Іменем України
15 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/942/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
01.03.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - відповідач) в якій просить суд:
- визнати дії 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з липня 2015 року по квітень 2018 року в загальній сумі 10094,39 грн, при звільненні з військової служби - протиправними;
- стягнути з 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні в розмірі 107550,54 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач проходив службу у ДСНС України, а на момент звільнення саме у 12 державній пожежно-рятувальній частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на посаді командира рятувального відділення 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області та згідно наказу № 139 від 07.05.2020 звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 173, 176 підпунктом 1 (у зв'язку з закінченням строку контракту).
Відповідач не розрахувався із позивачем по заробітній платі (грошовому забезпеченню). Заборгованість із виплати грошового забезпечення відповідачем погашено на підставі судового рішення Луганського окружного адміністративного суду Луганської області від 09.09.2020 по справі № 360/2590/20, залишеного в законній силі постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2020 по справі про стягнення винагороди з 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з липня 2015 року по квітень 2018 року в загальній сумі 10094,39 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів, тільки 09.02.2021.
Для розрахунку своєї середньої заробітної плати позивач звертався до відповідача із відповідною заявою від 20.12.2020, якою просив надати довідку про розмір невиплаченої заробітної плати на день звільнення та про середню заробітну плату. Відповідач так і не надав довідку про розрахунок середньоденної заробітної плати, а надав тільки відповідь - довідка № 13/114/212 від 02.02.2021 із розміром заробітної плати (грошового забезпечення) позивача за березень-квітень 2020 року.
Середньоденна заробітна плата за березень-квітень 2020 року в день складала 23599,22 грн / 61 календарних днів = 386,87 грн / день.
Таким чином, середній заробіток за весь час затримки виплати при звільненні обчислюється з 10.05.2020 по 09.02.2021 (включно) у розмірі: 386,87 грн/день*278 календарних днів за час затримки виплати = 107550,54 грн.
Ухвалою суду від 09.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 15-16).
12 державною пожежно-рятувальною частиною Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області ухвалу суду від 09.03.2021 про відкриття провадження в адміністративній справі отримано 15.03.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 19).
Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, відповідач не скористався.
Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до положень частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , є учасником бойових дій, проходив службу у 12 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області та 07.02.2020 звільнений та виключений зі списків особового складу, що підтверджено копіями документів, а саме: паспорта громадянина України (арк. спр. 4-5), картки фізичної особи - платника податків (арк. спр. 6) та витягом з наказу (по особовому складу) № 139 від 07.05.2020 (арк. спр. 7).
Відповідно до витягу з наказу (по особовому складу) № 139 від 07.05.2020 старшого прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 , командира рятувального відділення 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області звільнено із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 173, 176 підпунктом 1 (у зв'язку із закінченням строку контракту), виключено з кадрів ДСНС України з 07.05.2020 та направлено до Сєвєродонецького міського військового комісаріату Луганської області для постановки на військовий облік (арк. спр. 7).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №360/2590/20, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, позов адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задоволено частково; стягнуто з 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 , винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з липня 2015 року по квітень 2018 року в загальній сумі 10094,39 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів; в іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Відповідачем 09.02.2021 на виконання рішення суду відповідачем виплачено на користь позивача винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції у сумі 8125,98 грн, що підтверджено випискою ПАТ КБ «ПриватБанк» від 10.02.2021 (арк. спр. 10).
20.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про грошове забезпечення (арк. спр. 8).
Відповідно до довідки № 4 від 02.02.2021 грошове забезпечення позивача з 01.03.2020 по 30.04.2020 складає щомісяця: посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за звання 1020,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 3142,50 грн, індексація 216,51 грн та премія 2155,60 грн, всього 11799,61 грн (арк. спр. 9).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 101 Кодексу цивільного захисту України).
Згідно з частиною другою статті 125 Кодексу цивільного захисту України порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” передбачено виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593, визначає порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулює питання, пов'язані з перебуванням громадян України (далі - громадяни) у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту.
Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з метою визначення умов та розмірів виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за № 936/32388, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція № 623).
Інструкція № 623 визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 3 розділу I “Загальні положення” Інструкції № 623 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За приписами пункту 1 розділу XХVІІ “Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту” Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, звільненим з органу управління (підрозділу), виплата грошового забезпечення проводиться: тим, хто обіймав на день звільнення посади,- до дня здавання справ включно, при цьому на здавання справ надається не більше 10 днів із дня отримання органом управління (підрозділом) наказу про звільнення.
