ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" квітня 2021 р. справа № 300/3211/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Дмитренко Володимир Вікторович звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації (надалі - відповідачі) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та у відповідності до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання до 05 травня одноразової грошової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Проте, відповідачем, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", виплачено лише 3640 гривень, що є протиправним, оскільки починаючи з 27.02.2020 ОСОБА_1 набув право на соціальне забезпечення в порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір щомісячної разової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що становить вісім мінімальних пенсій за віком. Оскільки станом на 01 січня 2020 року розмір мінімальної пенсії встановлено в сумі 1638 гривень, загальна сума щорічної разової допомоги, яка підлягала виплаті позивачу становить 13104 гривні. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністраціїї щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язати відповідачів провести ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.18-19).
Ухвалою від 17.11.2020 року суд зупинив провадження у справі № 300/3236/20 до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 (а.с.22-24).
Ухвалою від 28.01.2021 року судом поновлено провадження у справі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року замінено відповідача - Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації його правонаступником - Управлінням соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації, у адміністративній справі № 300/3236/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідач - Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 30.11.2020 року (а.с.29-31), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що згідно постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 19.02.2020 №112, у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України. Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у встановлених постановою розмірах. Тому, Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації не здійснює виплати грошової допомоги до 5 травня, а лише проводить розподіл коштів між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.
Відповідач - Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації правом на подання відзиву не скористалося.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.03.2020 (а.с.6).
Як зазначає в позові представник позивача - адвокат Дмитренко Володимир Вікторович, 10.10.2020 він в інтересах ОСОБА_1 звернувся з адвокатським запитом до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про проведення, у відповідності до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", перерахунку та виплати недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсії за віком.
За результатом розгляду адвокатського запиту щодо нарахування і виплати позивачу грошової допомоги до 5 травня, Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації відповіддю № 4347/07-1-17/09-20 від 20.10.2020 рекомендував для подальшого вирішення даного питання звертатись до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення райдержадміністрацій та виконкомів міських рад міст обласного значення за місцем проживання (а.с.10).
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідачів щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Правовідносини у сфері соціального захисту позивача, як особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, регулюються зокрема Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII.
У спорі з аналогічних підстав, з приводу відносин, що регулюються тотожними нормами права, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду 29.09.2020 ухвалив рішення у зразковій справі №440/2722/20. Дане рішення набрало законної сили 13.01.2021.
Таким чином, справа щодо оспорювання відмови уповноваженого законом органу у виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20.
У зразковій справі з приводу невиплати інваліду війни разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" суд зазначив наступне.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-XIV від 25.12.1998 статтю 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доповнено частиною 4, згідно з якою: "щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України делегувалися повноваження встановлювати, зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" №112 від 19.02.2020, якою доручалося районним органам соціального захисту населення, центрам по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховувати кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у конкретно визначених розмірах, однак менших за розміри, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону №367-XIV від 25.12.1998.
Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За таких обставин, на час виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році одночасно фактично діяли Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і постанова Кабінету Міністрів України № 112 від 19.02.2020.
Однак, виходячи із визначених у частині 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру такої разової грошової допомоги у 2020 році, слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020, а Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який має вищу юридичну силу.
При цьому суд вважав, що органами, уповноваженими здійснювати виплату разової грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання заявника та Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в області.
Отже, суд прийшов до висновку, що з 27.02.2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998: "щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Наведені вище правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 29.09.2020 за результатами розгляду зразкової справи №440/2722/20 підлягають врахуванню під час ухвалення рішення в даній справі.
Як вже встановлено судом позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною 4 такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
З 01.01.2015 правовідносини щодо нарахування, розмірів і виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня були врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, згідно якого, зокрема, норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Кабінетом Міністрів України 19.02.2020 на виконання цієї норми закону прийнято постанову №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", де, серед іншого, передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4120,00 гривень; II групи - 3640,00 гривень; III групи - 3160,00 гривень.
Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року відновлено дію статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня особам з інвалідністю 2 групи, внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи висновок Верховного Суду в зразковій справі №440/2722/20 про пріоритетність законів над підзаконними актами, а саме Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" над постановою КМУ від 19.02.2020 №112 під час визначення розміру разової грошової допомоги позивачу до 5 травня в 2020 році, слід керуватися статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-XIV від 25.12.1998.
Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, а тому при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме частина 1 статті 28 цього Закону.
В статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року у розмірі 1638 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Отже, суд вважає, що відповідач - Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації мало виплатити позивачу щорічну разову грошову допомога до 5 травня у розмірі 13104,00 грн. (1638 грн.*8).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року витребувано від Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації відомості щодо проведеного нарахування та виплати ОСОБА_3 , як учаснику бойових дій, щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік, зокрема: її розміру, періоду та правових підстав таких виплат.
08.04.2021 року від Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації, на адресу на виконання вимог ухвали суду від 24.03.2021 року, на адресу суду надійшла довідка про отримання (неотримання) допомоги від 05.04.2021 року за № 822/01-04.
Зі змісту довідки від 05.04.2021 року за № 822/01-04 встановлено, що позивачу виплачено кошти в сумі 3640 грн., що суперечить статті 13 Закону № 3551. Відтак, сума недоотриманих позивачем коштів складає 9464,00 грн.
Суд звертає увагу на те, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанови Кабінету Міністрів України, не можуть змінювати приписів закону України, і позбавляти позивача вищевказаного права. Відсутність встановленого механізму їх виплати не звільняє Державу в особі уповноваженого органу від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.
Згідно із частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відмова відповідача в перерахунку та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. Доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України").
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).
Отже, суд вважає протиправними дії відповідача - Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації щодо нарахування і виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Крім того, суд зазначає, що у постанові Велика Палата Верховного Суду від 13 січня 2021 року по зразковій справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20) виклала наступний правовий висновок.
Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.
Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зокрема, Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.
За таких обставин, є необґрунтованими позовні вимоги, заявлені до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати позивачу, разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язання Департамент перерахувати та виплатити позивачу, з урахуванням виплаченої суми, разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги, заявлені до Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації є обґрунтованими та підлягають задоволенню, слід визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язати Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. В задоволенні решти позовних вимог, заявлених до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, слід відмовити.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
В позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У відповідності до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 4 та 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями дійсності та співмірності необхідних і достатніх витрат, а також розумності їх розміру.
Суд, дослідивши ордер серії АМ №1005548 від 10.10.2020, договір №20 про надання правничої (правової) допомоги від 10.10.2020, акт прийняття-передачі наданих послуг №1 від 04.11.2020, прибутковий касовий ордер №16 від 02.11.2020, встановив, що адвокат на підставі свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001144, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області №30/2 від 25.11.2019, надав позивачу правничу допомогу щодо звернення до суду з даним позовом вартістю 2000,00 грн. (а.с.11-15).
Водночас, на переконання суду, визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 2000 грн. не є належним чином обгрунтованою, з урахуванням того, що розгляд цієї справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оскільки дана справа є справою незначної складності. Підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності, або ж могли бути ним безперешкодно отримані.
З огляду на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що сума витрат 2000 грн. на професійну правничу допомогу у справі № 300/3211/20 є непропорційною до: складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).
Таким чином, на переконання суду, співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу є 1000,00 грн., внаслідок чого, враховуючи висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації на користь позивача понесені витрати зі сплати правничої допомоги в розмірі 500 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Рожнятівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193436, вул. Чорновола, 12, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В задоволенні позову до іншого відповідача відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193436, вул. Чорновола, 12, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 500,00 (п'ятсот) гривень витрат на правничу (правову) допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 25925236, вул. Л. Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ, 76000),
Управління соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03193436, вул. Чорновола, 12, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.