15 квітня 2021 року м.Київ № 320/5101/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Обухівської районної ради Київської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Обухівської районної ради Київської області, у якому просить суд:
стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2019 по 03.10.2019 включно у розмірі 66 574,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 визнано протиправним та скасовано рішення Обухівської районної ради Київської області № 1022.40 (позачергова).VII від 02.02.2019 "Про затвердження протоколу лічильної комісії Обухівської районної ради сьомого скликання від 02.06.2019 № 21 про підрахунок голосів та встановлення результатів таємного голосування з питання звільнення ОСОБА_1 з посади голови Обухівської районної ради Київської області сьомого скликання та дострокове припинення ним повноважень голови ради", а також поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Обухівської районної ради Київської області сьомого скликання.
Однак вказує, що питання про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2019 по 03.10.2019 не розглядалось, у зв'язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом.
Представник відповідача до суду відзиву на позову заяву, клопотань або інших заяв до суду не направляв.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі № 320/550/19 визнано протиправним та скасовано рішення Обухівської районної ради Київської області № 942.37 (невідкладна) VII від 01.02.2019 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Обухівської районної ради Київської області сьомого скликання та дострокове припинення ним повноважень голови ради".
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі № 320/2869/19 визнано протиправними та скасовано рішення Обухівської районної ради Київської області №1022.40(позачергова).VII від 02.06.2019 "Про затвердження протоколу лічильної комісії Обухівської районної ради сьомого скликання від 02.06.2019 № 21 про підрахунок голосів та встановлення результатів таємного голосування з питання звільнення ОСОБА_1 з посади голови Обухівської районної ради Київської області сьомого скликання та дострокове припинення ним повноважень голови ради", а також поновлено ОСОБА_1 на посаді голови Обухівської районної ради Київської області сьомого скликання.
Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі № 320/2944/20 стягнуто з Обухівської районної ради Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2019 по 30.05.2019 включно в розмірі 94 661, 28 грн.
Вказані судові рішення Київського окружного адміністративного суду набрали законної сили.
Зважаючи на вищенаведене, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, оскільки фактично перебував у вимушеному прогулі з 03.06.2019 (наступний день після звільнення позивача) по 03.10.2019 (день поновлення позивача на роботі), оскільки після поновленні на роботі його було повторно звільнено.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Положеннями ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Сплата коштів за вимушений прогул є гарантією особи та виконує компенсаторну функцію у відносинах незаконного її звільнення, впливає на відносини соціального захисту, право на що визначено статтею 46 Конституції України.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи вказану норму під час розгляду справи № 826/808/16 у постанові від 20.06.2018 дійшла висновку, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Враховуючи, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 скасовано рішення Обухівської районної ради Київської області №1022.40(позачергова).VII від 02.06.2019 "Про затвердження протоколу лічильної комісії Обухівської районної ради сьомого скликання від 02.06.2019 № 21 про підрахунок голосів та встановлення результатів таємного голосування з питання звільнення ОСОБА_1 з посади голови Обухівської районної ради Київської області сьомого скликання та дострокове припинення ним повноважень голови ради", як протиправне та поновлено його на посаді, а отже позивача було незаконно звільнено із займаної ним раніше посади.
Так, позивач перебував у вимушеному прогулі з 03.06.2019 по 03.10.2019, а тому у відповідності до положень ст. 235 Кодексу законів про працю України на користь позивача підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за вказаний час.
Згідно з ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
При цьому, згідно з п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Позивачем подано до суду довідку про суму доходів на посаді голови Обухівської районної ради, відповідно до якої він працював один день до повторного звільнення, однак зазначена довідка не відображає середній заробіток позивача за останні 2 місяці, який має бути взятий за основу для проведення розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Однак рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 у справі № 320/2944/20 розглядалось питання щодо стягнення з Обухівської районної ради Київської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.02.2019 по 30.05.2019, яким було присуджено до стягнення суму в розмірі 94 661, 28 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Вказаним рішенням суду встановлено, що відповідно до довідки Обухівської районної ради Київської області про середньомісячну суму нарахованих доходів № 100/02-03/678 ОСОБА_1 на посаді голови Обухівської районної ради Київської області нараховано заробітну плату за два останніх повних місяці роботи - грудень 2018 року та січень 2019 року, яка складає 23 101,85 грн (30 718,80 + 15 484,90): 2 місяці).
Враховуючи, що у суду відсутня інформація щодо розміру середнього заробітку позивача за останні 2 місця, оскільки останнього було поновлено лише у червні 2019 року, суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позовних вимог та обрахувати суму середнього заробітку позивача на підставі довідки № 100/02-03/678, тому що це останній період в якому позивач займав посаду голови Обухівської районної ради Київської області.
Крім того, зазначена обставина встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.
Так, п 3 Порядку визначено складові, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Натомість, у п. 4 Порядку йдеться про виплати, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.
Особливості обрахунку розміру середньої заробітної плати за останні два місяці роботи наведено у п. 8 Порядку, згідно із яким нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З розрахунку, який міститься в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 (справа № 320/2944/20) вбачається, що розмір середньоденної заробітної плати за грудень 2018 року та січень 2019 року становить 1 126,92 грн ((30718,80+15484,90):41 робочий день).
За результатами застосованого алгоритму для вирахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, що передбачений п. 8 Порядку, розмір останнього склав 96 915,12 грн (1126,92 грн х 86 робочих днів вимушеного прогулу, що включає період з 03.06.2019 по 03.10.2019 включно).
З урахуванням періоду вимушеного прогулу з 03.06.2019 (наступний день за днем звільнення) по 03.10.2019 (день поновлення на роботі) та 1 126,92 грн середньоденного заробітку, сума вимушеного прогулу становить 96 915,12 грн, яка підлягає стягненню з Обухівської районної ради Київської області на користь позивача.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
Відтак, рішення суду щодо стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню у розмірі 23 101,85 грн.
Отже, з огляду на встановлені судом обставини справи та правове регулювання спірних відносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Частиною 4 ст. 159 КАС України встановлено. що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 90,139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Обухівської районної ради Київської області (код ЄДРПОУ 04362705) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.06.2019 по 03.10.2019 включно в розмірі 96 915 (дев'яносто шість дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 12 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Обухівської районної ради Київської області (код ЄДРПОУ 04362705) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі стягнення за один місяць без врахування податків та обов'язкових платежів в розмірі 23 101 (двадцять три тисячі сто одну) грн 85 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.