справа № 380/2515/21
15 квітня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області врахувати період роботи в Дрогобицькому медичному інституті імені Ю.Котермака з 16.10.1995 по 30.09.1997 (1 рік 11 місяців 16 днів) до страхового стажу, що дає право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком з 06.06.2020 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Однак, листом від 21.12.2020 ОСОБА_1 повідомлено, що йому не підтверджується спеціальний стаж роботи (35 років) на посадах, які передбачені Переліком, тому не має підстав для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Ухвалою від 01.03.2021 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 07.04.2021 (вх. № 23379), у якому зазначає, що згідно з постановою КМУ від 04.11.1993 № 909 посада виконуючого обов'язки завідувача кафедри онкології за контрактом, завідувачем курсом онкології в Дрогобицькому медичному інституті імені Ю.Котермака не належить до посад, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, отже не зараховується до стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Листом від 21.12.2020 № 8795-9041/М-52/8-1300/20 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило, що за інформацією з відділу перерахунків пенсії № 2 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 06.06.2020 відповідно до Закону - 1058. Загальний страховий стаж становить 42 роки 07 місяців 10 днів.
При цьому вказує, що Дрогобицький медичний інститут не відноситься до закладів і установ освіти, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, тому період роботи з 16.10.1995 по 30.09.1997 (1 рік 11 місяців 16 днів) не зараховується до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Таким чином не підтверджується необхідний стаж роботи (35 років) на посадах передбачених Порядком № 909, тому немає підстав для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003.
Вважаючи відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини першої ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя ст. 46 Основного Закону).
Відповідно до п. 7-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах, державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е” - “ж” - статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у в розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. (Розділ XV доповнено пунктом 7-1 згідно із Законом № 3668-VI від 08.07.2011).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191).
Вказаний Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV.
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Згідно з розділом 2 Постанови № 909 право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно - поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.
Таким чином, наведеним переліком визначено лікарняні заклади і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.
Суд встановив відповідно до записів трудової книжки позивача, що ОСОБА_1 працював:
- у міському онкологічному диспансері з 29.08.1983 по 01.08.1984 (11 місяців 3 дні) на посаді лікаря-інтерна, з 13.08.1984 по 08.09.1995 (11 років 26 днів) на посадах лікаря-онкогінеколога, завідувача онкологічного відділення;
- у Дрогобицькому медичному інституті імені Ю.Котермака з 16.10.1995 по 01.10.1997 року (1 рік 11 місяців 16 днів) виконуючим обов'язки завідувача кафедри онкології за контрактом, завідувачем курсом онкології;
- у Комунальному некомерційному підприємстві «Дрогобицька міська лікарня № 3» Дрогобицької міської ради (раніше - Онкологічний диспансер): з 01.10.1997 по 31.07.2020 року (22 роки 10 місяців) на посадах лікаря-гінеколога-онколога, в.о. медичного директора.
Вказаний стаж не заперечується відповідачем.
Суд звертає увагу, що невиплата грошової допомоги позивача зумовлена тим, що відповідач не зарахував до стажу роботи, який дає право на отримання грошової допомоги, період роботи у Дрогобицькому медичному інституті імені Ю.Котермака з 16.10.1995 по 01.10.1997, тому що Дрогобицький медичний інститут імені Ю.Котермака не відноситься до закладів та установ передбачених переліком № 909.
При цьому суд встановив, що згідно з довідкою Дрогобицького медичного інституту імені Ю.Котермака від 03.02.1998 № 62, працюючи в даному інституті з 16.10.1995 по 01.10.1997 на посадах завідувача кафедри онкології та завідувача курсу онкології, відповідно до діючих посадових інструкцій, окрім навчальної діяльності, ОСОБА_1 займався і лікувальною роботою на базі Дрогобицького онкологічного диспансеру в межах основного робочого часу.
Також, згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня № 3» Дрогобицької міської ради від 14.09.2020 № 119, з 16.10.1995 по 01.10.1997, перебуваючи па посаді завідувача кафедри онкології Дрогобицького медичного інституту імені Ю.Котермака, ОСОБА_1 займався і лікувальною роботою на базі Дрогобицького онкологічного диспансеру (консультував пацієнтів, оглядав хворих, приймав участь в оперативних втручаннях), про що є відповідні записи у медичній документації.
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства «Дрогобицька міська лікарня № 3» Дрогобицької міської ради від 14.04.2021 № 80, ОСОБА_1 за період з 16.10.1995 по 01.10.1997 на базі Дрогобицького онкодиспансеру (за статистичними даними, згідно із записами в амбулаторних та стаціонарних медичних картках пацієнтів, операційних журналах) прововив наступну лікувальну роботу: консультації пацієнток та огляд хворих - 282 жінок, проведено оперативних втручань - 46.
Згідно з рішеннями виконкому Дрогобицької міської ради від 25.01.2001 № 28 та від 26.02.2001 назва установи Дрогобицький онкодиспансер перейменована на Дрогобицьку міську лікарню № 3.
Згідно з рішенням Дрогобицької міської ради від 18.08.2016 № 329 «Про реорганізацію закладів охорони здоров'я м. Дрогобича та м. Стебника у комунальні некомерційні підприємства» та згідно з наказом відділу охорони здоров'я виконавчих органів Дрогобицької міської ради від 03.01.2017 № 9 «Про впровадження в дію рішення сесії від 18.08.2016 № 329 «Про реорганізацію закладів охорони здоров'я м. Дрогобича та м. Стебника у комунальні некомерційні підприємства» Дрогобицька міська лікарня № 3 реорганізована шляхом перетворення в Комунальне некомерційне підприємство «Дрогобицька міська лікарня № 3» Дрогобицької міської ради.
Відповідно до витягу з наказу № 22 по Дрогобицькому онкодиспансеру від 11.03.1996 на час перебування на курсах завідуючої онкологічним відділенням ОСОБА_2 дозолити тимчасове заміщення на 0,5 ст. завідувачу кафедри онкології Дрогобицького медичного інституту імені Ю.Котермака, лікарю онкогінекологу І категорії, кандидату медичних наук ОСОБА_1 з 11.03.1996 по 15.06.1996 з виконанням обов'язків завідувача гінекологічним відділенням.
Відповідно до витягу з наказу № 85 по Дрогобицькому онкодиспансеру від 06.08.1996 на час відпустки завідуючої онкологічним відділенням ОСОБА_2 дозолити тимчасове заміщення на 0,5 ст. завідувачу кафедри онкології Дрогобицького медичного інституту імені Ю.Котермака, лікарю онкогінекологу І категорії, кандидату медичних наук ОСОБА_1 з 06.08.1996 по 02.09.1996 з виконанням обов'язків завідувача гінекологічним відділенням.
Відповідно до витягу з наказу № 30 по Дрогобицькому онкодиспансеру від 28.03.1997 лікаря онкогінеколога І категорії, кандидата медичних наук ОСОБА_1 зараховано на роботу по сумісництву на 0,5 ст. чергового лікаря онкогінеколога з 01.04.1997.
Також, згідно з витягу з наказу № 94 по Дрогобицькому онкодиспансеру від 30.09.1997 лікарю онкогінекологу ОСОБА_1 знято сумісництво на 0,5 ст. чергового лікаря онкогінеколога І категорії з 01.10.1997 згідно з рішенням атестаційно-конкурсної комісії ДМТМО від 24.03.1997.
Отже під час роботи на посаді завідувача кафедри онкології Дрогобицького медичного інституту імені Ю.Котермака у період 16.10.1995 по 01.10.1997 позивач займався лікувальною роботою на базі Дрогобицького онкологічного диспансеру, тобто є працівником охорони здоров'я.
Крім того, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 до пільгового стажу осіб у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії має зараховуватись стаж роботи навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
З огляду на наведене період роботи у Дрогобицькому медичному інституті імені Ю.Котермака з 16.10.1995 по 01.10.1997 повинен бути зарахованим до спеціального трудового стажу роботи, передбаченого статтею 55 Закону № 1788-ХІІ, який дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Дрогобицькому медичному інституті імені Ю.Котермака з 16.10.1995 по 01.10.1997, що дає право на призначення грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 908,00 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складений 15.04.2021.
Суддя Кедик М.В.