Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 квітня 2021 р. Справа№200/1657/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332, Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 16, 84313) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певніі дії,
15 лютого 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певніі дії.
В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що 20.10.2020 року він звернувся до відповідщача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, розташованої на території Златоусівської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, надавши відповідно до статті 118 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) графічні матеріали, на яких зазначене орієнтовне бажане розташування земельної ділянки, в стороні від розташованої поблизу річки. Однак наказом відповідача № 6293-СГ від 01.12.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою в зв'язку з частковим віднесенням ділянки до земель водного фонду.
Позивач вважає отриману відмову безпідставною, оскільки ним додержано вимоги статті 118 ЗК України щодо подання відповідної заяви із зазначенням що межі бажаної земельної ділянки окреслені орієнтовно та не належать до прибережної захисної смуги, на підставі чого просив:
визнати протиправним та скасувати наказ № 6293-СГ від 01 грудня 2020 року про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати громадянину ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Златоустівської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою від 22 лютого 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певніі дії. Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1657/21-а.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши докази викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.
Відповідно до клопотання від 20 жовтня 2020 року № Б-7654/0/36-20 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з питанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою орієнтовною площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Златоустівської сільської ради Волноваського району Донецької області.
В ході розгляду справи встановлено, що до вказаної заяви позивачем була додана роздруківка з публічної кадастрової карти України із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.
За результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області прийнято наказ від 01 грудня 2020 року № 6293-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації землеустрою» оскільки запитувана земельна ділянка частково відноситься до земель водного фонду
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, з урахуванням встановлених при розгляді справи обставин, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Підпунктом 31 пункту 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.
Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (зі змінами в редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53), в своїй роботі керується Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами та здійснює свої функції безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, та в порядку визначених повноважень розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Донецької області з 2013 року.
Щодо нормативного регулювання спірних відносин суд вказує, що спірні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України “Про землеустрій”. Частиною 1 статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з підпунктом б) частини 1 статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За змістом частин 1 - 3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1), для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч. 1).
Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Згідно з частиною 1 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Зі змісту частини 6 статті 118 ЗК України випливає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому частиною 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі надання відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов'язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у частині 7 статті 118 ЗК України.
Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого “земельного” питання. У світлі вимог частини 2 статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі №520/8576/18.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на Закон України «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI від 07.07.2011р. (далі - Закон № 3613-VI), за приписами статті 1 якого кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону № 3613-VI кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об'єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим).
Частиною 5 статті 35 Закону № 3613-VI передбачено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного і кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).
Пунктами 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).
Ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.
З урахуванням наведених норм, стосовно позиції відповідача суд зауважує, що приписи Закону № 3613-VI жодним чином не суперечать визначеному частиною 7 статті 118 ЗК України вичерпному переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, відсутність викопіювання з кадастрової карти (плану) не може обмежувати право громадянина на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки вказані відповідачем обставини не містяться у переліку підстав для відмови у такому дозволі, передбаченому у частині 7 статті 118 ЗК України
Судом встановлено, що позивач зазначив розташування бажаної земельної ділянки на наданим ним роздруківці з публічної кадастрової карти України.
Відповідач, дослідивши копію графічного матеріалу, доданого позивачем до клопотання, безпідставно встановив часткову належність земельної ділянки до земель водного фонду.
За таких обставин відповідач, користуючись своїми повноваженнями держателя Державного земельного кадастру, на якого покладено обов'язки надання викопіювання з кадастрової карти (плану) фізичним та юридичним особам, мав можливість визначити розташування бажаної земельної ділянки відповідно до вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру.
Проте в порушення покладених на відповідача повноважень, не надав суду жодних доказів на підтвердження розташування бажаної позивачем земельної ділянки до земель водного фонду.
Отже, прийняте відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки суперечить нормативним актам, які регулюють спірні відносини.
Суд також зазначає, що згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20 жовтня 2020 року щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою з урахуванням висновків суду.
Обираючи спосіб захисту суд зауважує, що повноваження з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки є дискреційними повноваженнями відповідача та не можуть бути підмінені рішенням суду.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодування або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним стягнути судовий збір зі сторін пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332, Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 16, 84313) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певніі дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ № 6293-СГ від 01 грудня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39767332, Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд. 16, 84313) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 20 жовтня 2020 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою з урахуванням висновків суду щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, що перебуває у запасі на території Златоустівської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовного розміру 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16, ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 квітня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Галатіна