справа № 380/1163/21
09 квітня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивачка - ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладене у листі за № 490-9657/М-52/8-1300/21 від 16 січня 2021 року щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 86% до 60% від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 86% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Львівської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 23 жовтня 2020 року № 21-1285вих-20, починаючи з 01 жовтня 2020 року відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 року № 1697-VII, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії;
- стягнути судові витрати в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що з 19 квітня 2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як одержувачка пенсії за вислугу років довічно у розмірі 86% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення).
У зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працівників обласної прокуратури Львівська обласна прокуратура 23 жовтня 2020 року видала позивачці довідку № 21/125вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з якої було сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 11 вересня 2020 року, за відповідною (прирівняною) посадою - старшого прокурора відділу прокуратури Львівської області. На підставі указаної довідки відповідач здійснив з 01 жовтня 2020 року перерахунок пенсії позивачки у розмірі 60% від суми відповідної заробітної плати та обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Позивачка уважає, що відповідач при проведенні перерахунку її пенсії на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року протиправно зменшив розмір відсоткового значення пенсії з 86% до 60% від суми місячної заробітної плати та обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, зважаючи на таке.
Щодо зменшення відповідачем відсоткового значення розміру пенсії позивачка вказує, що при перерахунку пенсії пенсіонерам органів прокуратури має застосовуватися норма, що визначає її розмір у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії (стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (далі - Закон № 1789-ХІІ). Частина друга статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) регулює правовідносини з призначення пенсії, а не її перерахунку, що не є тотожним поняттям, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Позаяк перерахунок пенсії пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працівників прокуратури, то при визначенні перерахованого її розміру не може бути застосоване законодавство, яке стосується порядку призначення пенсії. Більше того, частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, яка регулює порядок перерахунку пенсії, не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при проведенні їх перерахунку. Жодний нормативно-правовий акт України не передбачає право органів Пенсійного фонду України переглядати відсоткове значення розміру призначеної пенсії при проведенні її перерахунку.
Щодо обмеження відповідачем розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, позивачка вказує, що оскільки вона вже є пенсіонеркою і пенсія їй була призначена на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, то до її пенсії не можуть застосовуватися обмеження максимальним розміром, визначені абзацом шостим частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII. Вважає, що такі обмеження можуть застосовуватися лише до пенсій, призначених з 01 січня 2016 року, тобто з дати набрання чинності Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ці обмеження запроваджені. Зазначає, що частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, яка визначає підстави та порядок перерахунку пенсій працівників органів прокуратури, не містить жодних посилань на обмеження їх максимальним розміром при проведенні перерахунку. Таким чином, органи Пенсійного фонду України не можуть застосовувати обмеження максимальним розміром пенсії позивачки під час проведення її перерахунку відповідно до Закону № 1697-VII.
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що правомірно здійснив перерахунок пенсії позивачки з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року у розмірі 60% від суми відповідної заробітної плати та обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з огляду на таке.
Щодо проведення перерахунку пенсії позивачки з обмеженням її максимального розміру відповідач зазначає, що згідно із абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII, а також положеннями Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Положення вказаного закону неконституційними не визнавалися, а тому він підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Отже, оскільки станом на 01 жовтня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, як втратили працездатність становить 1769,00 грн., то максимальний розмірі пенсії позивачки після проведеного перерахунку з урахуванням її обмеження складає 17690,00 грн. Також відповідач вказує, що у Державному бюджеті України не передбачено коштів для здійснення перерахунку пенсій працівникам органів прокуратури без її обмеження максимальним розміром.
Щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачки відповідач вказує, що Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (далі - Закон № 1789-ХІІ), якими змінено відсоткове значення розміру пенсії з 80 до 70 відсотків, а Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIIІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» змінено відсоткове значення розміру пенсії з 70 до 60 відсотків. Тому безпідставними є посилання позивачки на необхідність здійснення перерахунку її пенсії, виходячи з розміру 86% від суми місячної заробітної плати.
Також відповідач зазначає, що перерахунок пенсії працівникам прокуратури проводиться, зокрема, у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Тобто, на думку відповідача, законодавець чітко визначив, що перерахунок пенсії здійснюється на рівні умов відповідних категорій працівників прокуратури.
У зв'язку з наведеним у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 01 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 19 лютого 2021 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін відмовлено.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
З 19 квітня 2010 року позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, як одержувачка пенсії за вислугу років, яка призначена їй відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Пенсію за вислугу років обчислено в розмірі 86% від суми заробітної плати.
