ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" квітня 2021 р. справа № 300/157/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) (надалі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.09.2015 року за № 92 позивача звільнено, виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення. ОСОБА_1 зазначає, що має статус учасника бойових дій, а відтак, згідно з чинним законодавством під час військової служби він мав право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати. Проте, на день звільнення зі складу військової частини НОМЕР_1 не отримав в повному обсязі кошти, а саме грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2014 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2015 рік. Позивач вважає, що після звільнення з військової служби у запас 05.09.2015 року відповідач був зобов'язаний виплатити йому грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення. На думку позивача, дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2014 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2014 року по 2015 рік є неправомірними, внаслідок чого, просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) щодо невиплати грошової компенсації за невикористані позивачем дні щорічної основної відпустки за 2014 рік, додаткової відпустки за 2014 -2015 роки та зобов'язати відповідача нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2014 рік, додаткової відпустки за 2014 -2015 роки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.13-14).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.30-31).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.02.2021 року (а.с.18-22), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що відповідно до наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 13.10.2014 року № 118 молодший лейтенант ОСОБА_1 використав щорічну основну відпустку за 2014 рік строком 13 днів в період з 13 по 25 жовтня 2014 року, оскільки щорічна основна відпустка позивачу надавалась із розрахунку 1/12 у відповідності до ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у зв'язку з чим позовні вимоги про надання грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2014 рік є необґрунтованими. Щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2014 рік представник відповідача вказав на те, що норми ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня соціального захисту окремих категорій ветеранів війни” від 14.05.2015 року № 426-VIII, що надають право військовослужбовцям на отримання додаткової відпустки як учаснику бойових дій із збереженням грошового забезпечення, та, як наслідок, право на отримання компенсації за її невикористання набрали чинності 06.06.2015 року. Окрім того, право на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку як учаснику бойових дій позивач набув з моменту отримання посвідчення учасника бойових дій, а саме з 03.08.2015 року. Водночас, позивач у 2015 році не подавав командиру військової частини (польова пошта НОМЕР_2 ) відповідного рапорту про надання йому додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік як учаснику бойових дій. Під час звільнення з військової служби, ОСОБА_1 будь-яких претензій, зокрема, до відповідача не пред'явив.
02.03.2021 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (а.с.33-35).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов, та в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), 03.08.2015 року позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_3 про право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.7).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) (по стройовій частині) № 208 від 08.09.2015 року лейтенанта ОСОБА_1 , командира 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ), звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05.09.2015 року № 92 з військової служби у запас за підпунктом “є” пункту 2 частини 8 статті 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу”, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.10).
ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем не виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2014 рік та за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014-2015 роки.
Позивач вважає, що невиплата спірного грошового забезпечення свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого, за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Державні гарантії права на відпустки встановлює Закон України “Про відпустки”, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відпустки” державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Пунктом 1 статті 4 Закону України “Про відпустки”, передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Статтю 16-2 Закону України “Про відпустки” встановлено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Згідно з статтею 5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Стаття 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначає право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення (пункт 8 статті 10-1 Закону).
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону).
При цьому, визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та “Про оборону України”, а аналіз норм цих законів свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпустки. Однак, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України за № 260 від 07.06.2018, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Таким чином, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Внаслідок чого, суд зазначає, що норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Як встановлено судом, молодший лейтенант ОСОБА_1 , командир 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону використав першу частину щорічної основної відпустки, терміном 13 діб, в період з 13 по 25 жовтня 2014 року (а.с.24).
Водночас, судом встановлено, що позивач, як учасник бойових дій, не використав всі дні щорічної основної відпустки за 2014 рік та додаткової відпустки за 2014-2015 роки, внаслідок чого, набув право на отримання грошової компенсації за такі невикористані відпустки у зв'язку зі звільненням зі служби.
Як наслідок, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні другої частини щорічної основної відпустки за 2014 рік та додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за 2014-2015 роки.
Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що позивач набув право на отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій з моменту отримання посвідчення учасника бойових дій, а саме з 03.08.2015 року, з огляду на наступне.
Зі змісту довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 01.09.2015 року за № 1395 судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 22.11.2014 року по 12.02.2015 року, та з 26.04.2015 року по 29.08.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.9).
Як наслідок, у період з 22.11.2014 року позивач був учасником бойових дій, а отримане в серпні 2015 року посвідчення лише підтверджує факт участі позивача у бойових діях, які відбулись до його видачі.
Суд також зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; грошова компенсація відпустки особі.
У випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічні відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки.
Суд, враховуючи встановлені обставини та вказані норми права, встановив, що позивачу протиправно не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2014 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014-2015 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Водночас, ОСОБА_1 використав першу частину щорічної основної відпустки, терміном 13 діб, в період з 13 по 25 жовтня 2014 року.
За таких обставин, для належного захисту порушених прав позивача, слід зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні другої частини щорічної основної відпустки за 2014 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014-2015 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зазначені норми права та висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз9901/4/19), та застосовані в даній адміністративній справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно положень частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
Враховуючи те, що позивача звільнено від сплати судового збору, у відповідності до приписів Закону України "Про судовий збір", а доказів про понесення сторонами будь-яких інших судових витрат до матеріалів справи не долучено, відсутні підстави для їх розподілу згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2014 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014-2015 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2014 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2014-2015 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач:
військова частина НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ 07652444, вул. Івана Хрестителя, 1,м. Яворів, Львівська область, 81001).
Суддя Панікар І.В.