22 березня 2021 року о/об 12 год. 36 хв.Справа № 280/5243/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участі:
позивача - Худякова В.І.
(особа посвідчується паспортом №003529491 від 27.06.2019)
представника позивача - Гальченко О.М.
представника відповідача - Дяченко Ю.Т.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 30 квітня 2020 року №0007173305, яким за платежем податок на додану вартість зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 421557,00 грн.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 30 квітня 2020 року №0007183305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 10712,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 8570,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2142,50 грн.
Ухвалою суду від 10 серпня 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.
Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 07 вересня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.
Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі. Призначено судове засідання на 12 жовтня 2020 року з викликом сторін.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року зупинено провадження у справі №280/5243/20 до 16 листопада 2020 року.
Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року зупинено провадження у справі №280/5243/20 до 19 січня 2021 року.
Ухвалою суду від 19 січня 2021 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 19 січня 2021 року зупинено провадження у справі №280/5243/20 до 16 лютого 2021 року.
Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 16 лютого 2021 року зупинено провадження у справі №280/5243/20 до 22 березня 2021 року.
Ухвалою суду від 22 березня 2021 року поновлено провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2020 року №0007173305, №0007183305 підлягають скасуванню, оскільки винесені на підставі необґрунтованого Акту перевірки №117/08-01-33-05/ НОМЕР_1 від 23 березня 2020 року. Зазначено, що ФОП ОСОБА_1 подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2019 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2019 року є проведення експортних операцій з вивезення товарів за межі митної території України та включення до декларації з ПДВ за грудень 2019 року від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 369480,00 грн. (рядок 21 декларації з ПДВ за грудень 2019 року). Від'ємне значення сформоване з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за травень 2018 року, вересень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, березень 2019 року, травень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року та грудень 2019 року. Із посиланням на положення пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.12 Податкового кодексу України зазначає, що право на податковий кредит при імпорті товарів виникає за наявності ВМД, оформленої відповідно до законодавства, та сплати податкових зобов'язань з ПДВ за такою ВМД. Саме ВДМ підтверджується як суму податку, так і факт її сплати, а тому зазначена у ВМД сума податку може бути включена до податкового кредиту. Тобто, діючим законодавством передбачено, що достатньою підставою для віднесення сум ПДВ по податковому кредиту для отримувача товарів/послуг є отримані з ЄРПН податкові накладні або ВМД при імпорті товарів, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату ПДВ. Натомість, в Акті перевірки №117/08-01-33-05/ НОМЕР_1 від 23 березня 2020 року, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відсутні будь-які претензії щодо правильності оформлення ВМД і податкових накладних, а всі податкові накладні, по яким сплаченого/нарахованого ПДВ віднесено позивачем до податкового кредиту, зареєстровані в ЄРПН. Так, контролюючим органом зроблено висновок, що по товару придбаному у постачальника ТОВ «УКРКОНТАКТ» не можливо встановити ланцюг походження товару до виробника, а отже, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «УКРКОНТАКТ», що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, та завищення від'ємного значення по ПДВ у перевіряємому періоді. Крім того, за висновком контролюючого органу, господарські операції між позивачем та його постачальником ТОВ «УКРКОНТАКТ» не мали реального характеру та оформлені первинними документами, що суперечить законодавчим та нормативним актам та є такими, що не мають юридичної сили і доказовості. Проте, жодного доказу щодо незаконності складених первинних документів та/або фіктивності постачальника не наведено, а також відсутні судові рішення щодо визнання договорів нікчемними, відсутні вироки щодо фіктивного підприємництва позивача та/або його постачальника. У зв'язку з вищенаведеним, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 12 жовтня 2020 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№48095), в якому зазначає, що наявність документального підтвердження господарських операцій з придбання товарів, призначених для використання в господарських операціях за наявності договору, прибуткових та податкових накладних, є визначальною, але не безумовною підставою для виникнення у платника податків права на формування витрат та податкового кредиту, адже наслідки у податковому обліку платника податків створюють лише реально здійсненні господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом товарно-матеріальних цінностей, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах. Тобто, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат. З урахуванням зазначеного, у разі відсутності належним чином оформленої первинної транспортної документації, що підтверджує отримання товарів автомобільним та залізничним транспортом, в даному випадку - товарно-транспортних накладних, платник податків не має підстав підтверджувати транспортування. Так, позивачем не надано підтверджуючі документи щодо фактичного отримання та транспортування товарно-матеріальних цінностей, а у зв'язку з відсутністю первинних документів, отримання та транспортування товару встановити неможливо. Також, ФОП ОСОБА_1 не надано підтверджуючі первинні документи стосовно використання у господарській діяльності пункту розвантаження товарно-матеріальних цінностей у АДРЕСА_2 ; не надано інформацію та документальне підтвердження щодо використання найманих працівників під час здійснення розвантаження товару. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
15 лютого 2021 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№9127), в якій зазначено, що позивачем надавались пояснення та первинні документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, вантажно-митні декларації, платіжні доручення, документи що підтверджують переміщення / транспортування товару та інші), документи бухгалтерського обліку та підтвердження його господарської діяльності.