Відповідно до пункту 12 розділу XХVІІ “Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту” Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:
для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;
для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів), - посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.
До вислуги років особам рядового і начальницького складу для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту в разі звільнення зараховуються періоди, визначені в пунктах 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей” (пункт 13 розділу XХVІІ “Грошове забезпечення та одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту” Інструкції № 623).
Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та у випадку виникнення спорів з цього приводу.
Зазначений висновок суду узгоджується і з положеннями, що містяться у абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, якими визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).
Наведене дає підставу для висновку, що нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту норм Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, винагороди за участь в антитерористичній операції - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
З системного аналізу вищевикладеного слідує, що грошове забезпечення позивача, у тому числі й одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки та індексації грошового забезпечення), мало бути виплачено позивачу у день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 07.05.2020.
Таким чином, грошове забезпечення у повному обсязі мало бути виплачено позивачу по 07.05.2020 включно.
За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01.07.1949 № 95 “Про захист заробітної плати”, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України.
Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
За змістом статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 Кодексу законів про працю України.
При цьому, під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата з надбавками, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Конституційний Суд України в Рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).
З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Інструкції № 623 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
Аналогічний правовий висновок сформований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі 821/1083/17.
Судом встановлено, що після звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції позивачу в день звільнення не виплачено.
Відповідно до довідки № 4 від 02.02.2021 грошове забезпечення позивача з 01.03.2020 по 30.04.2020 складає щомісяця: посадовий оклад 3170,00 грн, оклад за звання 1020,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 3142,50 грн, індексація 216,51 грн та премія 2155,60 грн, всього 11799,61 грн (арк. спр. 9).
За березень - квітень 2020 року позивачем відпрацьовано 61 календарний день (за березень 2020 року - 31 календарний день, за квітень 2020 року - 30 календарних днів).
День звільнення позивача 07.05.2020 вважається останнім днем служби. Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 08.05.2020 по 09.02.2021 та становить 278 календарних днів.
Отже, сума грошового забезпечення позивача за березень - квітень 2020 року становить 23599,22 (11799,61х2).
Середній заробіток позивача за день складає 386,87 грн виходячи з наступного: 23599,22 грн/61 днів.
Таким чином, стягненню підлягає сума середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.05.2020 по 09.02.2020 в розмірі 107549,86 грн (386,87 грн х 278 днів).
Проте, суд зазначає, що позивач знаючи про протиправну бездіяльність відповідача щодо не донарахування та невиплати винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з серпня 2015 року по квітень 2018 року, звільнившись зі служби 08.05.2020 до суду з позовом про стягнення недоотриманих при звільненні сум звернувся лише 06.07.2020, штучно збільшуючи період затримки розрахунку.
При цьому, рішення суду від 09.09.2020 у справі № 360/2590/20 набрало чинності 03.12.2020, а 09.02.2021 відповідачем перераховано позивачу необхідні кошти.
Тобто, після визнання за позивачем права на отримання певних сум відповідач за незначний проміжок часу здійснив відповідні нарахування та виплатив позивачу належні йому суми. Фактично рішення суду після набрання чинності виконано відповідачем продовж 2 місяців.
Таким чином, суд вважає за необхідне врахувати поведінку позивача та відповідача при визначенні невиплачених сум та виконанні судових рішень, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника; обставини, за яких встановлено наявність заборгованості, зважаючи на співмірність розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат, а також з урахування позиції Верховного Суду викладену у постановах у справах №821/1083/17, № 761/9584/15-ц та № 810/451/17, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, дії відповідача щодо її виплати, враховуючи період часу з моменту звільнення до моменту звернення до суду з позовом, суд вважає за можливе встановити суму компенсації за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача, яким, на думку суду, є саме стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, а не визнання дії протиправними.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки, хоча суд і дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та зменшив розмір компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільнення позивача зі служби, однак, судом встановлено, що даний спір виник саме через винні дії відповідача.
При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1075,50 грн, що підтверджено квитанцією про сплату № 14371 від 26.02.2021 (арк. спр. 3).
З урахуванням викладеного, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1075,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 38141401, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 1-б) про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп.).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1075,50 грн (одна тисяча сімдесят п'ять грн 50 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива