14 квітня 2021 року Справа № 280/598/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ),
до Головного управління ДФС в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146),
до Головного управління ДПС в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663),
третя особа Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ: 35037364)
про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач 1), Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач 2), третя особа Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-27984-49 від 20.12.2018, № Ф-27984-49 У від 13.08.2019, № Ф-27984-49 від 13.08.2019 та зобов'язати відповідача 2 вчинити певні дії.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач припинила здійснювати підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець у 2006 році за власним рішенням, і станом на дату пред'явлення позову дані про неї відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-27984-49 від 20.12.2018 року на суму 15819,54 грн. Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-27984-49 У від 13.08.2019 року на суму 7965,54 грн. та № Ф-27984-49 від 13.08.2019 року на суму 23785,08 грн. На підставі вимоги № Ф-27984-49 від 20.12.2018 року на суму 15819,54 грн. Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження № 61481025. На підставі вимоги № Ф-27984-49 У від 13.08.2019 року на суму 7965,54 грн. Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження № 63233657. Вказано, що за період нарахування до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач отримувала грошове забезпечення як прийомна мати від Управління соціального захисту населення Запорізького районної державної адміністрації Запорізької області, яке відповідно і сплачувало за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягалась за рахунок його сплати Управління соціального захисту населення Запорізького районної державної адміністрації Запорізької області, а необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах державної податкової служби і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно отримують державне грошове забезпечення, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та платником такого грошового забезпечення), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску. Таким чином, позивач вважаючи, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2018 № Ф-27984-49 на суму 15819,54 грн., від 13.08.2019 № Ф-27984-49 У на суму 7965,54 грн. та від 13.08.2019 року № Ф-27984-49 на суму 23785,08 грн. винесені із порушенням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та підлягають скасуванню, а порядок нарахування їй єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлений Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом № 422 від 7 квітня 2016 року Міністерства фінансів України, порушено, звернулась з позовною заявою до суду.
Ухвалою суду від 26.01.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи у судове засідання 22.02.2021 на 10:00 год. Клопотання позивача про залучення Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до участі у справі в якості третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог задоволено. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву. Позивачу запропоновано у 5-денний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив із одночасним надсиланням копії іншим учасникам справи. Відповідачам запропоновано у 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив подати заперечення із одночасним надсиланням копії іншим учасникам справи.
19.02.2021 від представника Головного управління ДПС у Запорізькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що за даними ІТС «Податковий блок» 19.05.1997 року внесено запис щодо державної реєстрації підприємницької діяльності позивача. 08.02.2021 до Єдиного державного реєстру департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради внесено запис щодо рішення про припинення підприємницької діяльності. Таким чином, з 22.05.1997 по 08.02.2021 позивач перебувала на податковому обліку на загальній системі оподаткування. Вказує, що в порушення положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI) позивачем з 2017 року не сплачувався єдиний внесок, у зв'язку з чим контролюючим органом у відповідності до норм чинного законодавства сформовано вимоги від 20.12.2018 № Ф-27984-49 на суму 15819,54 грн., від 13.08.2019 № Ф-27984-49 У на суму 7965,54 грн. та від 13.08.2019 року № Ф-27984-49 на суму 23785,08 грн. Також, представник Головного управління ДПС у Запорізькій області просить суд здійснити процедуру процесуального правонаступництва, а саме відповідача 2 - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) замінити на правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663), та просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач 1 відзив на позовну заяву до суду не подав. Про день, час і місце розгляду справи відповідач 1 повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 22.02.2021 з'явилися представник позивача, представник відповідача 2, інші учасники справи не з'явилися причини не явки до суду не повідомили.
Ухвалою від 22.02.2021 судове засідання було відкладено на 29.03.2021.
Ухвалою суду від 14.04.2021 замінено відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663).
01.03.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача просив суд відзив Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 44118663) визнати не поданим у зв'язку із пропущенням строку для його подання.
Представник позивача до суду не зявився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача 2 проти задоволення клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження не заперечував.
Представник відповідача 1 та представник третьої особи в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.
Згідно ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 19.05.1997 року, дата запису: 04.02.2021, номер запису 2001030170000111974, перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області (44118663), Олександрівській ДПІ (Комунарський район м. Запоріжжя) з 21.05.1997 за номером 08/11-7037, була зареєстрована як платник єдиного внеску, припинила підприємницьку діяльність 08.02.2021, номер запису: 2001030060002111974, підстава: власне рішення.
20.12.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-27984-49 на суму 15 819,54 грн: нарахування за 2017 рік 8448,00 грн. + нарахування за 3 квартали 2018 року 7371,54 грн.
13.08.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-27984-49, на суму 23 785,08 грн: нарахування за 2017 рік 8448,00 грн. + нарахування за 4 квартали 2018 року 9828,72 грн. + нарахування за 2 квартали 2019 року 5508,36 грн.
13.08.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-27984-49 У, на суму 7965,54 грн., про період та підстави нарахування якого у відзиві відповідача 2 суду не повідомлено.
Вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області сформовані на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості зі сплати поточних нарахувань єдиного внеску, а саме:
- За 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 року - 2457,18 грн.
- За 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 року - 2457,18 грн.
- За 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 року - 2457,18 грн.
- За 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 року - 2754,18 грн.
- За 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 року - 2754,18 грн.
- За 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 року - 2754,18 грн.
- За 4 квартал 2019 року по строку 20.01.2020 року - 2754,18 грн.
Позивач скористався правом на адміністративне оскарження та подав до Державної податкової служби України скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 року № Ф-27984-49 на суму 23 785,08 грн., за результатами розгляду якої рішенням № 36832/6/99-00-06-02-01-06 від 30.12.2020 року скаргу залишено без розгляду.
