15 квітня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4779/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871; адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65107)
про визнання протиправною бездіяльності, скасування Наказу та зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі -відповідач) у ненаданні адміністративної послуги по заяві про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , учаснику АТО від 21 вересня 2020 року відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України «Про адміністративні послуги» у строк, встановлений законом (Земельним кодексом - пункт 9 статті 118);
-визнати Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26 жовтня 2020 року №689-УБД протиправним та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1490.
Принагідно позивач просить суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Строк подачі звіту встановити не більше 1-го тижня (це половина строку затвердження проекту землеустрою - відповідно до пункту 9 статті 118 Земельного кодексу України, заявляється половина строку - оскільки це буде повторний розгляд).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він як учасник АТО з метою реалізації свого права на отримання до 0,12 га землі сільськогосподарського призначення для ведення садівництва подав заяву до Головного управління Держгеокадастру у Одеській області про затвердження проекту землеустрою через Центр надання адміністративних послуг, яка отримана Центром адмінпослуг 28.09.2020 та передана Головному управлінню Держгеокадастру у Одеській області. Позивач вказує, що відповідно до Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Позивач зазначає, що адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб'єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб'єкта звернення. Однак, протягом строку встановленого Земельним кодексом України та Законом України "Про адміністративні послуги" відповіді ним отримано не було. Таким чином, на переконання позивача, адміністративна послуга відповідачем йому не надана у строк, встановлений законодавством. Позивач вважає, що оскільки він виконав всі передбачені законодавством умови необхідні для затвердження проекту землеустрою, а відповідач у свою чергу не довів факт їх невиконання, просить суд розглянути можливість про необхідність зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме затвердити проект землеустрою. Також, позивач посилався на те, що компетенція Головного управління Держгеокадастру полягає лише в наданні земельної ділянки. На думку позивача, протиправно надавати відмову з підстав, які ґрунтуються на недоліках змісту, формиupindex:-1
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року відкрите провадження у відповідній адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
12 листопада 2020 року позивачем подана до суду заява про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом.
Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення. Так, представник відповідача зазначає, що від ОСОБА_1 надіслав відповідачеві на затвердження проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1490, за відсутності рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, на переконання відповідача, у сіпринх правовідносинах немає правових підстав для застосування принципу "мовчазної згоди" ГУ Держгеокадастру в Одеській області, оскільки Наказом від 26 жовтня 2020 року, з додержанням місячного строку, встановленого чинним законодавством, ОСОБА_1 відмовлено у наданні згоди на розробку проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стверджував, що відповідач не має права перевіряти вже погоджений проект землеустрою, оскільки єдиною підставою для відмови у його затвердженні може бути лише те, що проект землеустрою не погоджений в порядку, встановленому статтею 1861 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи, у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Розглянувши позовну заяву, додані до неї документи і матеріали, заяви сторін по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 20 липня 2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області за межами населеного пункту, орієнтовним розміром 0,12 га.
Наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 27 серпня 2020 року № 221-УБД позивачеві було відмовлено в наданні дозволу на розробку проектної документації щодо означеної земельної ділянки.
Позивач стверджує, що про наявність такого наказу не знав, примірника його не отримав, а тому, використовуючи принцип "мовчазної згоди", приступив до виготовлення та погодження проекту землеустрою.
Так, за замовленням позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області.
Змельній ділянці присвоєний кадастровий номер 5123782000:01:002:1490.
Проект землеустрою погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, про що складено висновок від 09 вересня 2020 року №10832/82-20.
За таких умов, 25 вересня 2020 позивач через Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Одеській області із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1490.
До вказаної заяви додано копії документів, а саме: проект землеустрою (у тому числі висновок про погодження), згода на збір та обробку персональних даних, витяг з ДЗК, висновок про погодження проекту землеустрою експертом системи Держгеокадастру, посвідчення учасника АТО.
Вказана заява з додатками отримана відповідачем 28 вересня 2020 року, що посвідчується відповідною реєстраційною відміткою.
За наслідками розгляду такої заяви Наказом Головного управління Держгеокадастру у Одеській області від 26 жовтня 2020 року №689-УБД "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1490, з таких підстав: відсутність рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Викладені обставини передували зверненю позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Щодо протиправної бездіяльності відповідача стосовно ненадання адміністративної послуги за заявою позивача у строк, встановлений законом.
Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначає Закон України "Про адміністративні послуги" від 06 вересня 2012 року №5203-VI (далі Закон №5203-VI).
За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону: 1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону; 2) суб'єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг; 3) суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Відповідно до частин 2, 3 статті 3 Закону №5203-VI надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах, зокрема Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
До адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб'єкту звернення, а також об'єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.