Також, 18 березня 2021 року представником позивача надані до суду письмові пояснення (вх.№15942), в яких зазначено, що від'ємне значення сформоване з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за травень 2018 року, вересень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, березень 2019 року, травень 2019 року, вересень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року та грудень 2019 року.
У судовому засіданні 22 березня 2021 року, на підставі статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 17 липня 2012 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису: 21030000000070670). Видами діяльності є: 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами (основний); 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.
20 січня 2020 року ФОП ОСОБА_1 подано податкову декларацію №9332091984 за грудень 2019 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (від 18 березня 2020 року №9056591616) за період, що уточняються - грудень 2019 року.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 06 березня 2020 року №764 заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб, самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області Ромашко Тетяною Іванівною на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період діяльності з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року.
Перевірка проводилась з 10 березня 2020 року по 16 березня 2020 року.
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 23 березня 2020 року №117/08-01-33-05/ НОМЕР_1 про результатами документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за період діяльності з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2019 року. Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :
- підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до:
- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету р.18 у розмірі 8570,00 грн.;
- завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на суму 421557,00 грн. (рядок 21).
На підставі Акту перевірки від 23 березня 2020 року №117/08-01-33-05/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 30 квітня 2020 року №0007183305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 10712,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 8570,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2142,50 грн.;
- податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 30 квітня 2020 року №0007173305, яким за платежем податок на додану вартість зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 421557,00 грн.
22 травня 2020 року позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2020 року №0007183305, №0007173305 в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Державна податкова служба України рішенням від 08 липня 2020 року №21287/6/99-00-06-02-04-06 про результати розгляду скарги залишила без змін податкові повідомлення рішення від 30 квітня 2020 року №0007183305, №0007173305, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття податкових повідомлень-рішень №0007183305, №0007173305, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Основне посилання при розгляді справи на те, що позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2019 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2019 року є - проведення експортних операцій з вивезення товарів за межі митної території України та включення до декларації з ПДВ за грудень 2019 року від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 369480 грн. (рядок 21 декларації з ПДВ за грудень 2019).
Від'ємне значення сформоване з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: за травень 2018, вересень 2018, листопад 2018, грудень 2018, березень 2019, травень 2019, липень 2019, вересень 2019, жовтень 2019, листопад 2019, грудень 2019.
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.10 статті 201 встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Отже, у податковому обліку операції з придбання товарів (послуг) повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 вересня 2019 року у справі №814/2412/17.
За правилами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 статті 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Суд розглядаючи матеріали справи встановив наступне.
11 січня 2015 року між позивачем ФОП ОСОБА_1 як «Покупцем» та ТОВ «УКРКОНТРАКТ», «Постачальником» укладений договір поставки №7/01, за умовами якого (пункт 1.1 договору) Постачальник/Продавець зобов'язується виготовити та передати у власність Покупцеві продукцію, а саме фарби керамічні в кількості 10000 кг, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.
Відповідно до розділу 3 договору «ціна та порядок розрахунків» - покупець здійснює передоплату в розмірі 50% від суми партії товару на розрахунковий рахунок постачальника. Остаточний розрахунок здійснюється протягом чотирнадцяти банківських днів з моменту поставки продукції на підставі рахунку-фактури. Постачальник разом із кожною партією товару надає покупцеві - рахунок-фактуру, сертифікат якості, видаткову накладну.
Відповідно до пункту 2.1 договору поставка продукції здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту здійснення покупцем передоплати згідно із пунктом 3.2 договору на підставі заявки.
Відповідно до пункту 2.2 договору місце здійснення поставки продукції склад постачальника.
03 січня 2017 року укладено Додаткову угоду №1 до договору поставки №7/01 від 11 січня 2015 року якою пролонговано дію договору до 31 грудня 2020 року, змінено банківські реквізити покупця.
Постачальник ТОВ «УКРКОНТРАКТ» листом №19 від 02 грудня 2020 року повідомив покупця, що особа ОСОБА_2 є співробітником ТОВ «УКРКОНТРАКТ» з 01 червня 2006 року та займає посаду менеджера ЗЕД та є особою уповноваженою на співпрацю із транспортними компаніями, а саме займається відправкою вантажів транспортною компанією «НОВА ПОШТА».
