15 квітня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/3612/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про зміну чи встановлення способу і порядок виконання судового рішення у справі №360/3612/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про зміну чи встановлення способу і порядок виконання судового рішення у справі №360/3612/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.73-77).
В обґрунтування заяви зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 № 360/3612/20 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. 21.12.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63957143. До державного виконавця надійшли відповіді боржника, у яких, серед іншого зазначено, що на теперішній час виплата ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком не здійснена, оскільки видатки на зазначені цілі не затверджені у кошторисах розпорядників бюджетний коштів та відповідних паспортах бюджетних програм. Фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, соціальних допомог окремим категоріям громадян проводиться у межах коштів, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Витрати, пов'язані з задоволенням судами позовних заяв отримувачів допомог та компенсацій в Державному бюджеті України не передбачені. Кошти на виконання вищезазначених рішень на реєстраційний рахунок Управління праці та соціального захисту населення з Державного бюджету України не надходили. Заявник зазначив, що доказів фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів надано не було. З посиланням на ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” та ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України заявник просив змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення на підставі якого видано виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 № 360/3612/20 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, на стягнення 6800,00 грн.
Боржник надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що органи місцевого самоврядування лише перераховують ветеранам війни кошти, які розподілені Міністерством соціальної політики України та облдержадміністраціями. Відповідно до норм діючого законодавства, Мінсоцполітики організовує виплату разової грошової допомоги до 5 травня та є головним розпорядником коштів бюджетної програми 2501150, якою передбачена вищезазначена допомога.
Разом з тим, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901) установлено механізм виконання рішень суду, за якими боржниками є державний орган, державні підприємства, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Встановлений Законом № 4901 механізм передбачає, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу здійснюється Державною казначейською службою України (далі - Казначейство) в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до статі 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Приймаючи до уваги викладене, боржник вважає, що неможливість виконання управлінням вищезазначеного рішення суду в частині виплати разової грошової допомоги ОСОБА_1 є підставою для встановлення способу і порядку виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі № 360/3612/20 (а.с.114-115).
Представник заявника у судове засідання не прибув, про дату час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином (а.с.113), просив розглянути заяву за відсутності його представника (а.с.77).
Стягувач та боржник у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.110,111,112).
Від представника позивача надійшла заява про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв'язку з зайнятістю у іншому судовому засіданні та у зв'язку із необхідністю підготування заперечень на заяву про встановлення способу і порядку виконання рішення (а.с.117).
Відповідно до положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на зазначену норму, заява представника позивача про відкладення судового засідання задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною дев'ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд вважає за можливе розглянути заяву в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про зміну чи встановлення способу і порядок виконання судового рішення у справі №360/3612/20, суд встановив наступне.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі № 360/3612/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задоволені. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області (93100, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Малиновського, будинок 22А, код ЄДРПОУ 24205528) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги (а.с.33-37).
З даних КП «ДСС» вбачається, що судове рішення у справі № 360/3612/20 набрало законної сили 08.12.2020.
17.12.2020 стягувачем отримано виконавчий лист (а.с.81-82).
21.12.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63957143, яким постановлено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.85).
Боржником направлено до заявника лист від 13.01.2021 №184, в якому зазначив, що рішенням управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області від 05.01.2021 №1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №360/3612/20 вирішено нарахувати ОСОБА_1 , учаснику бойових дій, разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік. Також зазначено, що фінансування видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, соціальних допомог окремим категоріям громадян проводиться у межах коштів, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Витрати, пов'язані з задоволенням судами позовних заяв отримувачів допомог та компенсацій в Державному бюджеті України не передбачені (а.с.93-95).
Рішенням управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області від 05.01.2021 №1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №360/3612/20 вирішено нарахувати ОСОБА_1 , учаснику бойових дій, разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги, в сумі 6800,00 грн (а.с.96).
21.01.2021 за №800 заявником винесено вимогу, якою вимагав управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області надати до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення суду (а.с.97-98).