Згідно зі статтею 5 Закону №5203-VI виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються: 1) найменування адміністративної послуги та підстави для її одержання; 2) суб'єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги; 3) перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги; 4) платність або безоплатність надання адміністративної послуги; 5) граничний строк надання адміністративної послуги; 6) перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.
Адміністративні послуги визначаються виключно законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону№5203-VI суб'єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб'єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується.
Інформаційна картка адміністративної послуги, що надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, іншого державного органу, їх посадовими особами, які уповноважені відповідно до закону надавати адміністративну послугу, затверджується на підставі типової інформаційної картки, затвердженої відповідним центральним органом виконавчої влади, іншим державним органом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №5203-VI адміністративні послуги надаються суб'єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 10 Закону №5203-VI граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом.
У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб'єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.
Суб'єкт надання адміністративних послуг надає адміністративну послугу, а центр надання адміністративних послуг забезпечує організацію надання такої послуги у найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань суб'єктом звернення.
У разі надання адміністративної послуги суб'єктом надання адміністративних послуг, який діє на засадах колегіальності, рішення про надання адміністративної послуги або про відмову в її наданні приймається у строк, визначений частиною першою або другою цієї статті, а в разі неможливості прийняття зазначеного рішення у такий строк - на першому засіданні (слуханні) після закінчення цього строку.
Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб'єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб'єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.
Статтею 16 Закону №5203-VI передбачено, що реєстр адміністративних послуг (далі - Реєстр) формується і ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання адміністративних послуг, з метою: 1) ведення обліку адміністративних послуг; 2) забезпечення відкритого і безоплатного доступу до інформації про адміністративні послуги.
Реєстр містить інформацію про: 1) перелік адміністративних послуг; 2) правові підстави надання адміністративних послуг; 3) суб'єкта надання адміністративних послуг; 4) розмір плати (адміністративний збір) за адміністративну послугу (у разі надання послуги на платній основі); 5) інші відомості, визначені Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №835 від 01.08.2011 року "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", якою затверджено Перелік платних адміністративних послуг, що надаються Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами (додаток 2), а також Перелік адміністративних послуг, що надаються Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами на безоплатній основі (додаток 3).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №523-р від 16.05.2014 року "Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг" затверджено перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, згідно з додатком.
Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статей 8, 9 та 19 Закону України "Про адміністративні послуги» видано наказ №280 від 17.07.2020 року "Про затвердження типових інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держгеокадастру".
На виконання цього наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області видано наказ №155 від 20 липня 2020 року "Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надаються Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області".
Відповідно до технологічної картки адміністративної послуги, затвердженої наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 20 липня 2020 року №155 (далі - технологічна картка №155) встановлено, що суб'єктом надання адміністративної послуги щодо видачі рішення про передачу у власність, надання у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.
Отже, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є адміністративною послугою у розумінні Закону №5203-VI, а заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - заявою на отримання адміністративної послуги відповідно.
Технологічною карткою №155 визначено строк надання вказаної адміністративної послуги, який становить 14 календарних днів з дня реєстрації заяви в Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області.
Так само, відповідно до частини дев'ятої статті 118 Земельного кодексу України визначено відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
21 вересня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Одеській області через Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою від про затвердження проекту землеустрою.
Відмітка про отримання відповідачем вказаної заяви датована 28 вересня 2020 року.
При цьому, за результатами розгляду даної заяви, відповідачем прийнято наказ №689-УБД лише 26 жовтня 2020 року.
Таким чином, наведені обставини свідчать про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо надання у встановлений законом строк адміністративної послуги за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність від 21 вересня 2020 року.
Викладене обумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволення відповідної вимоги позивача.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26 жовтня 2020 року №689-УБД та зобов'язання відповідача затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,12 га, яка розташована на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1490, суд зазначає наступне.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з частинами першою-другою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Зокрема, на підставі пункту "в" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затверджене Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №285 від 12.11.2019 року, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, уповноваженим на передання у власність спірної земельної ділянки, є саме Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.
У відповідності до вимог ЗК України реалізації права особи на отримання земельної ділянки для ведення садівництва передує декілька окремих етапів: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №120/1583/19-а.
Водночас, така стадійність має певні передбачені законом особливості, які спричинені, зокрема, поведінкою суб'єктів владних поноважень у відповідних правовідносинах.
Так, згідно з абзацом третім частини сьомої статті 118 ЗК України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, абзацом третім частини сьомої статті 118 ЗК України закріплений принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.
На останньому з означених етапів- затвердження погодженого проекту землеустрою - відповідачем винесений спірний Наказ від 26 жовтня 2020 року №689-УБД "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки", яким ОСОБА_1 відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1490.