На виконання умов договору поставки №7/01 від 11 січня 2015 року ТОВ «УКРКОНТРАКТ» поставлено товар, на який складено видаткові і податкові накладні. Всі видаткові і податкові накладні мають заповнені усі обов'язкові реквізити, підписи осіб та печатки підприємства, які склали накладні, що відповідає вимогам Податкового кодексу України. Крім того, відповідно до вимог статті 198, статті 201 Податкового кодексу України всі податкові накладні, виписані постачальником ТОВ «УКРКОНТРАКТ» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Судом при розгляді справи досліджено первинні документи, на підтвердження господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «УКРКОНТРАКТ»: Договір поставки №7/01 від 11 січня 2015 року; Додаткову угоду №1 від 03 січня 2017 року до договору поставки №7/01 від 11 січня 2015 року; Додаткову угоду №1 від 01 вересня 2017 року до договору поставки №7/10 від 11 січня 2015 року; Лист ТОВ «Укрконтракт» №19 від 02 березня 2020 року; Специфікацію №1105/01 від 11 травня 2018 на 389010,00 грн.; Рахунок №11/5 від 11 травня 2018 року на 389010,00 грн.; Накладну №23/5 від 23 травня 2018 року на 389010,00 грн.; податкову накладну №10 від 23 травня 2018 року на 389010,00 грн.; Квитанція про реєстрацію податкової накладної №10 від 23 травня 2018 року; Товарно-транспортну накладну №23/5 від 23 травня 2018 року; Платіжне доручення №21 від 23 травня 2018 року на 291757,50 грн.; Платіжне доручення №680 від 05 червня 2018 року на 97252,50 грн.; Паспорт якості №23/05/01; Специфікацію №1209/01 від 12 вересня 2018 року на 274110,00 грн.; Рахунок №12/9 від 12 вересня 2018 року на 274110,00 грн.; Накладну №20/9 від 20 вересня 2018 року на 274110,00 грн.; Податкову накладну №10 від 21 вересня 2018 року на 137056,00 грн.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №10 від 21 вересня 2018 року; Податкову накладну №5 від 13 вересня 2018 року на 82232,00 грн.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №5 від 13 вересня 2018 року; Податкову накладну №7 від 14 вересня 2018 року на 54822,00 грн.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №7 від 14 вересня 2018 року; Товарно-транспортну накладну №20/9 від 20 вересня 2018 року; Платіжне доручення №726 від 28 вересня 2018 року на 27415,00 грн.; Платіжне доручення №33 від 13 вересня 2018 року на 82233,00 грн.; Платіжне доручення №34 від 14 вересня 2018 року на 54822,00 грн.; Платіжне доручення №36 від 21 вересня 2018 року на 109640,00 грн.; Специфікацію №0512/01 від 05 грудня 2018 року на 343170,00 грн.; Рахунок №5/12 від 05 грудня 2018 року на 343170,00 грн.; Накладну №17/12 від 17 грудня 2018 року на 343170,00 грн.; Податкову накладну №3 від 17 грудня 2018 року на 343170,00 грн.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №3 від 17 грудня 2018 року; Товарно-транспортну накладну №17/12 від 17 грудня 2018 року; Паспорт якості №17/12/01; Платіжне доручення №58 від 20 грудня 2018 року на 333170,00 грн.; Платіжне доручення №63 від 11 січня 2019 року на 10000,00 грн.; Паспорт якості №25/03/01; Специфікацію б/н від 14 березня 2019 року на 166260,00 грн.; Рахунок №13/3 від 13 березня 2019 року на 166260,00 грн.; Накладну №25/3 від 25 березня 2019 року на 166260,00 грн.; Податкову накладну №5 від 25 березня 2019 року на 166260,00 грн.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №5 від 25 березня 2019 року; Платіжне доручення №71 від 28 березня 2019 року на 124695,00 грн.; Платіжне доручення №77 від 16 квітня 2019 року на 41565,00 грн.; Паспорт якості №25/06/01; Специфікація б/н від 21 червня 2019 року на 325150,08 грн.; Рахунок №21/6 від 21 червня 2019 року на 325150,00 грн.; Накладна №1/7 від 01 липня 2019 року на 325150,00 грн.; Податкову накладну №1 від 01 липня 2019 року на 325150,00 грн.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №1 від 01 липня 2019 року; Платіжне доручення №95 від 18 липня 2019 року на 243862,50 грн.; Платіжне доручення №106 від 08 серпня 2019 року на 81287,50 грн.; Паспорт якості №23/09/01; Специфікація №23/09-4 від 23 вересня 2019 року на 115620,52 грн.; Рахунок №23/9 від 23 вересня 2019 року на 115620,52 грн.; Накладну №23/9 від 23 вересня 2019 року на 115620,52 грн.; Податкову накладну №7 від 23 вересня 2019 року на 115620,52 грн.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №7 від 23 вересня 2019 року; Лист ТОВ «Укрконтракт» №130 від 07 жовтня 2019 року повідомлення про хімічний склад керамічних пігментів; Паспорт якості №7/10/01; Специфікацію №7/10-4/2 від 07 жовтня 2019 року на 95474,20 грн. Рахунок №7/10 від 07 жовтня 2019 року на 95474,20 грн.; Накладну №7/10 від 07 жовтня 2019 року на 95474,20 грн. Податкову накладну №3 від 07 жовтня 2019 року на 95474,20 грн. Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №3 від 07 жовтня 2019 року; Платіжне доручення №120 від 28 жовтня 2019 року на 23868,55 грн. Платіжне доручення №112 від 08 жовтня 2019 року на 71605,65 грн. Платіжне доручення №119 від 28 жовтня 2019 року на 28905,15 грн. Платіжне доручення №108 від 25 вересня 2019 року на 86715,39 грн. Паспорт якості №29/11/02; Лист ТОВ «Укрконтракт» №130 від 07 жовтня 2019 року повідомлення про хімічний склад керамічних пігментів; Специфікація №12 від 02 грудня 2019 року на 359800,56 грн. Рахунок №20/11 від 20 листопада 2019 року на 359800,56 грн.; Накладну №3/12 від 03 грудня 2019 року на 359800,56 грн. Податкову накладну №8 від 21 листопада 2019 року на 269850,42 грн. Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №8 від 21 листопада 2019 року; Податкову накладну №10 від 21 жовтня 2019 року на 50000,00 грн. Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №10 від 21 жовтня 2019 року. Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 від 16 грудня 2019 року до податкової накладної № 10 від 21 жовтня 2019 року; Квитанцію про реєстрацію; Податкову накладну №2 від 03 грудня 2019 року на 39950,14 грн.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №2 від 03 грудня 2019 року; Платіжне доручення № 118 від 21 жовтня 2019 року на 50000,00 грн. Платіжне доручення №123 від 21 листопада 2019 року на 269850,42 грн.; Платіжне доручення №8 від 26 грудня 2019 року на 39950,14 грн.; Рахунок №28/11 від 28 листопада 2019 року на 30840,05 грн. Накладну №11/12 від 11 грудня 2019 року на 30840,05 грн. Податкову накладну №6 від 09 грудня 2019 року на 23130,04 грн.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №6 від 09 грудня 2019 року; Податкову накладну №7 від 11 грудня 2019 року на 7710,01 грн.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №7 від 26 грудня 2019 року; Платіжне доручення №7 від 26 грудня 2019 року на 7710,01 грн.; Платіжне доручення №919 від 09 грудня 2019 року на 23130,04 грн.
05 січня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 , як «постачальником» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новомосковський посуд», як «покупцем» укладено договір поставки №44/18, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного визначення, надалі - Товар. Найменування, асортимент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару зазначаються у Специфікаціях, які оформлюються у вигляді Додатків і складають невід'ємну частину цього Договору.
Так на виконання умов договору позивачем до суду надано, а судом досліджено та перевірено первинні документи: видаткову накладну №РН-0000014 від 11 грудня 2019 року на 49631,62 грн.; Специфікацію від 22 листопада 2019 року на 49631,62 грн.; Банківські виписки з рахунку ФОП ОСОБА_1 за 06 грудня 2019 року; Банківські виписки з рахунку ФОП ОСОБА_1 за 23 грудня 2019 року; Податкову накладну №28 від 06 грудня 2019 року на 37223,71 грн.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №28 від 06 грудня 2019 року; Податкову накладну №29 від 11 грудня 2019 року на 12407,92 грн.; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №29 від 11 грудня 2019 року.
Судом встановлено, що транспортування товару здійснювалося Товариством з обмеженою відповідальністю «НоваПошта», на підтвердження чого позивачем до суду надано а судом досліджено: Рахунок-фактура №НП-002146525 від 31 березня 2019 року; Специфікація до акту наданих послуг №НП-002146525 від 31 березня 2019 року; Акт №НП-002146525 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31 березня 2019 року; Податкову накладну №113371 від 31 березня 2019 року; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №113371 від 31 березня 2019 року; Платіжне доручення №802 від 08 квітня 2019 року; Рахунок-фактура №НП-002514696 від 10 липня 2019 року; Специфікацію до акту наданих послуг №НП-002514696 від 10 липня 2019 року; Акт №НП-002514696 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10 липня 2019 року; Податкову накладну №34400 від 10 липня 2019 року; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №34400 від 10 липня 2019 року; Рахунок-фактура №НП-002824001 від 30 вересня 2019 року; Специфікацію до акту наданих послуг №НП-002824001 від 30 вересня 2019 року; Акт №НП-002824001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 вересня 2019 року; Податкову накладну №119165 від 30 вересня 2019 року; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №119165 від 30 вересня 2019 ркоу; Платіжне доручення №886 від 02 жовтня 2019 року; Рахунок-фактура №НП-002872868 від 10 жовтня 2019 року; Специфікація до акту наданих послуг №НП-002872868 від 10 жовтня 2019 року; Акт №НП-002872868 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10 жовтня 2019 року; Податкову накладна №34450 від 10 жовтня 2019 року; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №34450 від 10 жовтня 2019 року; Рахунок-фактура №НП-003107588 від 10 грудня 2019 року; Специфікацію до акту наданих послуг №НП-003107588 від 10 грудня 2019 року; Акт №НП-003107588 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10 грудня 2019 року; Податкову накладну №34647 від 10 грудня 2019 року; Квитанцію про реєстрацію податкової накладної №34647 від 10 грудня 2019 року; Платіжне доручення №924 від 19 грудня 2019 року.
