14 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/20419/20
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Капинос О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
-визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області у нарахуванні та виплаті підвищення до заробітної плати в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат у відповідності до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
-зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області провести донарахування та виплату підвищення до заробітної плати, як працюючому пенсіонеру в розмірі 2-х мінімальних заробітних плат у відповідності до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 17.07.2018 по 30.01.2020.
В обґрунтування позову зазначає, у спірний період мала статус фізичної особи-підприємця, отже з 17 липня 2018 року, у зв'язку із прийняттям 17 липня 2018 року Конституційним Судом України рішення по справі № 6-р/2018, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати підвищення до заробітної плати, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте протиправно не нараховує та не виплачує таке підвищення.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що оскільки фізична особа-підприємець є самозайнятою особою, вона не має права на отримання доплати до заробітної плати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач є особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи та має посвідчення 3 категорії, проживає у м.Овруч, що віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань з 14.06.2017 по 30.01.2020 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку, як платник податків.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування доплати до заробітної плати в розмірі двох заробітних плат як працюючій на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На свою заяву отримав лист від 29.10.2020 №07-04/3907, в якому повідомлено, що оскільки фізична особа-підприємець є самозайнятою особою, не перебуває у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, не працює на підставі укладеного трудового договору, не веде облік відпрацьованого часу та одержує прибуток від своєї господарської діяльності, вона не має права на отримання доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Стаття 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04.02.2016 прийнято Закон № 987-VIII, який згідно з розділом ІІ "Прикінцеві положення" набрав чинності з 01.01.2016 і яким включив до Закону № 796-ХІІ статтю 39 такого змісту:
"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому в Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.
Стаття 39 у редакції Закону № 987-VIII, яка чинна з 01.01.2016, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
За результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 дійшла висновку, що із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом № 987-VIII. В іншій частині стаття 39 Закону № 796-ХІІ діє у редакції Закону №987-VIII від 04.02.2016. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону № 796-ХІІ до внесення змін Законом № 76-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 987-VIII. І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України).
Отже, з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ, яка була чинною до 01.01.2015. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону № 987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом № 987-VIII.
Тобто, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 відновлено право осіб на отримання доплати до заробітної плати зумовлене їх проживанням та роботою на території радіоактивного забруднення на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.
Судом встановлено, що позивач має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає та працює у населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що оскільки з 14.06.2017 по 30.01.2020 вона мала статус фізичної особи-підприємця, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області зобов"язане з 17.07.2018 нарахувати та виплатити доплату як працюючому на території радіоактивного забруднення відповідно зі статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній до 01 січня 2015 року.
Суд такі доводи вважає помилковими, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Як вбачається з ст. 2 Закону України "Про оплату праці", структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина 2 статті 2 Закону України "Про оплату праці").
Тобто, доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, передбачена статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01 січня 2015 року, є додатковою заробітною платою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
При цьому, основне місце роботи - це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
В той же час позивач у спірний період мала статус фізичної особи-підприємця, тобто була самозайнятою особою.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами роботодавцями нарахований єдиний внесок на загальнообов"язкове державне соціальне страхування.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), є застрахованими особами.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про зайнятість населення", зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.
Державна реєстрація фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Згідно із ч. 3 ст.46 цього Закону, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб"єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Одержання прибутку від господарської діяльності не є складовою заробітної плати.
В контексті наведеного, суд відмічає, що оскільки фізична особа-підприємець є самозайнятою особою, не перебуває у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, не працює на підставі укладеного трудового договору, не веде облік відпрацьованого часу та одержує прибуток від своєї господарської діяльності, вона не має права на отримання доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.4 пп.11 Постанови КМУ від 20.09.2005 № 936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції Постанови КМУ № 759 від 26.10.2016 (станом на момент виникнення спірних правовідносин), виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом №796-12, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а саме:
доплата особам, які працюють у зоні відчуження, відповідно до статті 39 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. N 831 (831-2008-п ) "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження".
Соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 6-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та фізичними особами - підприємцями (далі - підприємства) відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики (п.5 Постанови).
Отже, у відповідача відсутній обов'язок щодо нарахування та виплати доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення (крім зони відчуження).
Враховуючи, правове регулювання даного питання, відсутність обов'язку на законодавчому рівні у відповідача щодо нарахування та виплати позивачу доплати за роботу у зоні гарантованого добровільного відселення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Гетьмана Виговського, 17, м.Овруч, Житомирська область, 11101, код ЄДРПОУ 031926093) про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос