ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" квітня 2021 р. справа № 300/146/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2019 №0001333306, №0001353306, №0001343306, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2019 №0001333306, №0001353306, №0001343306.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення вимог п.п.«д» п.п.64.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.165.1.59 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, протиправно винесено податкові повідомлення-рішення від 10.10.2019 №0001333306, №0001353306, №0001343306, якими визначено до сплати додаткові грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та по військовому збору, і застосовано штрафні (фінансові) санкції. Позивач зазначає, що 30.10.2006 між ним та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», укладено договір про надання споживчого кредиту в розмірі 19000,00 доларів США на придбання квартири. В подальшому між ним і банком досягнуто згоди про те, що у разі сплати позивачем 8271,00 доларів США, АТ «УкрСиббанк» здійснює прощення іншої частки зобов'язань за кредитним договором. Листом від 22.09.2016 АТ «УкрСиббанк» повідомило його про прощення заборгованості суми основного боргу в розмірі 8143,71 доларів США і процентів 124,80 доларів США та роз'яснило про обов'язок виконати вимоги п.п.64.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України. Також зазначає, що підпункт 165.1.59 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України містить імперативне формулювання про те, що сума, прощена (анульована) кредитором за кредитами в іноземній валюті, які отримані громадянами України на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у зв'язку з чим стверджує, що мав законне сподівання, що сума прощеної АТ «УкрСиббанк» заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Відтак вважає, що нарахування грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є незаконним.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, що оформлена актом від 19.09.2019 р. № 33/09-19-33-06/ НОМЕР_1 . Зазначає, що на підставі проведеного аналізу відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, наявних у Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області, щодо інформації про отримані доходи, встановлено, що ОСОБА_1 у 2016 році отримано дохід у вигляді додаткового блага, а саме основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності в розмірі 211529,77 грн. від AT «УкрСиббанк». Стверджує, що позивачем декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік не подано, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманого 2016 році доходу у вигляді додаткового блага не задекларовано та не сплачено, хоча банк належним чином повідомив платника листом від 22.09.2016 №31-2-07-01/124 щодо отримання доходу у вигляді додаткового блага та обов'язку самостійно сплатити податок з таких доходів і відобразити їх у річній податковій декларації. А тому, з урахуванням висновку акту перевірки, уповноваженою особою відповідача прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 10.10.2019 №0001333306, №0001353306, №0001343306. Вважає, що в спірному випадку сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Також стверджує, що законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. Зазначає про аналогічну правову позицію у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 по справі №813/330/16.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що ним отримано кредит в іноземній валюті на придбання єдиного житла, яке було забезпечене іпотекою. З огляду на вказане, із врахуванням п.п.165.1.59 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, вважає, що сума прощеного позивачу основного зобов'язання у розмірі 8268,51 доларів США не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у постанові від 20.12.2018 в справі №820/2600/16. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Відповідач правом подання заперечення не скористався.
Процесуальні строки в цій справі продовжені в силу дії пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
У період з 17.08.2020 по 29.09.2020, 08.02.2021 по 10.03.2021 головуючий суддя у справі перебувала у відпустці та на листку непрацездатності.
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши в сукупності письмові докази, судом встановлено наступне.
30.10.2006 між АКІБ «УкрСиббанк» (Банк) та фізичною особою ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №11067690000, згідно якого Банк зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 19000,00 доларів США 00 центів, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день укладення договору складає 95950,00 грн., у порядку і на умовах, зазначених в цьому договорі, з відсотковою ставкою 10,8 % річних. В пункті 1.4 договору зазначено, що кредит надано Позичальнику для його особистих потреб, а саме на придбання квартири (а.с.24).
30.10.2006 між вищевказаними сторонами укладено Договір іпотеки, за яким ОСОБА_1 (Іпотекодавцем) в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» (Заставодержатель) передано нерухоме майно - житлове приміщення вартістю 122014,00 грн. - квартира, що є власністю Іпотекодавця відповідно до Договору купівлі - продажу квартири від 30.06.2006 (а.с.30).
За змістом квитанції №35 від 22.09.2016 ОСОБА_1 сплатив АТ «УкрСиббанк» 8271,00 доларів США, що еквівалентно 214836,08 грн., кредиторської заборгованості згідно кредитного договору №11067690000 (а.с.38).
Листом-повідомленням від 22.09.2016 №31-2-07-01/124 АТ «УкрСиббанк» повідомило позивачу про анулювання боргу, зокрема про те, що АТ «УкрСиббанк» як кредитором, з метою виконання вимог п.п. «д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості позивача, яка станом на 22.09.2016 становить 8268,51 дол. США, а саме суми основного боргу (кредиту) 8143,71 дол. США, що складає 211529,77 грн. по курсу НБУ станом на 22.09.2016, а також про прийняття рішення про анулювання суми процентів 124,80 дол. США, яка складає 3241,63 грн. по курсу НБУ станом на 22.09.2016. Також звернуто увагу позивача на те, що сума заборгованості за основним боргом є доходом, отриманим як додаткове благо і позивачу необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, сплатити військовий збір (а.с.36).
Листом від 22.09.2016 №31-2-07-01/126 АТ «УкрСиббанк» повідомило позивача про те, що позивач повністю виконав умови кредитного Договору №11067690000 від 30.10.2006 і станом на 22.09.2016 заборгованість по кредитному договору №11067690000 від 30.10.2006 в АТ «УкрСиббанк» відсутня (а.с.37).