Також судом встановлено, що 25 жовтня 2018 року між позивачем ФОП ОСОБА_1 , як «Покупець» та Хімічним заводом «PERMEDIA» S.A., як «Постачальником» укладено контракт №3, за умовами якого (пункт 1.1 контракту) Продавець продає, а Покупець купує продукцію, виготовлену продавцем: пігменти кадмієві, пігменти окісні, пігменти залізні.
Відповідно до пункту 2.1 ціна товару визначається у євро та зазначається у додатках на кожне відвантаження.
Пунктом 2.2 визначено, що загальна вартість контракту складається із сум усіх додатків до цього контракту.
Згідно з пунктом 3.1 контракту поставка товару здійснюється на умовах РСА Люблін.
Відповідно до пункту 7.1 контракту умови оплати визначаються індивідуально у кожному додатку до цього контракту.
Відповідно до первинних документів наданих позивачем судом встановлено, що на виконання умов контракту №3 від 25 жовтня 2018 року Хімічним заводом «PERMEDIA» S.A. 10 грудня 2019 року відвантажено пігменти, що оформлено ВМД від 10 грудня 2019 №020253, платіжне доручення №1130525 від 10 грудня 2019 року про сплату Державній митній службі України 39515,64 грн. за митне оформлення.
На виконання умов договору №36 від 25 грудня 2019 року та згідно міжнародної товарно- транспортної накладної №0056829 від 02 грудня 2019 року перевізником ФОП ОСОБА_3 надано транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом за напрямком від м. Люблін (Польща) - м/п Ягодин - м. Запоріжжя (Україна). Автомобіль Форд Транзит з державним номером НОМЕР_2 , водій ОСОБА_4 (СМЯ №0056829 від 10 грудня 2019 року). Позивачем сплачено за надані транспортні послуги 11000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4 від 10 грудня 2019 року та актом надання послуг №346 від 10 грудня 2019 року.
Судом при розгляді справи досліджено первинні документи, на підтвердження господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та Хімічним заводом «PERMEDIA» S.A.: Контракт №3 від 25 жовтня 2018 року; Платіжне доручення №1130525 від 10 грудня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 16 грудня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 26 листопада 2019 року; Лист до invoice №FE/000026/19 від 02 грудня 2019 року; invoice №FE/000027/19 від 02 грудня 2019 року; invoice №FE/000026/19 від 02 грудня 2019 року; Додаток №4 від 29 листопада 2019 року до контракту №3 від 25 жовтня 2018 року; сертифікат №PL/MF/AN 0050185; ВМД UA110190/2019/020253; Платіжне доручення №83 від 06 травня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 07 травня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 22 квітня 2019 року; invoice №FE/000009/19 від 25 квітня 2019 року; Лист до invoice №FE/000009/19 від 25 квітня 2019 року; ВМД UA112070/2019/007239; Платіжне доручення №51 від 20 листопада 2018 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 28 листопада 2018 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 02 листопада 2018 року; Документ для транспортного засобу для перетину митного кордону № НОМЕР_3 .
Транспортування товару підтверджується наданими первинними документами: Платіжним дорученням №85 від 06 травня 2019 року; Міжнародною ТТН А№0044473; Довідкою про транспортні витрати №28 від 26 квітня 2019 року; Замовленням №2 від 22 квітня 2019 року до договору №36 від 25 березня 2019 року; Актом про надання послуг №98 від 06 травня 2019 року; Рахунком на оплату №98 від 26 квітня 2019 року; Платіжним дорученням №73 від 01 квітня 2019 року; Міжнародною ТТН А№461781; Рахунком на оплату №68 від 26 березня 2019 року; Актом надання послуг №68 від 01 квітня 2019 року; Замовленням №1 від 25 березня 2019 року до договору №36 від 25 березня 2019 року; Договором №36 від 25 березня 2019 року.
Зберігання товару підтверджує: Акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №0912/03 від 12 грудня 2019 року до договору зберігання №1005/01 від 10 травня 2019 року; Акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №0312/02 від 03 грудня 2019 року до договору зберігання №1005/01 від 10 травня 2019 року; Акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №1510/05 від 15 жовтня 2019 року до договору зберігання №1005/01 від 10 травня 2019 року; Акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №0710/04 від 17 жовтня 2019 року до договору зберігання №1005/01 від 10 травня 2019 року; Акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №3009/03 від 30 вересня 2019 року до договору зберігання №1005/01 від 10 травня 2019 року; Акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №2609/01 від 26 вересня 2019 року до договору зберігання №1005/01 від 10 травня 2019 року; Акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №2207/02 від 22 липня 2019 року до договору зберігання №1005/01 від 10 травня 2019 року; Акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей №0307/01 від 03 липня 2019 року до договору зберігання №1005/01 від 10 травня 2019 року; Договір зберігання №1005/01 від 10травня 2019 року укладений з ТОВ ТПК «Прімекс».
Послуги диспетчеризації транспортних засобів підтверджуються дослідними первинними документами: Платіжним дорученням №918 від 09 грудня 2019 року; Рахунок-фактура №4263543 від 31 грудня 2019 року; Актом виконаних робіт від 31 грудня 2019 року; Податковою накладною № 16 від 06 травня 2019 року; Квитанцією про реєстрацію податкової накладної № 16 від 06 травня 2019 року; Податковою накладною №63 8 від 26 листопада 2018 року; Квитанцією про реєстрацію податкової накладної №638 від 26 листопада 2018 року; Платіжним дорученням №84 від 06 травня 2019 року; Платіжним дорученням №56 від 26 листопада 2018 року; Актом виконаних робіт від 31 травня 2019 року; Рахунок-фактура №4256742 від 31 травня 2019 року.
10 травня 2018 року між ФОП ОСОБА_1 , як «постачальником» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-фінансова компанія КМЗ», як покупцем» укладено Контракт купівлі-продажу№22.
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 договору купівлі-продажу№22 визначено, що «Постачальник» зобов'язується поставити «Покупцю» товар (пігменти жаростійкі) в асортименті, кількості, за ціною в строки та на умовах поставки зазначених у специфікації до дійсного Контракту, які є його невід'ємною частиною, «Покупець» зобов'язаний оплатити зазначений в дійсному пункті товар та прийняти його у відповідності до умов дійсного договору.
На підтвердження виконання експортних операцій відповідно до Контракту купівлі-продажу №22 від 10 травня 2018 року позивачем до суду надано, а судом досліджено: Додаткові угоди №1 від 18 березня 2019 року, №2 від 18 березня 2019 року, №3 від 07 травня 2019 року, №2 від 10 липня 2019 року; Специфікація додаток №12 від 02 грудня 2019 року; Пакувальний лист№1 від 12 грудня 2019 року; Рахунок-фактура №9 від 12 листопада 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 21 листопада 2019 року; Специфікація №8 від 12 листопада 2019 року; Специфікація №7 від 12 листопада 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 26 грудня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 19 листопада 2019 року; Рахунок-фактура №8 від 12 листопада 2019 року; ВМД UA110190/2019/020380 pз додатками; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 25 жовтня 2019 року; Пакувальний лист №2 від 16 жовтня 2019 року; Специфікація додаток № 11 від 07 жовтня 2019 року; Рахунок-фактура №8 від 16 жовтня 2019 року; ВМД UA112070/2019/017110 з додатками; Специфікація додаток №10 від 23 вересня 2019 року; Пакувальний лист №1 від 30 вересня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 25 вересня 2019 року; Специфікація №6 від 19 вересня 2019 року; Рахунок-фактура №7 від 30 вересня 2019 року; ВМД UA112070/2019/016259 з додатками; Специфікація додаток №9 від 01 липня 2019 року; Пакувальний лист № 1 від 22 липня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 08 серпня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 18 липня 2019 року; Рахунок-фактура №5 від 12 липня 2019 року; Специфікація №5 від 12 липня 2019 року; ВМД UA112070/2019/011646 з додатками; Специфікація №2 від 25 березня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 10 травня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 22 квітня 2019 року; Рахунок-фактура №2 від 17 квітня 2019 року; ВМД UA112070/2019/007725 з додатками; Специфікація додаток №8 від 25 березня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 15 квітня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 25 березня 2019 року; Рахунок-фактура №4 від 14 березня 2019 року; Пакувальний лист №1 від 29 березня 2019 року; Специфікація №4 від 14 березня 2019 року; ВМД