12 квітня 2021 року Справа № 160/1640/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1640/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
03.02.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 10.02.2021 року, просить:
- визнати протиправною відмову Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо поверненні ОСОБА_1 помилково (надмірно) сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі продажу в сумі 4537,30 грн. (чотири тисячі п'ятсот тридцять сім гривень 30 копійок), яка викладена у листі Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вих.№ 23325-23393/В-01/8-0400/20 від 07.12.2020 року;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу на суму 4537,30 грн. (чотири тисячі п'ятсот тридцять сім гривень 30 копійок) згідно квитанції №0.0.1904785361.1 від 14.11.2020 року.
Ухвалою суду від 04.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , було залишено без руху на підставі ст.ст.160, 169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.
10.02.2021 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року відкрито спрощене позовне провадження по справі №160/1640/21, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку положень ст.262 КАС України.
Також, ухвалою суду від 11.02.2021 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів:
- заяву позивача про повернення помилково сплаченого збору від 20.11.2020 року;
- лист/відмова Пенсійного фонду №233625-23393/В-01/8-0400/20 від 07.12.2020 року;
- відомості (інформацію) щодо суми сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 4537,30 грн. (чотири тисячі п'ятсот тридцять сім гривень 30 копійок) згідно квитанції №0.0.1904785361.1 від 14.11.2020 року та інші докази щодо суті спору.
11.03.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов разом із витребуваними судом доказами по справі.
Приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 12.04.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вперше придбала житло та при укладенні договору безпідставно (помилково) сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного нею майна.
На думку позивача, вона має право на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості вказаної квартири у загальній сумі 4537,30 грн., а тому звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про повернення безпідставно сплачених коштів з тих підстав, що квартиру придбано нею вперше.
Проте, відповідач відмовив у поверненні позивачу помилково сплачених коштів, у зв'язку із чим позивач просить суд повернути їй вказану суму, яка була сплачена помилково, тому звернулася до суду із цією позовною заявою.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач заперечує проти позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що 16.11.2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4537,30 гривень.
Між тим, зі змісту поданої позивачем заяви не можна зробити висновок стосовно доведеності обставин щодо обов'язку Управління повернути сплачені кошти.
ІV. ДОВОДИ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року відкрито провадження у справі №160/1640/21, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також, цією ухвалою суду від 11.02.2021 року, Головному управлінню Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області було запропоновано надати пояснення по справі №160/1640/21.
Станом на 12.04.2021 року від Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області письмові пояснення по справі не надано, хоча третя особа повідомлялася судом належним чином згідно з положень КАС України, що також підтверджується матеріалами справи.
V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріли справи встановлено, що 14 листопада 2020 року позивач, ОСОБА_1 вперше придбала квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного із ОСОБА_2 , і посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., зареєстровано в реєстрі за № 1117.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №233315738 від 19.11.2020 року власником квартири є позивач, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 5514727 від 14.11.2020 року.
Ця інформаційна довідка, також підтверджує той факт, що квартира, що була придбана позивачем згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., зареєстровано в реєстрі за №1117 є першим нерухомим майном (житлом), що позивач придбала.
При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 14.11.2020 pоку, позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна, в сумі 4537,30 грн., що також підтверджується квитанцією №0.0.1904785361.1 від 14.11.2020 року. Копії квитанції позивачем долучено до матеріалів справи.
Враховуючи, що позивачем купівля нерухомості відбувалась вперше, вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 16.11.2020 року, в якій просила повернути помилково сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні нерухомого майна в розмірі 4537,30 гривень.
За результатами розгляду цієї заяви, 07.12.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь №23325-23393/В-01/8-0400/20 від 07.12.2020 року, у якій, фактично повідомили позивачу про відмову у поверненні ОСОБА_1 помилково (надмірно) сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі продажу в сумі 4537,30 гривень.
Вважаючи відмову відповідача протиправною та незаконною, позивач звернулась до суду із цією позовною заяво.
Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
VІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п.9 ст.1 цього Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пункт 15-3 Порядку №1740 передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Таким чином, проаналізувавши вказані норми Закону та Порядку, слід діти висновку, що громадяни, які придбають нерухоме майно, зокрема квартиру, вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
VІІ. ОЦІНКА СУДУ
Дослідивши матеріали справи, встановлено, що згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №233315738 від 19.11.2020 року, позивач є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбаної на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер; 1117 від 14.11.2020 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М.
Позивач вказує, що квартира, що була придбана позивачем згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М., зареєстровано в реєстрі за №1117 є першим нерухомим майном (житлом), що позивач придбала.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбавання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач вперше придбала житло на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2020 року та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості.
Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 року №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015 року № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
У постанові від 21.08.2018 року при розгляді у касаційному порядку справи №819/657/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну "придбавають житло вперше", що міститься у п. 9 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше. Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у ПФУ права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.
Верховний Суд зазначив, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В іншому випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд врахував правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 21.08.2018 (справа №819/657/17), від 20.03.2018 року (справа № 819/1249/17), від 19.06.2018 року (справа № 819/1554/16).
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено помилково, за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж, у зв'язку з чим кошти на суму 4537,30 грн., згідно квитанції №0.0.1904785361.1 від 14.11.2020 року, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню позивачеві.
Підсумовуючи викладене, беручи до уваги вищенаведені обставини в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, слід дійти висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
VІІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №30985/96).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу щодо повернення помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області та визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо поверненні ОСОБА_1 помилково (надмірно) сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі продажу в сумі 4537,30 грн., яка викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вих. №23325-23393/В-01/8-0400/20 від 07.12.2020 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу на суму 4537,30 грн. згідно квитанції №0.0.1904785361.1 від 14.11.2020 року.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо поверненні ОСОБА_1 помилково (надмірно) сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі продажу в сумі 4537,30 грн., яка викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вих. №23325-23393/В-01/8-0400/20 від 07.12.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу на суму 4537,30 грн. (чотири тисячі п'ятсот тридцять сім гривень 30 копійок), згідно квитанції №0.0.1904785361.1 від 14.11.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 37988155).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 12.04.2021 року.
Суддя В.В Ільков