23 жовтня 2020 року Львівська обласна прокуратура видала позивачці довідку № 21/1285вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій (а.с.17) про те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та статті 81 Закону України «Про прокуратуру» розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 11 вересня 2020 року за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу Прокуратури Львівської області становить усього 61798,80 грн., а саме: посадовий оклад: 37836,00 грн.; надбавка за вислугу років (40%): 15134,40 грн.; матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань (1/12): 4414,20 грн.
Листом від 16 січня 2021 року № 490-9657/М-52/8-1300/21 (а.с.15-16) Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивачку на її звернення від 18 грудня 2020 року щодо перерахунку пенсії, зокрема, про те, що на підставі її заяви про перерахунок пенсії від 26 жовтня 2020 року відділ перерахунків пенсій № 1 Управління пенсійного забезпечення провів їй перерахунок пенсії з 01 жовтня 2020 року з врахуванням довідки Львівської обласної прокуратури від 23 жовтня 2020 року № 21/1285 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Розрахунок пенсії проведено в розмірі 60% від суми заробітної плати 61798,80 грн. Розмір пенсії становить 37079,28 грн., з обмеженням максимального розміру до виплати станом на 01 січня 2021 року - 17690,00 грн.
Позивачка, уважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладене у листі № 490-9657/М-52/8-1300/21 від 16 січня 2021 року, щодо зміни (зменшення) при перерахунку відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 86% до 60% від місячної заробітної плати та її обмеження максимальним розміром, протиправними, звернулася з цим адміністративним позовом до суду.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачки з 86% до 60% від місячної заробітної плати та обмеження максимальним розміром під час проведення її перерахунку з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Стосовно зменшення відповідачем відсоткового значення розміру пенсії позивачки з 86% до 60% від місячної заробітної плати під час проведення її перерахунку з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 суд зазначає.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення позивачці пенсії за вислугу років було врегульовано статтею 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ), положеннями якої, серед іншого, визначено, що:
- прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша);
- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються органами Пенсійного фонду України і виплачуються в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України (частина одинадцята);
- обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята);
- пенсія, призначена відповідно до цієї статті, виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Прокурори і слідчі прокуратури, яким призначено пенсію за вислугу років і які працюють на прокурорсько-слідчих посадах, мають право одержувати заробітну плату відповідно до законодавства. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти тисяч гривень на місяць (частина чотирнадцята);
- призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. (частина сімнадцята).
На час проведення перерахунку пенсії позивачці засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначено статтею 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), зокрема:
- пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга);
- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (частина тринадцята);
- тимчасово, по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (абзац шостий частини п'ятнадцятої);
- умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (частина двадцята).
У той же час, положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, згідно з пунктом 1 Рішення Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України.
У пункті 3 Рішення Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 установлено, що частина двадцята статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність із набрання чинності цим Законом Закон України Закон від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Як встановив суд, та не заперечують сторони у справі, позивачці з 19 квітня 2010 року призначена пенсія за вислугу років відповідно статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у розмірі 86% від суми місячної заробітної плати.
На час призначення пенсії позивачці була чинною частина перша статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка встановлювала, що пенсія прокурорам і слідчим призначається в розмірі 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Суд відзначає, що зміна відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років, що призначалась за статтею 50-1 Закону № 1789-XII, відбулась після набрання чинності Законом № 1697-VII, тобто з 15 липня 2015 року.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Зважаючи на вищевикладене, з огляду на ретроактивну дію в часі законів, суд дійшов висновку, що при перерахунку раніше призначеної позивачці пенсії, її розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового значення пенсії, право на яке позивачка набула при призначенні пенсії, та яке не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві.
Отже, застосування відповідачем відсоткового розміру пенсії, передбаченого частиною другою статті 86 Закону № 1697-VII, до перерахунку пенсії позивача, призначеної з квітня 2010 року за статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, є протиправним, оскільки, як встановив суд, такий показник є застосовним при призначенні пенсії після набрання чинності Законом № 1697-VII (15 липня 2015 року), а не перерахунку розміру раніше призначеної пенсії.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії за вислугу років змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якого здійснений при її призначенні, та є незмінним.
Верховний Суд України у постанові від 06 жовтня 2015 року в справі № 21-2432а15 сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, зокрема, визначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Колегія суддів тоді дійшла такого правового висновку: внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.
Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року в справі № 308/11498/16-а, від 22 червня 2018 року в справі № 635/6663/16-а, від 17 липня 2018 року в справі № 559/2862/16-а, від 19 грудня 2018 року в справі № 725/1352/16-а, від 31 липня 2019 року в справі № 354/90/15-а, від 29 квітня 2020 року в справі № 490/5366/16-а.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивачки з 86 % до 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати при здійсненні її перерахунку, починаючи з 01 жовтня 2020 року, на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 .
Стосовно обмеження максимального розміру пенсії позивачки під час проведення її перерахунку з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 суд зазначає.
Обмеження виплати пенсії максимальним її розміром вперше було запроваджено Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За приписами абзацу першого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Суд звертає увагу на те, що пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас, право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.
Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами, зокрема частиною вісімнадцятою такого змісту: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
У той же час, 15 грудня 2015 року Закон № 1789-XII відповідно до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VII втратив чинність (крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1). Отже, частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, втратила чинність з набранням чинності Закону № 1697-VII, а тому до спірних правовідносин такі норми не застосовуються.
Абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Отже, у зв'язку з прийняттям Закону № 1697-VII розмір пенсії прокурорів знову обмежено максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, на момент проведення перерахунку пенсії позивачки (01 жовтня 2020 року) наведеними вище положеннями законодавства встановлюються обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 цього Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року № 5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, звертає на себе увагу той факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу цього Закону.
Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 580/492/19, який суд в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України враховує при прийнятті рішення у цій справі.
Як слідує з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, внаслідок перерахунку пенсії позивачки з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 її розмір перевищив максимальний.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку пенсії позивачки в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зазначені положення Закону № 3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов'язкові для застосування.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд неодноразово здійснював касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону № 1789-XII, а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону № 1697-VII, в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (постанови Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 205/8204/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17, від 02 травня 2018 у справі № 704/87/17, від 15 серпня 2018 року у справі № 161/9572/17, від 17 січня 2019 року у справі № 161/713/17, від 15 травня 2019 року у справі № 554/4191/17, від 21листопада 2019 у справі № 161/14321/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 554/10510/16-а, від 28 жовтня 2020 у справі № 686/2428/16-а).
Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Також на вказані обставини звернув увагу Верховний Суд в ухвалі від 04 лютого 2021 року у справі № 400/6132/20 про відмову у відкритті провадження та розгляд як зразкової справи № 400/6132/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про перерахунок пенсії в частині зменшення її розміру з 90 до 60 відсотків від заробітку та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність, та зобов'язання пенсійний орган здійснити перерахунок призначеної їй пенсії у розмірі 90 відсотків та без обмеження її максимального розміру із виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 01 жовтня 2020 року.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивачки з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 правомірно обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
У позовній заяві позивачка просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладене у листі за № 490-9657/М-52/8-1300/21 від 16 січня 2021 року щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 86% до 60% від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром.
З цього приводу суд зауважує, що зазначений вище лист № 490-9657/М-52/8-1300/21 від 16 січня 2021 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а лише наданий позивачці, як відповідь на її звернення від 18 грудня 2020 року щодо перерахунку пенсії.
Тому за встановлених фактичних обставин справи суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивачки буде визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 86% до 60% місячної заробітної плати при здійсненні її перерахунку з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, позовну вимогу в цій частині належить задоволити частково.
Щодо способу захисту порушеного права позивачки суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Тому, враховуючи те, що суд визнав протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачки з 86% до 60% від місячної заробітної плати при здійсненні її перерахунку з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 , та не знайшов правових підстав для визнання протиправними дій відповідача в частині обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, то з метою повного та ефективного захисту порушених прав та інтересів позивачки належить зобов'язати відповідача здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 у розмірі 86% від суми місячної заробітної плати з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Тому позовну вимогу у цій частині також належить задоволити частково.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції про сплату № 54439 від 20 січня 2021 року позивачка сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн., відтак, враховуючи часткове задоволення позову судом, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 належить стягнути 454,00 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 86% до 60% місячної заробітної плати при здійсненні її перерахунку з 01 жовтня 2020 року на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/125вих-20 від 23 жовтня 2020 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій ОСОБА_1 у розмірі 86% від суми місячної заробітної плати, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 454,00 грн. сплаченого судового збору згідно квитанції про сплату № 54439 від 20 січня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 14 квітня 2021 року.
Суддя Клименко О.М.