Підставою для винесення оскарженого Наказу стала відсутність рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до частин дев'ятої, десятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина шоста 186 Земельного кодексу України).
Приписами частин першої, четвертої, п'ятої статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Приписами статті 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали пере
При цьому, частиною шостою статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Відповідно до частини восьмої статті 186-1 Земельного кодексу України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Таким чином, статтею 186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.
Водночас, частиною сімнадцятою статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Проте, жодна з означених підстав у спірному Наказі не зазначена.
Натомість відповідач покликається на те, що позивачеві не було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки.
Суд не спростовує позиції відповідача про те, що наданню особі у власність земельної ділянки передує визначена законом стадійна процедура.
Однак, суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах відсутність дозволу на розробку проекту землеустрою не перешкоджає затвердженню виготовленого проекту землеустрою, з таких міркувань.
20 липня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області за межами населеного пункту, орієнтовним розміром 0,12 га; вказана заява зареєстрована відповідачем 28 липня 2020 року.
Не отримавши відповіді щодо поданої заяви у встановлений законом строк, реалізовуючи своє право за принципом "мовчазної згоди" виготовити проект землеустрою, ОСОБА_3 замовив виготовлення відповідної проектної документації, яка в подальшому була подана на затвердження відповідачеві.
Натомість відповідач наполягає на тому, що у позивача відсутні були підстави для виготовлення проекту земелеустрою за принципом "мовчазної згоди", оскільки у межах встановленого статтею 118 ЗК України строку - 27 серпня 2020 року - ГУ Держгеокадастру в Одеській області видано Наказ № 221-УБД, яким ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на розробку проектної документації щодо означеної земельної ділянки.
Відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб'єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб'єкта звернення.
Водночас, відповідач не надав суду доказів направлення такого наказу позивачеві та, відповідно, отримання ним відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Відтак, суд вважає, що позивач, не отримавши рішення стосовно поданої ним заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у місячний строк, "поза розумним сумнівом" використовуючи принцип мовчазної згоди, приступив до виготовлення проектної документації щодо бажаної ним земельної ділянки.
Можливість виконання таких дій підтверджується судовою практикою. Зокрема, в постанові Верховного Суду у справі №804/3703/16 від 14.03.2018р. зазначено: «... дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність».
За таких умов посилання відповідача на те, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області не надавало дозволу ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою не є достатньою правовою підставою для відмови у затвердженні проекту, виготовленого за приципом мовчазної згоди.
Інші підстави для відмови у затвердженні поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою у Наказі від 26 жовтня 2020 року №689-УБД не наведені.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26 жовтня 2020 року №689-УБД "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1490 грунтується на неправильному застосуванні норм законодавства, що регулює спірні правовідносини та не відповідає критеріям, що визначені статтею 2 КАС України: зокрема, критеріям законності та обгрунтованості, а вдтак - є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд вважає, що з огляду на визнання протиправним наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області №689-УБД, належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог земельного законодавства та з урахуванням висновків суду.
При цьому, суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням встановлених судом обставин, а також правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.
Керуючись частиною шостою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 15 днів з дня набрання ним законної сили.
Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.01.2018 року (справа №814/741/16) та від 14.03.2018 року (справа №804/3703/16), на які посилається відповідач, не є застосовними у даній справі, оскільки сформульовані щодо інших правовідносин - а саме з приводу реалізації фізичною особою права замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за мовчазною згодою.
Разом з тим, суд не має правових підстав для задоволення вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області прийняти рішення, яким затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з огляду на таке.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Законодавчо поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень не унормовано. Однак, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли йдеться лише про один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі суб'єкта діяти чи не діяти, а якщо діяти - то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, прямо або опосередковано закріплених у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У спірних правовідносинах повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо затвердження проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його затвердженні чітко регламентовано положеннями ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні - орган повинен затвердити проект землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект або не затвердити (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
В контексті обставин спору, застосування заявленого позивачем способу захисту його порушеного права із фактичним перебиранням судом функцій органу, уповноваженого розпоряджатися землями державної власності, вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Натомість правова оцінка спірного Наказу стосувалася тих мотивів, які у ньому наведені. Однак, у межах спірних правовідносин суд не повноважний досліджувати, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх умов для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Наразі суд не вбачає правових підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання даного рішення суду.
Судові витрати, які підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна, 83, 13 поверх, ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо ненадання адміністративної послуги за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність від 21 вересня 2020 року у строк, встановлений законом.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26 жовтня 2020 року №689-УБД "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області не пізніше 15 днів з дня набрання цим рішенням законної сили повторно розглянути заяву від 21 вересня 2020 року про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог- відмовити.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 272 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене у 10-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук