12 квітня 2021 року Справа № 215/5584/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона Олена Віталіївна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Начальника управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради Мурашко Костянтина Віталійовича про визнання бездіяльністю протиправною, -
07.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Начальника управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради Мурашко Костянтина Віталійовича, в якому просить:
- визнати бездіяльність начальника управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради Мурашко К.В. протиправною, яка виявилась у неналежному застосуванні управлінської функції в розумінні п.18, 19 ч.1 ст.4 КАС України, у невизначеності способу захисту його інтересів, правової позиції ст.49 Конституції України, ч.1 ст.3, п.7 ст.4, ст.ст. 6, 10, п."а", "б" ст.10, ст.ст.31,32, 42, ч.1 ст.43, ст.53, п."а" ст.78 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", та постановити окрему ухвалу згідно ст.249 КАС України;
- визнати бездіяльності начальника управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради Мурашко К.В. протиправною, яка виявилась у непідкоренні ч.1, 3, ст.49 Конституції України, ч.4 ст.4, п."д" ч.1 ст.6, ч.1 ст.38, ч.3 ст.39, ч.3 ст.43 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", відповідно до його звернення 18.08.2020 за вх.№С-369;
- визнати бездіяльності начальника управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради Мурашко К.В. протиправною, яка виявилася у неподанні клопотання Криворізькому міському голові, а саме не просив правовим актом вжити заходи для якості надання медичних послуг, забезпечення права онко хворої на попередження за можливістю стаждань і болю ст.3, ч.2 ст.28 Конституції України для безоплатного відпуску ОСОБА_2 лікарських засобів зазначених у рецептах від 10.08.2020 №314, №315, №316, №317 від 17.08.2020, №241, №242, №246, №244 (разом 8 рецептів) та памперсами за термін з 20.09.2019 по 01.01.2020;
- визнати бездіяльності начальника управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради Мурашко К.В. протиправною, яка виявилась в порушенні права на свободу від шкоди, спричиненої належним функціонуванням систем охорони здоров'я, недбалістю і помилками його, у невжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви від 18.08.2020 за вх.№С-369, та зазначити закон, вимоги якого порушено ним згідно ст.249 КАС України.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 жовтня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Начальника управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради Мурашко Костянтина Віталійовича про визнання бездіяльністю протиправною, передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Начальника управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради Мурашко Костянтина Віталійовича про визнання бездіяльністю протиправною залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду:
- документу про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.;
- належним чином оформленого адміністративного позову із зазначенням відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі вживалися та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Зазначену ухвалу суду позивач отримав 20.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
05 квітня 2021 року засобами поштового зв'язку на адресу суду на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення провадження по справі після усунення недоліків, згідно вимог якої просить суд вважати виконаними вимоги ухвали від 03.11.2020 р., звільнити його від сплати судового збору з огляду на скрутний майновий стан.
До заяви долучено довідку УПСЗН виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради від 04.03.2021 р. №2217 про отримання щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій особі, яка доглядає за особою з інвалідністю.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.3 ст.161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно ч.ч.1-2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 5 Закону України Про судовий збір визначені пільги щодо сплати судового збору.
Також, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 вказаної статті визначені ставки судового збору.
Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.).
Частиною 3 ст.6 Закону України Про судовий збір встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У п.8 ч.5 ст.160 КАС України, вказано, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року №2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір», а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2 зазначено, що при вирішенні питання можливості звільнення від сплати судового збору адміністративний суд повинен виходити із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем було долучено заяву про звільнення від сплати судового збору у зв'язку із захистом соціальних прав, яка обґрунтована скрутним майновим становищем.
Суд зазначає, що обов'язок щодо сплати судового збору не можна розцінювати як перепону для судового захисту або як надання переваги одному учаснику судового процесу перед іншим, оскільки обов'язок сплати судового збору встановлений Законом для будь-якої особи, що звертається до суду та не має пільг зі сплати судового збору, або не звільнена від його сплати в силу Закону.
З огляду на викладене, враховуючи те, що надана довідка УПСЗН виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради від 04.03.2021 р. №2217 не відображає відомості про об'єктивний матеріальний стан особи на час звернення з позовом до суду, яка може мати і інші джерела доходу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Окремо слід зазначити, що суд не може скористатися доступом до єдиного реєстру фізичних осіб про місячний дохід позивача, на дані якого він посилається, оскільки такий реєстр наразі відсутній та жодними нормами законів не передбачений.
Також, не виконані вимоги ухвали про надання позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, не викладено зміст позовних вимог і обставин, якими обґрунтовує свої вимоги.
Не додано та не зазначено доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги у відповідній кількості та засвідчених належним чином.
Судом було детально зазначено норми КАС України, які містять вимоги щодо подання позовної заяви та її змісту.
Недотримання цих вимог унеможливлює відкриття провадження у справі і здійснення будь-яких інших повноважень суду.
Статтею 2 КАС України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У п.8 ч.1 ст.4 КАС України, встановлено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес, який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям право має один і той же зміст.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
У рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) вказав, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.
Необґрунтоване звільнення позивача від виконання вимог ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших учасників судового процесу, що є неприпустимим.
Суд звертає увагу позивача на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. У зв'язку з наведеним залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Відповідна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №14.
Вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 03.11.2020 р. не є обмеженням права позивача на звернення до суду за захистом прав та законних інтересів, а є законними вимогами суду щодо приведення позовної заяви у відповідність до імперативних норм КАС України з метою відкриття провадження у справі.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви позовна заява повертається позивачеві.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Підсумовуючи викладене, оскільки недоліки позовної заяви ОСОБА_1 останнім не усунуті у встановлений судом порядок та строк, а наявних в матеріалах справи недостатньо доказів для відкриття провадження у справі, з огляду на положення п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повертає позивачу даний позов з усіма додатками до нього.
Згідно ч. 5 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 79, 94, 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Начальника управління охорони здоров'я виконавчого комітету Криворізької міської ради Мурашко Костянтина Віталійовича про визнання бездіяльністю протиправною - повернути позивачеві.
Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили згідно зі ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, визначені ст. 295 КАС України.
Суддя О.В. Врона