Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 квітня 2021 р. Справа№200/308/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
11.01.2021 ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (місце знаходження: Чоколівський бульвар, буд. 13, м. Київ, 03186, код ЄДРПОУ 40446210) (відповідач-1), Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист (місце знаходження: Чоколівський бульвар, буд. 13, м. Київ, 03186) (відповідач-2) про (з урахуванням уточнень):
- визнання протиправними дії Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України в особі Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист щодо не визнання ОСОБА_1 таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію Постанови КМУ від 11 грудня 2019 року № 1122 «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення»;
- зобов'язання Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України в особі Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист повторно розглянуть заяву ОСОБА_1 від 23.06.2020.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
24.02.2021 надійшли відзиви на адміністративний позов, за змістом яких відповідач-1 та відповідач-2 заперечили проти позову, просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.03.2021 витребувано у Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист докази по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.03.2021 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.04.2021, у Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України витребувані встановлені судом докази.
08.04.2021 засобами електронного зв'язку до суду надійшла заява Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про участь у засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.04.2021 заяву Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про участь у засіданні в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.
14.04.2021 засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про участь у засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.04.2021 в задоволенні клопотання Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.
15.04.2021 представники сторін у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Разом з тим, 13.04.2021 представник відповідача-1 надав до суду клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату. Позивач та відповідач-2 про причини неявки в судове засідання не повідомили.
Статтею 205 КАС України врегульовано наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Враховуючи, що в заявленому клопотанні відповідач-1 не покликається на жодну з підстав, передбачених статтею 205 КАС України, не визначає мету, з якою просить відкласти розгляд справи, зазначаючи лише про запровадження загальнонаціонального карантину, враховуючи, що Донецький окружний адміністративний суд працює з дотриманням всіх протиепідемічних заходів безпеки, в задоволенні клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи відмовити.
Крім того, відповідачами не проінформовано суд про наміри виконати вимоги ухвал у даній справі, не ініційовано клопотання про продовження строку для надання доказів, не надані витребувані судом документи у встановлений в ухвалі строк, тому суд вирішив, розгляд справи здійснювати без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін фіксування судового засідання не здійснювалося, а суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач-2 протиправно не визнав його таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України, оскільки відповідач-2 при прийнятті рішення не врахував всі вимоги чинного законодавства та обмежився лише Положенням про Міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №57 від 17.07.2020.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскільки Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України не розглядає питання та не приймає рішення, пов'язані із визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та не може впливати на дії та рішення Комісії, вважає, що позовні вимоги стосовно Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України необґрунтовані. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заперечуючи проти позову відповідач-2 наголошував, що Міжвідомча комісія з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист є міжвідомчим колегіальним органом та приймає рішення шляхом голосування. Зазначив, що на засіданні Комісії, яке відбулося 20.10.2020, Комісією було прийняте рішення про невизнання позивача таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України. Вказує, що оскаржуване рішення прийняте у повній відповідності до чинного законодавства. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , виданим 12.05.2020 органом видачі №1455, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Згідно з листом Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 25.05.2020 вих.№33/8-К-650/138, за даними інформаційного обліку військовослужбовців та цивільних осіб, які були протиправно позбавлені волі в районі проведення антитерористичної операції починаючи з 07.04.2014, що ведеться Об'єднаним центром з координації пошуку, звільнення незаконно позбавлених волі осіб, у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.09.2014 потрапив у заручники до незаконних збройних формувань в районі проведення антитерористичної операції та був визволений 16.04.2020.
Листом від 28.10.2020 вих.№22/К-880-7.2-1541 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій повідомило позивача, що на засіданні Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист, яке відбулося 20.10.2020, ОСОБА_1 не визнаний таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення» від 11.12.2019 №1122.
16.11.2020 представник позивача звернувся до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з адвокатським запитом вих.№81 від 16.11.2020 надати вмотивоване рішення міжвідомчої комісії від 20.10.2020, яким ОСОБА_1 не визнано таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення» від 11.12.2019 №1122, а також документи, які були підставою його прийняття.
27.11.2020 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України надало відповідь на адвокатський запит в якій зазначило, що під час голосування про визнання яким ОСОБА_1 не визнано таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України необхідна кількість голосів не була набрана. Крім того, повідомило, що протоколам засідань Комісії, які містять службову інформацію та інформацію про осіб, щодо яких прийнято рішення про визнання особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, в установленому порядку присвоєно гриф «для службового користування».
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача-1 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судом встановлено, що 30.03.2021 відповідач-1 та відповідач-2 засобами поштового зв'язку надали до суду копію заяви позивача від 11.06.2020 зареєстровану 23.06.2020 та копії документів, які були додані до неї заявником, та які, на його думку, підтверджують факт позбавлення його свободи внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Крім того, зазначили, що інші документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення ОСОБА_1 свободи внаслідок збройної агресії проти України у відповідачів відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Пунктом 6 Порядку здійснення соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1122 (далі - Порядок №1122), визначено, що рішення при визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається міжвідомчою комісією, яка утворюється Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
На виконання пункту 6 Порядку №1122, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17.07.2020 №57 «Про утворення Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.08.2020 за №779/35062, утворено Міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист, та затверджено положення про неї (далі - Положення №57).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1122 під особами, позбавленими свободи внаслідок збройної агресії проти України, у цьому Порядку розуміються: військовополонені, заручники, та особи позбавлені свободи з політичних мотивів.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4, 5 розділу ІІІ Положення №57, формою роботи Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист є засідання, що скликаються головою у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загального складу комісії. Рішення комісії оформлюється протоколом, який підписується головою, заступником голови, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні. На підставі рішень Комісії, передбачених підпунктами 1 і 2 пункту 1 розділу IV цього Положення, Мінреінтеграції видає відповідний наказ.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу І Положення №57, основними завданнями Комісії є прийняття рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Згідно з пунктом 2 розділу І Положення №57 для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 1 пункту 1 цього розділу, особа, позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, член сім'ї, близький родич, законний представник або представник, який діє за довіреністю в інтересах такої особи, звертаються до Мінреінтеграції з письмовим зверненням. До звернення додаються:
1) копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та заявника (а у разі, якщо заявником є представник, який діє за довіреністю - також, копія такої довіреності);
2) відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи свободи внаслідок збройної агресії проти України;
3) інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення.
Відповідно до пункту 4 розділу І Положення №57 підставами для відмови у визнанні особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та/або наданні бюджетних коштів є:
1) набуття законної сили обвинувальним вироком суду України стосовно особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або позбавленої особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з її громадською, політичною або професійною діяльністю, у зв'язку із вчиненням нею злочину проти основ національної безпеки України, вчиненням або сприянням вчиненню терористичного акту, в тому числі втягненням у вчинення терористичного акту, публічними закликами до вчинення терористичного акту, створенням терористичної групи чи терористичної організації, фінансуванням тероризму, вчиненням злочину у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
2) неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.
Таким чином, обов'язковим є прийняття Міжвідомчою комісією з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист за наслідками розгляду письмового звернення вмотивованого рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України або відмову у визнанні особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та/або наданні бюджетних коштів. При цьому з вищенаведених норм вбачається, що підставами для у визнанні особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та/або наданні бюджетних коштів є:
1) набуття законної сили обвинувальним вироком суду України стосовно особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або позбавленої особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з її громадською, політичною або професійною діяльністю, у зв'язку із вчиненням нею злочину проти основ національної безпеки України, вчиненням або сприянням вчиненню терористичного акту, в тому числі втягненням у вчинення терористичного акту, публічними закликами до вчинення терористичного акту, створенням терористичної групи чи терористичної організації, фінансуванням тероризму, вчиненням злочину у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
2) неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій листом повідомило позивача, що на засіданні Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист, яке відбулося 20.10.2020, ОСОБА_1 не визнаний таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення» від 11.12.2019 №1122. Водночас, відповідач-1 не надав відповідного рішення Комісії та не зазначив, що саме стало підставою не визнання позивача таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Отже, отримавши надане позивачем письмове звернення разом з доданими документами, відповідач-2, згідно з підпунктом 1 пункту 1 та пунктом 4 розділу І Положення №57, повинен був прийняти рішення про визнання особи, включеної до сформованого СБУ переліку звільнених осіб, такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України або рішення про відмову у визнанні особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та/або наданні бюджетних коштів.
Натомість, відповідач-2 за результатами розгляду поданого позивачем письмового звернення разом з доданими документами не прийняв жодного з рішень, передбачених підпунктом 1 пункту 1 та пунктом 4 розділу І Положення №57.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Документальних доказів прийняття одного із рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України (про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмови у його затвердженні), відповідачем до суду не надано.
В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 навпаки допущена протиправна бездіяльність, яка виразилась у неприйнятті, в межах повноважень, передбачених підпунктом 1 пункту 1 та пунктом 4 розділу І Положення №57, вмотивованого рішення за результатами розгляду письмової заяви ОСОБА_1 щодо визнання його таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію Постанови КМУ від 11 грудня 2019 року № 1122 «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення», а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Водночас, щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).
З огляду на викладене, враховуючи правові приписи законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення суб'єкта владних повноважень має бути відновлено шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо не прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду письмової заяви ОСОБА_1 щодо визнання його таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію Постанови КМУ від 11 грудня 2019 року № 1122 «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення» та зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2020 щодо визнання його таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію Постанови КМУ від 11 грудня 2019 року № 1122 «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення» та прийняти вмотивоване рішення відповідно до підпункту 1 пункту 1 та пункту 4 розділу І Положення №57.
Отже, оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Щодо питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 840,80 грн., відповідно до квитанції про сплату № 0.0.1959332832.1 від 28.12.2020.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд приходить висновку про необхідність стягнення з Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України суми судового збору в розмірі 840,80 грн. на користь позивача.
Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце знаходження: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (місце знаходження: Чоколівський бульвар, буд. 13, м. Київ, 03186, код ЄДРПОУ 40446210), Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист (місце знаходження: Чоколівський бульвар, буд. 13, м. Київ, 03186) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист щодо не прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду письмової заяви ОСОБА_1 щодо визнання його таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію Постанови КМУ від 11 грудня 2019 року № 1122 «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення».
Зобов'язати Міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2020 щодо визнання його таким, що був позбавлений свободи внаслідок збройної агресії проти України та не підпадає під дію Постанови КМУ від 11 грудня 2019 року № 1122 «Деякі питання соціального і правового захисту осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення» та прийняти вмотивоване рішення відповідно до підпункту 1 пункту 1 та пункту 4 розділу І Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17.07.2020 №57 «Про утворення Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.08.2020 за №779/35062.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь ОСОБА_1 .
Рішення складено у повному обсязі та підписано 15.04.2021.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини 3 статті 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна