як є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Як встановлено судом, отримуючи до 19.01.2021 пенсію за Законом № 2262-ХІІ, позивач не користувався жодним з видів пенсії, передбачених Законом №1058-IV, тому призначення відповідачем останньому пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у січні 2021 року відбулося вперше.
Тож звертаючись до відповідача із заявою від 19.01.2021 про призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої зарплати (доходу) в Україні за три останні календарні роки, що передують року звернення позивача із заявою про призначенні пенсії, а саме - за 2018, 2019, 2020 роки, позивач вперше скористався своїм правом на призначення пенсії згідно з даним Законом.
Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, спочатку позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону 2262-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Таким чином у подальшому за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV він звернувся вперше. Крім того, після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, як це видно з протоколу перерахунку пенсії (а.с. 46).
За таких обставин застосування відповідачем у спірних відносинах норм ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV є безпідставним.
Отже відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії вперше відповідно до частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та обчисленні розміру пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три останні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (2018, 2019, 2020 роки).
Відтак, суд визнає протиправними дії ГУПФ в Полтавській області щодо відмови у застосуванні при призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з того, що спору з приводу саме призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" немає, оскільки пенсію за цим Законом позивачу вже призначено з 19.01.2021.
З огляду на викладене суд вважає достатнім зобов'язати ГУПФ в Полтавській області здійснити з 19.01.2021 перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018, 2019 та 2020 роки.
Відтак позов належить задовольнити частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн підтверджується квитанцією АТ "А-Банк" від 10.02.2021 (а.с. 5).
Зважаючи на обставини часткового задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь пропорційну частину витрат зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у застосуванні при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018, 2019 та 2020 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) з 19.01.2021 здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018, 2019 та 2020 роки.
В решті вимог - позов залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) частину витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Є.Б. Супрун