UA112070/2019/005068 з додатками; Специфікація додаток №7 від 17 грудня 2018 року; пакувальний лист № 1 від 21 грудня 2018 року; Специфікація №3 від 28 листопада 2018 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 11 січня 2019 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 20 грудня 2018 року; Рахунок-фактура №3 від 28 листопада 2018 року ВМД UA112070/2018/020726 з додатками; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 23 листопада 2018 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 31 жовтня 2018 року; Рахунок-фактура №1 від 12 жовтня 2018 року; Пакувальний лист № 1 від 26 листопада 2018 року; Специфікація №1 від 12 жовтня 2018 року; ВМД UA112070/2018/019264 з додатками; Пакувальний лист №1 від 25 вересня 2018 року; Рахунок-фактура №2 від 31 серпня 2018 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 12 жовтня 2018 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 21 вересня 2018 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 13 вересня 2018 року; Специфікація №2 від 31 серпня 2018 року ВМД UA112070/2018/015476 з додатками; Специфікація додаток №6 від 21 вересня 2018 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 22 травня 2018 року; Реєстр документів з розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_1 за 15 травня 2018 року; Специфікація №1 від 10 травня 2018 року; Рахунок-фактура №1 від 10 травня 2018 року; Специфікація додаток №5 від 23 травня 2018 року; Пакувальний лист №1 від 30 травня 2018 року; ВМД UA112070/2018/008737/
На підтвердження транспортування товару позивачем надано до суду, а судом досліджено: Договір №13/05-1 від 13 травня 2019 року про надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажу в міжнародному транспортному сполученні укладений з ФОП ОСОБА_1 , як «замовником» та ФОП ОСОБА_5 ; Заявка-договір №1005/1; Рахунок на оплату №378 від 16 травня 2019 року; Акт надання послуг №370 від 16 травня 2019 року; Лист ФОП ОСОБА_6 №14/05-1 від 14 травня 2019 року; Міжнародна ТТН А№015213; Платіжне доручення №92 від 16 травня 2019 року; Платіжне доручення №100 від 23 липня 2019 року; Рахунок на оплату №573 від 22 липня 2019 року; Акт надання послуг №569 від 23 липня 2019 року; Міжнародна ТТН А№011238; Заявка-договір №1005/2; Заявка-договір №27/2; Міжнародна ТТН А№082787; Рахунок на оплату №707 від 30 вересня 2019 року; Акт надання послуг №730 від 02 жовтня 2019 року; Заявка-договір №28/2 Міжнародна ТТН А№082789 Рахунок на оплату №764 від 16 жовтня 2019 року; Акт надання послуг №775 від 16 жовтня 2019 року; Замовлення №3 від 20 листопада 2019 року; Рахунок на оплату №346 від 03 грудня 2019 року; Лист ФОП ОСОБА_7 №98 від 03 грудня 2019 року; Акт надання послуг №346 від 10 грудня 2019 року Міжнародна ТТН А№0056829 Платіжне доручення №4 від 10 грудня 2019 року; Заявка-договір №04-12 Рахунок на оплату №984 від 16 грудня 2019 року; Міжнародна ТТН А№123434 Акт надання послуг №1037 від 16 грудня 2019 року.
Витрати на брокера підтверджуються: Договором-доручення №007-БР від 25 травня 2018 року з додатками; Рахунком на оплату; Актом виконаних робіт; Платіжного доручення.
Також витрати на транспортні послуги надані ТОВ «НІКОЛЬ-ТРАНСЛОГІСТІК» підтверджуються Договором №22 від 22 травня 2018 року; Актами наданих послуг; Рахунками на оплату; Замовленнями транспортних послуг; Міжнародними ТТН; Платіжними дорученнями; Листами ТОВ «НІКОЛЬ-ТРАНС ЛОГІСТІК».
Таким чином, з урахуванням первинних документів, щодо здійснення господарської діяльності позивачам зі своїми контрагентами, посилання податкового органу на те, що при проведенні перевірки встановлено з відсутність первинних документів, отримання та транспортування товару не знаходить свого підтвердження.
Податковий орган вказує на те, що «….згідно замовлення від 20 листопада 2019 року № 3 до договору № 36 від 25 березня 2019 року навантаження ТМЦ здійснюється в м. Люблін (Польща), вивантаження в АДРЕСА_3 .
ФОП ОСОБА_1 не надано підтверджуючі первинні документи стосовно використання у господарській діяльності вищезазначеного пункт розвантаження - АДРЕСА_2 .
Також, згідно Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів «Картка платника» відсутня інформація, щодо наявності у ФОП ОСОБА_1 у власності або у оренді приміщення за адресою АДРЕСА_2 .
Таким чином перевіркою не можливо встановити, фактичне місце розвантаження товару. …».
Суд критично відноситься до таких посилань, оскільки у позивача з 10 жовтня 2006 року, на охоронюваній території гаражного кооперативу «НАДЕЖДА», є нерухоме майно гараж № НОМЕР_4 площею 28 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 . На підтвердження того до суду надано: Паспорт на гараж № НОМЕР_4 ; Пропуск в гараж № НОМЕР_4 ; Довідку гаражного кооперативу «НАДЕЖДА» від 16 березня 2020 року №1/03 Довідка гаражного кооперативу «НАДЕЖДА» від 04 травня 2020 року; Розпорядження голови районної адміністрації від 28 січня 2016 року №57р.
