про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
14 квітня 2021 р. справа № 400/2423/21
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Марич Є. В., ознайомився з
адміністративним позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, вул. Херсонське шосе, 48/8,Миколаїв,54024
третя особа:ОСОБА_2 , АДРЕСА_2
про:скасування права на початок будівельних робіт,набуте на підставі реєстрації повідомлення МК 061191470052,
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, в якій просить скасувати право (державну реєстрацію) на початок будівельних робіт, набуте на підставі реєстрації повідомлення про початок будівельних робіт МК 061191470052, поданої ОСОБА_3 .
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із частинами 1, 4 ст. 11 ЦК, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК, цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Так, у відповідності до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постановах від 22.08.2018 року у справі № 815/1568/16, від 23 травня 2018 року у справі № 802/233/16-а та від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17 відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що позивач фактично оспорює дозвіл (дії), який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства. Позивач, звертаючись до суду з позовом, вказував на порушення будівельними роботами, які здійснює третя особа, його права на майно, а саме заподіяння пошкоджень належної йому частини будинку. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Судом на підставі змісту позовної заяви встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовом, вказує на порушення повідомленням про початок будівельних робіт, її право власності на квартиру. Позивачем у позовній заяві пояснено, що будівництво третьої особи призводить до руйнації багатоповерхового будинку, співвласнецею якого вона є.
Фактично позивач оспорює повідомлення про початок будівельних робіт, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано. Таким чином, відсутність у будь-кого (крім особи, якій видано повідомлення про початок будівельних робіт), у тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним повідомленням про початок будівельних робіт не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку саме адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає, що дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, відповідно суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за даним позовом.
Крім того, у зв'язку з вищезазначеним підлягає поверненню заява позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 170, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити у відкритті провадження у справі
2.Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами, заяву про забезпечення позову разом з усіма доданими до неї матеріалами.
3. Суд роз'яснює позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
5. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя Є. В. Марич