На вищевказану вимогу боржником надано відповідь від 29.01.2021 №664, з аналогічними поясненнями викладеними у листі від 13.01.2021 №184 (а.с.99-101).
17.03.2021 за №2297 заявником винесено вимогу, якою вимагав управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області надати до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) інформацію щодо повного та фактичного виконання рішення суду (а.с.102-103).
На вищевказану вимогу боржником надано відповідь від 22.03.2021 №2477, з аналогічними поясненнями викладеними у листі від 13.01.2021 №184 та від 29.01.2021 №664 (а.с.104-105).
При вирішенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про зміну чи встановлення способу і порядок виконання судового рішення у справі №360/3612/20, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституція України гарантує кожному право порушити у суді будь-який позов, що стосується його прав та обов'язків. «Право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, не мало б сенсу без можливості виконання рішення суду. Європейський суд з прав людини зазначає, що «право на суд» було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» (рішення у справі Деркач та Палек проти України, від 06.06.2005, заяви № 34297/02 та № 39574/02).
Частиною 1 статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень у адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому законом.
Суд зазначає, що у разі не виконання боржником рішення суду в добровільному порядку, виконання судового рішення здійснюється в примусовому порядку.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону належать примусовому виконанню.
У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.
Згідно з частинами 3, 4 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Суд зазначає, що із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення може звернутися державний виконавець у випадках, що встановлені законом.
Така можливість передбачена частиною 2 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»: у разі якщо рішення суду, зазначені в частині 1 цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Тлумачення правових норм дає підстави дійти висновку, що встановлення або зміна способу і порядку виконання рішення може бути здійснено виключно за наявних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під обґрунтованими підставами варто розуміти наявність обставин, що є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Проте, у заяві Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) державний виконавець не обґрунтував наявності обставин, існування яких ускладнює виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду або робить виконання неможливим.
Саме по собі невиконання Управлінням праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області судового рішення у встановлений виконавцем строк не є такими обставинами, позаяк статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) покладається примусове виконання рішень.
Так, ні державним виконавцем, ні боржником не надано жодного доказу, підтверджуючого вжиття будь-яких дій для виконання судового рішення, зокрема звернення до відповідних органів місцевого самоврядування чи державної влади, уповноважених приймати рішення про збільшення видатків на соціальні сфери.
Неналежне виконання відповідачем судового зобов'язання в частині виплати перерахованої допомоги до 5 травня за 2020 рік у розумінні статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, позаяк не свідчить про неможливість його виконання.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, що встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За змістом статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення належить негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що належить негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та приймає постанову про закінчення виконавчого провадження.
У відповідності до частини 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відомостей про те, що виконавцем вживались передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішення, а саме: повторна перевірка виконання рішення боржником, оформлення акта про повторне, без поважної причини невиконання рішення боржником, накладення штрафу та штрафу у подвійному розмірі матеріали справи не містять.
Суд відхиляє як необґрунтовані у контексті причинно-наслідкового зв'язку з обставинами справи та діями державного виконавця доводи заявника про лист відповідача, де повідомлено про виконання усіх можливих заходів для виконання рішення суду, оскільки фактично, виходячи з отриманих судом матеріалів, жодних дій боржником не вчинялося, та такі дії обмежилися формальною відпискою.
Окрім цього заявником не надано доказів вчинення достатніх дій, спрямованих на виконання судового рішення та доказів, що вчинені дії не призвели до виконання судового рішення.
Отже, суд констатує відсутність підстав для висновку про те, що виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року в справі №360/3612/20 є ускладненим чи неможливим.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 279/7157/15-а (ЄДРСР 76246303) зазначено, що підставою для застосування правил статті 378 Кодексу адміністративного судочинства є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення у адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів ускладнення чи неможливості виконання рішення суду та беручи до уваги вище вказані висновки Верховного Суду, подана заява про зміну способу виконання рішення по справі №360/3612/20 є необґрунтованою, а тому в її задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись статтями 241, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про зміну чи встановлення способу і порядок виконання судового рішення у справі №360/3612/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.М. Басова