Вважаючи усі вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Як зазначено у частині 6 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені в пунктах 4 та 5 частини 1 цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набув чинності з 01.01.2017) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок;
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа у місяці, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Таким чином, сплата єдиного внеску фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування за 2017 рік мала бути здійснена до 09.02.2018 у розмірі не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше за розмір мінімального страхового внеску.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIIIвнесено зміни, у тому числі до Закону №2464-VI (набули чинності з 01.01.2018).
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (тут і в подальшому в редакції з 01.01.2018) для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, в разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з абзацом 4 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Як зазначено у частині 16 статті 25 Закону № 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.
Отже, починаючи з 01.01.2017 відповідно до вищезазначених норм встановлений безальтернативний обов'язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому в разі неотримання доходу, за будь яких умов, єдиний внесок має бути сплачений у розмірі не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Виключення з даного правила стосуються лише фізичних осіб-підприємців, які отримують пенсію або соціальну допомогу. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.
Під час судового розгляду, судом встановлено, що з 16.10.2010 ОСОБА_2 внаслідок укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 . Також встановлено, що у період за який ОСОБА_1 нараховано недоїмку, вона знаходилась на обліку в Управлінні соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, і отримувала допомогу у вигляді грошового забезпечення прийомним батькам, яке призначене на дітей з 21.06.2012 по 03.03.2023, що підтверджується відповідною довідкою № 511 від 04 березня 2021, копія якої міститься у матеріалах справи. Листом № 22.1-20/0260 служба у справах дітей Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області повідомляє, що Розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 21.06.2012 № 534 було створено прийомну сім'ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та до неї влаштовано двоє дітей сиріт. Станом на 04.03.2021 до прийомної сім'ї ОСОБА_1 влаштовано четверо підопічних дітей. Під час дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що відповідно даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у період з червня 2012 року по листопад 2020 року включно щомісячно ОСОБА_1 був виплачений дохід від Управління соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, код ЄДРПОУ: 03193241, яке виступало страхувальником та відповідно сплатило суми страхових внесків у повному обсязі.
Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом 7 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для вичерпного, встановленого законом переліку осіб. Згідно з абзацом 9 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, до такого переліку осіб законодавець відносить в тому числі патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.
Згідно підпункту 2 пункту 4 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 року № 178 (далі - Порядок), обчислення єдиного внеску провадиться районними (міськими) управліннями праці та соціального захисту населення - за осіб, зазначених у підпунктах 2-4 пункту 1 цього Порядку. Підпунктом 4 пункту 1 Порядку встановлено, що цей Порядок визначає механізми сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному отриманні фізичною особою грошового забезпечення як прийомного батька або матері відповідно до законодавства та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником та не отримує грошове забезпечення в порядку, передбаченому законодавством. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником або отримує відповідне грошове забезпечення), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець або органи, які виплачують таке грошове забезпечення, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем або органом, який виплачує таке грошове забезпечення.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19, який враховується судом в силу положень частини 5 статті 242 КАС України.
Суд зазначає, що в спірних правовідносинах позивач заявив про протиправність вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, сформованих контролюючим органом за період 2 квартал 2018 рік - 4 квартал 2019 року.
Як встановлено судом, позивач у вказаний період мала статус прийомної матері, отримувала грошове забезпечення згідно законодавства, та згідно наявних в матеріалах справи індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , Управлінням соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області сплачувався за позивача, як за застраховану особу, єдиний внесок в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Доказів отримання позивачем у вказаний період доходів від провадження підприємницької діяльності до суду не надано.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що у спірний період позивач мала статус прийомної матері, а також мала статус фізичної особи-підприємця. Оскільки Управлінням соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області сплачувало за позивача страхові внески, в даному випадку у позивача у вказаний період був відсутній обов'язок зі сплати єдиного внеску як у фізичної особи-підприємця, оскільки за інших умов відбудеться подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
За таких підстав суд дійшов висновку, що позивач, за відсутності доходів від підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, не може мати борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у період з січня 2017 року по листопад 2020 року, а тому оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2018 № Ф-27984-49, від 13.08.2019 № Ф-27984-49 У та № Ф-27984-49, є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника, ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 422 від 07.04.2016 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України за №751/28881 від 20.05.2016 (далі - Порядок № 422).
Згідно з положенням пункту 1 Розділу І вказаного Порядку № 422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) це - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов'язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників. Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП. Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.
Згідно з пунктом 5 розділу І Порядку № 422 контроль достовірності первинних показників за єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС під час відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу 2 Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженому переліку форм ІКП; відповідність відкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичних осіб відповідно до затвердженого переліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «платежі до з'ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов'язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від'ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.
Аналіз зазначених положень Порядку № 422 свідчить, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює наявність матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права позивача є вимога про зобов'язання відповідача здійснити дії з відображення/коригування у інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 805/4374/15-а.
При цьому, суд зазначає, що саме у разі скасування вимог про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування в інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідачів не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 3632,00 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3632,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області.
Керуючись ст. ст.2, 5, 9, 77, 139, 143, 243-246 ,255 , 295 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 до Головного управління ДФС в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 39396146), до Головного управління ДПС в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663), третя особа Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ: 35037364) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2018 № Ф-27984-49.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-27984-49.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13.08.2019 № Ф-27984-49 У.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області привести у відповідність щодо ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 інтегровану картку платника податків, шляхом скасування (списання) неправомірного нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по фізичній особі - підприємцю, які стали підставою виникнення боргу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3632,00 грн. (три тисячі шістсот тридцять дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 14.04.2021.
Суддя А.В. Сіпака