Копія
15 квітня 2021 року Справа № 160/2350/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині порушень вимог статей 40 Конституції України та статей 18,19,20 Закону України "Про звернення громадян", а саме: не надання обгрунтованої письмової відповіді з результатом перевірки та інформацією про суті прийнятих рішень у визначений Законом термін, відносно звернення направленого позивачем в установленому Законом порядку до адреси відповідача 01.12.2020 року;
зобов'язати відповідача надати обгрунтовану письмову відповідь на звернення позивача від 01.12.2020 року, з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України;
стягнути на користь позивача компенсаццію за вчинення моральної шкоди в розмірі 1500 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.12.2020р. ним було направлено письмове звернення згідно до вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян», суть якого полягає у ненаданні відповіді на запит позивача про отримання публічної інформації Домажирської сільської ради, при цьому, згідно листа №33968.4/М-19281.3/20/42 від 11.12.2020р. провадження було відкрито, проте, письмової обґрунтованої відповіді з інформацією про прийняті рішення позивач не отримав. Також і позивач вказує на те, що ним були заявлені й інші права під час перевірки та розгляду його звернення від 01.12.2020р., зокрема, право бути присутнім при розгляді його звернення, яке також залишилось нереалізованим. Позивач вважає, що внаслідок такої протиправної бездіяльності відповідач порушив терміни розгляду та вирішення питань зі звернень позивача згідно до вимог ст.20 Закону України «Про звернення громадян», адже повідомлень з результатами розгляду вищенаведеного звернення відповідачем не надано; письмово не повідомив позивача про результати перевірки звернення і не довів суть прийнятого рішення у визначений Законом термін, чим порушив право позивача закріплене абз.2 та 7 ст.19 Закону України «Про звернення громадян»; відповідач не виконав конституційне зобов'язання розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк відповідно до ст.40 Конституції України. Окрім того, позивач вимагає стягнути на його користь 1500 гривень компенсації за завдану йому моральну шкоду, яка полягає в завданні моральних страждань через розуміння, що відповідач, який має всіма методами і засобами захищати та відстоювати громадські права позивача, сам ігнорує вимоги Законів та Конституції України, тобто, державні органи не лише порушують конституційні права позивача, а завдяки умисній протиправній бездіяльності відповідача уникають адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, йому необхідно знову готувати судові позови як до Домажирської сільської ради, так і до відповідача. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду та постанову Верховного Суду від 26.09.2019р. у справі №826/11164/16.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.03.2021 року від Уповноваженого Верховної Ради України в прав людини надійшов відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що 03.12.2020 року на адресу Секретаріату надійшла скарга позивача від 01.12.2020 року на ім'я Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо порушення посадовими особами Домажирської сільської ради його права на доступ до публічної інформації. Вказана скарга позивача була зареєстрована Секретаріатом в СЕД «Мегаполіс» за № М-19281.3/20 від 03.12.2020 року та передана на розгляд регіональному представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області Клапчуку Р.Я. Листом регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області Клапчука Р.Я. від 17Л2.2019 №23.1-943-М- 16195.3/19-221 було повідомлено позивача про вжиття заходів щодо всебічного з'ясування викладених позивачем у скарзі обставин, про результати яких його буде повідомлено додатково. Крім цього, листом регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області Клапчука Р.Я. від 18.12.2019 року № 23.1-945-М-16195.3/19-221 позивача було повідомлено про відкриття провадження Уповноваженого. З метою з'ясування викладених позивачем обставин щодо порушення його права на доступ до публічної інформації, регіональним представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Клапчука Р.Я. направлено на адресу Домажирської сільської ради лист-запит від 08.12.2020 року №33601.4/М-19281.3/20/42 щодо надання інформації про результати розгляду інформаційного запит позивача від 13.11.2020року. Листом Секретаріату Уповноваженого від 11.12.2020 №33968.4/М-19281.3/20/42 за підписом регіонального представника Уповноваженого у Львівській області Клапчука Р.Я. повідомлено позивача про відкриття провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за його заявою від 01.12.2020, направлення на адресу Домажирської сільської ради запиту та вжиття заходів щодо всебічного з'ясування викладених позивачем обставин, про результати яких позивач буде повідомлено додатково. У зв'язку із неотриманням відповіді Домажирської сільської ради на лист Секретаріату Уповноваженого від 08.12.2020 у встановлений термін, на адресу ради повторно направлено аналогічний за змістом запит від 06.01.2020 №244.4/М-19281.3/20/42. Проте, відповіді на вказаний лист Секретаріатом Уповноваженого у встановлений строк не отримано. Листом Секретаріату Уповноваженого від 10.02.2021 № 3584.4/М-19281.3/20/42 (копія додається) рекомендованим поштовим відправленням із повідомленням про вручення вчергове направлено запит до Домажирської сільської ради щодо надання інформації про розгляд інформаційного запиту Позивача.
Листом Старостинського округу №8 Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 18.02.2021 №36 надано у відповідь на лист Секретаріату Уповноваженого від 10.02.2021 копію інформаційного запиту позивача від 13.11.2020 та копію відповіді Домажирської сільської ради на запит позивача, наданої листом від 11.02.2020 №776. Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Домажирська сільська рада перебуває в стані припинення. З огляду на викладене та з метою вирішення питання щодо вжиття подальших заходів реагування за заявою позивача, на адресу Старостинського округу №8 Івано-Франківської селищної ради направлено листа від 10.03.2021 №6643.4/М-19281.3/20/42 щодо надання інформації про правонаступництво та про посадових осіб Домажирської сільської ради, яких призначено/переведено на роботу до Старостинського округу №8. Також відповідач посилається на те, що строки, передбачені Законом №393 для надання відповіді громадянину на звернення не можуть поширюватись на строки для надання остаточної відповіді громадянину за результатами проведеного провадження Уповноваженого; Законом №776 не встановлено строку, протягом якого Уповноважений має здійснювати своє провадження, а оскільки його головним завданням є відновлення порушеного права заявника, то провадження за його зверненням може тривати понад строк, встановлений Законом №393. Щодо відшкодування позивачеві завданої моральної шкоди, відповідач вказує на те, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, не обґрунтовано розмір моральної шкоди в сумі 1500 грн., тобто, позивачем належним чином не доведено заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань, не обґрунтовано розмір такої шкоди, а тому позовні вимоги позивача про стягнення на його користь компенсації за завдання моральної шкоди не підлягають задоволенню.
26.03.2021 року від позивача на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він зазначив, що відповідача майже три місяця розглядає звернення, тому доводи відповідача що обставни затримки розгляду від нього не залежать є обманом скерованим на приховування своєї протиправної діяльності. Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглдяються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження. Отже відповідач не вжив заходів для проведення перевірки та розгляду звернення вчасно. Як зазначає позивач, відповідач не зафіксував факт адміністративного правопорушення. На підставі вище вказаного, підтримує позовні вимоги і просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою від 01.12.2020р., у якій просив провести своєчасну, об'єктивну та всебічну перевірку звернення; відкрити провадження з приводу порушень його законних та конституційних прав на інформацію та повідомити про його відкриття; надати можливість особисто викласти аргументи по суті звернення особі, яка буде проводити перевірку цього звернення; надати можливість бути присутнім під час розгляду даного звернення з метою захисту законних прав та інтересів; виклик (запрошення) для викладення аргументів по суті звернення надіслати завчасно на зазначену електронну адресу; зафіксувати в установленому порядку адміністративне правопорушення вчинене посадовцями Домажирської сільської ради Яворівського району а саме: ненадання відповіді на запит на інформацію; витребувати від Домажирської сільської ради запитувану позивачем інформацію, або зобов'язати надати відповідь на його запит від 13.11.2020р.; повідомити позивача про прийняті рішення та обґрунтувати такі рішення.
Листом регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області від 11.12.2020 року №33968.4/М-19281.3/20/42 позивача було повідомлено, що за його заявою відкрито провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в межах відкритого провадження до Домажирської сільської ради направлено запит щодо надання інформації про результати розгляду інформаційного запиту позивача від 13.11.2020р. та вживаються заходи щодо всебічного з'ясування обставин, викладених у його заяві, про результати яких його буде повідомлено додатково, що підтверджується змістом копії відповідного листа.
Листами регіонального представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області від 08.12.2020 року №33601.4/М-19281.3./20/42, від 06.01.2021 року №244.4/М-19281.3/20/42 та від 10.02.2021 року №3584.4/М-19281.3/20/42 направлено запити до Домажирської сільської ради щодо надання належним чином засвідченої копії інформаційного запиту заявника від 13.11.2020р., витягу/копії сторінки з журналу вхідної кореспонденції Ради (електронного реєстру, скріншоту екрану тощо) про реєстрацію вказаного запиту; належним чином засвідченої копії відповіді Ради на вказаний запит заявника, витягу/копії сторінки з журналу вихідної кореспонденції (електронного реєстру, скріншоту екрану тощо) про реєстрацію відповіді, документів, що підтверджують факт направлення відповіді заявнику
Також, у зв'язку із перебуванням Домажирської сільської ради в стані припинення (запис від 02.03.2021р.), регіональний представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області звернувся до Старостинського округу №8 Івано-Франківської селищної ради із листом №6643.4/М-19281.3/20/42 від 10.03.2021р., у якому просив надати інформацію про правонаступника Домажирської сільської ради, яких призначено/переведено на роботу до Старостинського округу№8.
