15 квітня 2021 року Справа № 280/1934/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років позивачу відповідно до пункту 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей» від 15.06.2004 № 1763-IV та пункту «в» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з 26.05.2019, та зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей» від 15.06.2004 № 1763-IV та пункту «в» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ з урахуванням вимог ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, починаючи з 26.05.2019, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 908,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.10.2005 № 443 його звільнено з військової служби у запас за підпунктом «в» пункту 67 - у зв'язку зі скороченням штатів, та з 26.11.2005 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Зазначає, що згідно пункту 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей» від 15.06.2004 № 1763-IV (в редакції, яка була чинною на час звільнення позивача з військової служби) право на пенсійне забезпечення особи, які були звільнені у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України набували при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 і більше років. Зазначає, що має вислугу більше 15 календарних років, та після досягнення віку 45 років звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років, однак отримав відмову у призначенні пенсії за вислугу років. Позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії за вислугу років протиправн6ою. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 17.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
12.04.2021 відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №20739), в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку. Позивач був звільнений з військової служби до досягнення 45-річного віку, що не дає йому права для призначення цього виду пенсії. Також зазначає, що до таких правовідносин необхідно застосовувати законодавство, яке діє на момент призначення пенсії, а не на момент звільнення позивача зі служби. Таким чином, на думку ГУ ПФУ в Запорізькій області, позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини п'ятої ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 з 01.08.1988 по 26.11.2005 безперервно проходив військову службу в лавах Радянської Армії та Збройних Сил України.
Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 19.10.2005 № 443 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «в» пункту 67 - у зв'язку зі скороченням штатів.
З 26.11.2005 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Вислуга позивача на день виключення зі списків особового складу військової частини складає 17 календарних років.
26.05.2020 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив підготувати на направити його документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення пенсії відповідно до п. «в» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповіді на зазначене звернення не отримав.
06.10.2020 позивач повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив підготувати на направити його документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення пенсії відповідно до п. «в» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповіді на зазначене звернення не отримав.
17.11.2020 позивач повторно звернувся до Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - Запорізький обласний ТЦК та СП) із заявою, в якій просив підготувати на направити його документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення пенсії відповідно до п. «в» ст. 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Запорізьким обласним ТЦК та СП надіслано за належністю документи для призначення пенсії за вислугу років позивачу до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Листом від 22.02.2021 відповідач відмовив позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років із посиланням на те, що оскільки на момент звільнення з військової служби позивач не досяг 45-річного віку, право на призначення пенсії відповідно до ст. 12 Закону № 2262 відсутнє.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Законом України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" від 15.06.2004 № 1763-IV (далі - Закон № 1763-IV) встановлено правові основи забезпечення соціального захисту військовослужбовців, які звільнятимуться у зв'язку зі скороченням чисельності ЗСУ в ході їх реформування, та членів їхніх сімей.
Згідно з пунктом 11 статті 1 Закону № 1763-IV (у редакції на час звільнення позивача зі служби) для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 15 років пенсія обчислюється у розмірі 40 відсотків від грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 відсотки за кожний наступний рік, але не більше ніж 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.
Статтею 3 Закону № 1763-IV дію вказаної норми поширено на військовослужбовців, які звільнені з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України після 01.01.2004.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 № 3591-IV (набрав чинності з 29.04.2006 , далі - Закон № 3591-IV) внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Так, статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема доповнено пунктом "в", відповідно до якого пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності у них вислуги 15 років, які звільняються з військової служби відповідно до Закону № 1763-IV.
Пунктом 11 статті 1 Закону № 1763-IV (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011) передбачено, що для військовослужбовців, які звільняються зі Збройних Сил України у зв'язку з їх реформуванням, при досягненні 45-річного віку і за наявності вислуги 20 календарних років пенсія обчислюється у розмірі 50 відсотків відповідного грошового забезпечення.
Аналогічні зміни були внесені Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI до пункту "в" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином, на момент звільнення позивача зі Збройних сил України пункт "в" ст. 12 Закону № 2262-XI та п. 11 ст. 1 Закону № 1763-IV передбачали право на пенсію за вислугу років особам офіцерського складу при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 15 років.
Водночас, на момент досягнення позивачем 45-річного віку та звернення з приводу призначення пенсії, пункт "в" ст. 12 Закону № 2262-XI та п. 11 ст. 1 Закону № 1763-IV передбачали право на пенсію за вислугу років особам офіцерського складу при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 років.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у ЗСУ, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратурі, охороні державного кордону України, податковій міліції, Управлінні державної охорони України, державній пожежній охороні, Державному департаменті України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2002 зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій для військовослужбовців та працівників правоохоронних органів без відповідної матеріальної компенсації є порушенням гарантованого державною права на їх соціальний захист та членів їхніх сімей.
Виходячи із положень п. 11 ст. 1 Закону № 1763-IV та висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Оскільки право на пенсійне забезпечення для осіб, які звільнені у зв'язку з реформуванням ЗСУ, при досягненні ними в майбутньому 45 років та наявності вислуги 15 років, було встановлено пунктом 11 статті 1 Закону № 1763-IV, чинного на момент звільнення позивача, то зазначена норма зберігає юридичну силу як для позивача, так і для відповідача.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.07.2019 у справі №686/651/17.
Відтак, із досягненням 45-річного віку, а саме з 22.01.2016, позивач набув передбачене пунктом «в» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII право на призначення пенсії за вислугу років.
Враховуючи наведене, доводи відповідача про відсутність правових підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 на заявлених ним умовах є необґрунтованими, безпідставними та вказують на довільне тлумачення пенсійним органом норм закону.
У свою чергу, призначення пенсії відповідно до наведеної норми здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з її призначенням виплати, а саме відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенетенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.
Необхідно зазначити, що цим правом позивач скористався лише 26.05.2020.
За правилами ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне визнати відмову пенсійного органу у призначенні пенсії протиправною та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачеві пенсію за вислугу років відповідно до пункту «в» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII, з урахуванням встановлених обмежень строком, передбачених частиною 3 статті 50 цього закону, - з 26.05.2019.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного ст .
При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в порядку частини третьої статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 243, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 № 1763-IV та п. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 26.05.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. 11 ст. 1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільнилися з військової служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 № 1763-IV та п. «в» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 26.05.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.04.2021.
Суддя О.О. Артоуз