В період з 06.09.2019 по 12.09.2019 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, про що складено акт перевірки від 19.09.2019 №33/09-19-33-06/ НОМЕР_1 (а.с.8).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме неподання податкової декларації за 2016 рік; п.п.164.2.17«д» п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період що перевірявся, в розмірі 38075,36 грн.; п.1.2, п.п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань по військовому збору в розмірі 3172,95 грн.
Податковим органом встановлено, що позивач в 2016 році відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів мав взаємовідносини з АТ «УкрСиббанк», від яких отримував доходи в сумі 211529,77 грн., що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту). Згідно отриманої інформації АТ «УкрСиббанк» №9843/10 від 06.07.2018 доходи нараховано у формі 1ДФ у виді додаткового блага в сумі 211529,77 грн.
На підставі акта перевірки від 19.09.2019 №33/09-19-33-06/ НОМЕР_1 відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 10.10.2019 №0001333306 (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 47594,20 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 38075,36 грн. та 9518,84 грн. за штрафними санкціями (а.с.16);
- податкове повідомлення-рішення від 10.10.2019 №001353306 (форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 3966,19 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 3172,95 грн. та 793,24 грн. за штрафними санкціями (а.с.17);
- податкове повідомлення-рішення від 10.10.2019 №001343306 (форма «ПС»), яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (а.с.18).
За результатами розгляду скарги позивача від 24.10.2019, Державною податковою службою України рішенням від 20.12.2019 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.20, 22).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження в Україні - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно з підпунктами 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
За визначенням, наведеним у абзаці другому пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Підпунктом 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).
Таким чином, основна сума боргу (кредиту), що перевищує в 2016 році 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, збільшує дохід платника податку та включається в його оподатковуваний дохід.
При цьому, прощена (анульована) кредитором сума, не включається до оподаткованого доходу платника податку у разі її прощення (анулювання) в порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).
Як встановлено судом, 22.09.2016 кредитором АТ «УкрСиббанк» анульовано кредитну заборгованість ОСОБА_1 за договором №11067690000 від 30.10.2006 про надання споживчого кредиту на придбання квартири, зокрема, суми основного боргу (кредиту) в розмірі 8143,71 доларів США, що складає 211529,77 грн. і перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Вказана сума анульованого кредиту включена АТ «УкрСиббанк» до податкового розрахунку за формою 1ДФ. Листом від 22.09.2016 №31-2-07-01/124 банк повідомив позивача про анулювання кредитної заборгованості за договором №11067690000 від 30.10.2006, зокрема, суми основного боргу (кредиту) 8143,71 доларів США, що складає 211529,77 грн. та звернув увагу ОСОБА_1 на необхідність самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Позивач не заперечує отримання ним в 2016 році доходу у виді додаткового блага на суму прощеного (анульованого) основного боргу (кредиту) в розмірі 8143,71 доларів США, що складає 211529,77 грн., належного повідомлення кредитором про прощення (анулювання) вказаного боргу, його включення до податкового розрахунку за формою 1ДФ, однак стверджує, що прощена сума основного боргу не підлягає оподаткуванню в силу підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що за змістом підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, вказана норма може бути застосована лише за умови набрання чинності законом про реструктуризацію зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла, та прощення (анулювання) кредиту згідно умов такого закону.
Між тим, приймаючи рішення про прощення (анулювання) ОСОБА_1 боргу за кредитним договором №11067690000 від 30.10.2006, банк не керувався законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), такий закон станом на час прощення (анулювання) кредиту не прийнято, а отже, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №820/6319/16.
При цьому суд звертає увагу, що прощення (анулювання) АТ «УкрСиббанк» позивачу кредиту відбулось не в порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла, а за інших обставин, і позивач погодився на прощення йому кредиту за інших умов. Навіть прийняття в подальшому закону щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), не змінило б факту прощення позивачу кредиту не в порядку такого закону, тобто, за відсутності підстав, визначених підпунктом 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України. А тому, згода позивача на прощення йому кредиту не на умовах (за відсутності) закону щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, які отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити), виключає наявність у позивача законного сподівання, що сума прощеної АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
Таким чином, ОСОБА_1 , який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Згідно з підпунктом 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
За змістом підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, платник податку на доходи фізичних осіб, зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку як платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.
Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України 167.1. ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Згідно із пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Платники військового збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Однак, в порушення вказаних правових норм позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, що виник у зв'язку з прощенням (анулюванням) основного боргу за кредитним договором №11067690000 від 30.10.2006, та, відповідно, не сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 38075,36 грн. та військовий збір в сумі 3172,95 грн.
За приписами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором та прийняття оскаржуваних рішень) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прощення боргу за кредитним договором та прийняття оскаржуваних рішень) встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (п.120.1 ст.120 ПК України).
Підсумовуючи наведене вище, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд зазначає, що відповідач приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.10.2019 №0001333306, №0001353306, №0001343306 діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
При цьому суд вважає помилковим посилання позивача на висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 20.12.2018 у справі №820/2600/16, оскільки предмет спору в справі, що розглядається, є відмінним від предмету спору в справі №820/2600/16.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ),
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул.Незалежності, 20, м.Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.