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача із бездіяльністю відповідача в частині порушень вимог статті 40 Конституції України та статей 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян", а саме: ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін, відносно звернення направленого позивачем в установленому Законом порядку до адреси відповідача 01.12.2020р., у зв'язку з чим позивач просить захистити його порушене право шляхом визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача надати обґрунтовану письмову відповідь на звернення позивача від 01.12.2020р., з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України.
Вважаючи термін надання відповіді на своє звернення порушеним позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади діяльності Уповноваженого Верховної Ради України в прав людини визначені ст.101 Конституції України та Законом України від 23.12.1997 року №776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі - Закон №776/97-ВР).
Відповідно до ст.1 Закону №776/97-ВР Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції та у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з п.1, п.3 ч.1 ст.3 Закону №776/97-ВР передбачено, що метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню.
Частиною 5 статті 14 Закону №776/97-ВР визначено, що Уповноважений здійснює парламентський контроль за дотриманням права на доступ до публічної інформації.
За приписами ст.17 Закону №776/97-ВР встановлено, що Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Стаття 40 Конституції України закріплює право усіх направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ст.3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
У відповідності до ст.5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно ст. 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до ст.19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Статтею 20 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Вищезазначені норми свідчась, що громадяни України наділені правом звернення з відповідними заявами, скаргами до посадових осіб органів державної влади відповідно до їх функціональних обов'язків, а, відповідно, на таких осіб покладений обов'язок по розгляду таких звернень, заяв і скарг у місячний строк від дня їх надходження, який може бути продовжено до сорока п'яти днів.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що спеціальних строків розгляду звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які б відрізнялись від визначених у Законі України "Про звернення громадян", положення статті 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" не містять.
Таким чином, на Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поширюється строк розгляду звернень не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
При цьому у разі якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Водночас загальний строк на вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №826/13400/16-а.
Так, із наявних в матеріалах справи документів судом встановлено, що 13.11.2020р. ОСОБА_1 подав до Лисиничівської сільської ради запит на інформацію відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» .
У зв'язку із ненаданням Домажирської сільською радою Яворівського району відповіді на вищенаведений запит, позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із заявою від 01.12.2020р., у якій просив провести своєчасну, об'єктивну та всебічну перевірку звернення; відкрити провадження з приводу порушень його законних та конституційних прав на інформацію та повідомити про його відкриття; надати можливість особисто викласти аргументи по суті звернення особі, яка буде проводити перевірку цього звернення; надати можливість бути присутнім під час розгляду даного звернення з метою захисту законних прав та інтересів; виклик (запрошення) для викладення аргументів по суті звернення надіслати завчасно на зазначену електронну адресу; зафіксувати в установленому порядку адміністративне правопорушення вчинене посадовцями Домажирської сільської ради Яворівського району а саме: ненадання відповіді на запит на інформацію; витребувати від Домажирської сільської ради запитувану позивачем інформацію, або зобов'язати надати відповідь на його запит від 13.11.2020р.; повідомити позивача про прийняті рішення та обґрунтувати такі рішення.
Наведена заява позивача від 01.12.2020р. за своїм змістом є зверненням у розумінні Закону №393/96-ВР.
Вказана заява позивача від 01.12.2020 року надійшла на адресу Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 03.12.2020р. та зареєстрована Секретаріатом в СЕД «Мегаполіс» за №М-19281.3/20 від 03.12.2020 року.
11.12.2020р., тобто в межах строку, передбаченого статтею 20 Закону №393/96-ВР, відповідач надав позивачу відповідь на звернення №33968.4/М-19281.3/20/42, в якій зазначив, що за його заявою відкрито провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в межах відкритого провадження до Домажирської сільської ради направлено запит щодо надання інформації про результати розгляду інформаційного запиту позивача від 13.11.2020р. та вживаються заходи щодо всебічного з'ясування обставин, викладених у його заяві, про результати яких його буде повідомлено додатково.
Разом з тим, в межах максимального - 45-денного строку, визначеного статтею 20 Закону №393/96-ВР, відповідач не вирішив зазначене звернення позивача та остаточної відповіді щодо викладених у ньому питань не надав, окрім того, станом і на момент розгляду цієї справи доказів надання остаточної відповіді на звернення позивача відповідачем суду не надано, що підтверджується також і змістом відзиву відповідача.
Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 року у справі №826/12287/16 дійшов до висновку, що ні Закон України «Про звернення громадян», ні будь-який інший нормативний акт не ставить у залежність можливість реалізації права особи особисто викласти аргументи особі, що перевіряла його скаргу, від форми розгляду цієї скарги (колегіально, одноособово тощо).
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін (45 днів), відносно звернення, направленого позивачем в установленому Законом порядку на адресу відповідача 01.12.2020р., є протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання такої бездіяльності відповідача протиправною підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про правомірність його бездіяльності щодо ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін (45 днів), відносно звернення, направленого позивачем в установленому Законом порядку до адреси відповідача 01.12.2020р. з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та обставин справи, встановлених судом.
Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що строки, передбачені Законом №393 для надання відповіді громадянину на звернення не можуть поширюватись на строки для надання остаточної відповіді громадянину за результатами проведеного провадження Уповноваженого; Законом №776 не встановлено строку, протягом якого Уповноважений має здійснювати своє провадження, а оскільки його головним завданням є відновлення порушеного права заявника, то провадження за його зверненням може тривати понад строк, встановлений Законом №393, оскільки за приписами ст.17 Закону №776/97-ВР встановлено, що Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян", тобто, не більше ніж у сорока п'ятиденний строк.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін (45 днів), відносно звернення, направленого позивачем в установленому Законом порядку до адреси відповідача 01.12.2020р., суд приходить до висновку, що відповідач, допустивши наведену бездіяльність, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено, що, вищенаведеною бездіяльністю щодо ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін (45 днів), відносно звернення, направленого позивачем в установленому Законом порядку до адреси відповідача 01.12.2020р., відповідач порушив права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності відповідача протиправною, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.
Також підлягає задоволенню вимога позивача про зобов'язання відповідача надати обґрунтовану письмову відповідь на звернення позивача від 01.12.2020р., з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України, оскільки це є необхідним для ефективного захисту прав та законних інтересів позивача
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення на користь позивача компенсації за вчинення моральної шкоди в розмірі 1500 гривень, яка полягає в завданні моральних страждань через розуміння, що відповідач, який має всіма методами і засобами захищати та відстоювати громадські права позивача, сам ігнорує вимоги Законів та Конституції України, тобто, державні органи не лише порушують конституційні права позивача, а завдяки умисній протиправній бездіяльності відповідача уникають адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, йому необхідно знову готувати судові позови як до Домажирської сільської ради, так і до відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України).
Також і відповідно до п.3 Постанови Пленум Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психологічних тощо) яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Як встановлено зі змісту даного позову, позивач в обґрунтування стягнення компенсації за моральну шкоду посилається на те, що моральна шкода полягає в завданні моральних страждань через розуміння, що відповідач, який має всіма методами і засобами захищати та відстоювати громадські права позивача, сам ігнорує вимоги Законів та Конституції України, тобто, державні органи не лише порушують конституційні права позивача, а завдяки умисній протиправній бездіяльності відповідача уникають адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, йому необхідно знову готувати судові позови як до Домажирської сільської ради, так і до відповідача, а тому він зазнав моральної шкоди у розмірі 1500 грн., однак, на підтвердження того, що такої моральної шкоди у наведеній сумі позивач зазнав саме внаслідок бездіяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, позивачем жодних доказів суду надано не було.
Окрім того, позивачем не було наведено і мотивів та розрахунку, з яких він виходив при визначенні моральної шкоди у розмірі 1500 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами спричинення саме відповідачем моральної шкоди за наведеними вище критеріями її оцінки та не наведено обставин, які б свідчили про наявність причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та спричиненням моральної шкоди позивачеві у розмірі 1500 грн., а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення на користь позивача компенсацію за вчинення моральної шкоди в розмірі 1500 гривень задоволенню не підлягають.
У зв'язку з викладеним, у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача у вказаній частині.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Уповноваженого Верховної Ради України (вул. Інститутська, 21/8 м. Київ, 01008, код ЄДРПОУ секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини 21661556) з прав людини про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо ненадання обґрунтованої письмової відповіді з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень у визначений Законом термін, відносно звернення, направленого ОСОБА_1 в установленому Законом порядку на адресу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 01.12.2020р.
Зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надати ОСОБА_1 обґрунтовану письмову відповідь на його звернення від 01.12.2020р., з результатами перевірки та інформацією про суть прийнятих рішень відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та Конституції України.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.
Рішення не набрало законної сили станом на 15.04.2021 року
Помічник судді Лісна А.М.