Щодо розбіжностей у номерах адреси гаражного кооперативу «НАДЕЖДА», як місця розвантаження, то суд погоджується з посиланнями позивача про те, що це незначний недолік, а саме помилка. Вона спростовується саме документами на нерухоме майно та використанням такого нерухомого майна, оскільки станом на проведення перевірки та на час розгляду справи позивач користується нерухомим майном. На думку суду податковий орган роблячи висновок про невикористання такого нерухомого майна як складського приміщення виходить за межі повноважень відповідача, оскільки фактично складське приміщення не перевірялось і висновки робились на припущеннях.
Відповідач також, як на підставу нереальності здійснення господарської операції зазначає про те, що до перевірки не надано інформацію та документальне підтвердження, щодо використання найманих працівників під час здійснення розвантаження товару.
Відповідач посилається на те, що до перевірки не надано інформацію та документальне підтвердження, щодо використання найманих працівників під час здійснення навантаження товару за адресою: 84115, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Сучасна, 72 та розвантаження товару за адресою: 69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Седова, 20.
Суд критично ставиться до таких посилань відповідача, оскільки позивачем доведено транспортування товару, на що надані первинні документи, а от розвантаження та навантаження товару, як вид послуг позивачем до податкового обліку не було включено, через що й не може бути підставою для перевірки і підставою для визнання господарської операції такою що не відбулася.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (частина друга цієї статті).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
За змістом наведених норм право платника податку на прибуток на формування витрат, які впливають на визначення об'єкту оподаткування, виникає у разі фактичного вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідність операцій економічному змісту господарської діяльності, підтвердження понесених витрат належним чином оформленими первинними документами та їх зв'язок з отриманням доходу платником податку.
Якщо господарська операція не відбулася, а первинні документи були складені з метою отримання лише податкової вигоди та не відповідають дійсності, такі документи не можуть бути підставою для визначення показників податкової звітності.
Оскільки висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на доводі про відсутність реального здійснення господарських операцій, встановлення обставин щодо фактичного здійснення цих операцій є предметом доказування у цій справі.
Розглядаючи справу судом встановлено, що на підтвердження господарських операцій, реальності яких стосується спір у межах зазначених договорів, позивач надав первинні документи які у повній мірі підтверджують господарську діяльність з контрагентами у період який перевірявся.
Суд зауважує на тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об'єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв'язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податку правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.
Контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факта, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.
Європейський суд з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Згідно з висновком Європейського суду з прав людини в цій справі не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статуса платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди (підприємницької діяльності).
Саме по собі невиконання контрагентом податкового обов'язку не може бути безумовним свідченням обізнаності платника податку із протиправним характером діяльності його контрагента та про недостовірність задекларованих ним показників податкового обліку по операціях з цим контрагентом.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 жовтня 2019 року у справі №826/5875/17.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що до перевірки позивачем були надані всі первинні документи, які складено відповідно до вимог діючого законодавства і контролюючим органом або судом не визнано недійсними, а відтак первинні документи підтверджують реальність господарських операцій, в тому числі засвідчують факт отримання товарів.
Перевіркою не підтверджено реальність придбання позивачем товару у ТОВ «УКРКОНТРАКТ» лише на підставі того, що за даними інформаційних баз ДПС, а саме за даними ЄРПН, придбання такого товару постачальником позивача нібито не здійснювалось.
Суд вказує, що відносно жодного контрагента позивача згідно даних контролюючого органу, які зазначені в акті, не було проведено документальної позапланової (виїзної, невиїзної) або планової перевірки, а контролюючий орган посилається виключно на зібрану податкову інформацію, в якій викладені фактичні дані, без дослідження та аналізу первинних бухгалтерських документів платників-податків - контрагентів, а тому висновок про нереальність та неможливість здійснення ними фінансово-господарської діяльності, жодним належним та допустимим доказом не підтверджений.
Крім того, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області не спростовано, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у складених позивачем та його контрагентами документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
У пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Натомість, у даному випадку податковим органом не вжито ніяких заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки та посилання на кримінальні провадження, які не є належним доказом у справі, зокрема не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення (акти зустрічних звірок контрагентів, тощо).
Враховуючи все вищевикладене, суд вважає, що висновки фахівців відповідача, викладені у акті перевірки від 23 березня 2020 року №117/08-01-33-05/ НОМЕР_1 - є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2020 року №0007173305, від 30 квітня 2020 року №0007183305 є протиправними, оскільки не ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені у акті перевірки від 23 березня 2020 року №117/08-01-33-05/ НОМЕР_1 , докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені у акті перевірки - є помилковими та спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами, а податкові повідомлення-рішення від 30 квітня 2020 року №0007173305, від 30 квітня 2020 року №0007183305 підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,
Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 30 квітня 2020 року №0007173305, яким за платежем податок на додану вартість зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 421557,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 30 квітня 2020 року №0007183305, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 10712,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 8570,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2142,50 грн.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 4322, 70 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 15 квітня 2021 року.
Суддя Д.В. Татаринов