08 квітня 2021 року Справа № 160/2946/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Царікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/2946/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про визнання протиправною та скасування постанови,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Еліт Фінанс», в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 15.02.2021 ВП № 64226425 про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 , винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик Марією Олексіївною у виконавчому провадженні № 64226425 при примусовому виконанні виконавчого напису №3552 від 22.09.2020, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню судом, оскільки її винесено з порушенням місця відкриття виконавчого провадження. Позивач стверджує, що місцем його реєстрації та проживання є адреса: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що у місті Києві ніколи не проживав, майна на території міста Києва він не має та ніколи не мав, а також зауважив, що працює та отримує дохід у газобудівний компанії, що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 1, с.Орільське, Магдалинівський район, Дніпропетровська область. За приписами ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчим округом приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни визначено місто Київ, у зв'язку з чим позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження. Вважаючи оскаржену постанову протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з означеним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2946/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 08.04.2021. Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», третя особа).
Також, в означеній ухвалі суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 08.04.2021, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, додатково попередивши, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на 08.04.2021 відповідачем не надано до суду відзиву на позовну заяву, як і заперечень або пояснень.
Згідно із ч. 4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
При цьому, заяв або клопотань від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик М.О. до суду також не надходило.
ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не скористалося своїм правом на надання пояснень щодо заявлених до суду позовних вимог.
Сторони або їх уповноважені представники, представник третьої особи у судове засідання від 08.04.2021 не з'явилися.
Про дату, час та місце розгляду справи усі учасники справи були належним чином повідомлені судом, що підтверджується матеріалами справи, однак про причини неявки суд не повідомили.
Будь-яких клопотань та заяв від сторін та представника третьої особи до суду не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи особливості розгляду справи, передбачені ч.4 ст.287 КАС України, суд вважає, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та на які посилається у відзивах відповідач, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.09.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем був вчинений виконавчий напис №3552 щодо стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості та зазначено адресу реєстрації боржника: АДРЕСА_1 , фактичне, місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце роботи - невідоме.
ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Фесик Марії Олексіївни із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем за № 3552 від 22.09.2020 про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 135 046, 89 грн.
В означеній заяві зазначено в якості адреси боржника (позивач): Київська область, м.Київ, вул. Бурмистенка, буд. 4.
20.01.2021 на підставі вищезазначеного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Фесик М.О. було відкрите виконавче провадження №64226425 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості в загальному розмірі 135 046, 89 грн.
Відповідачем також винесено постанову від 15.02.2020 р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яким є ОСОБА_1 , що отримує дохід в Акціонерному товаристві «Укртрансгаз» Цією постановою постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 20 відсотків. Зазначено адресу боржника: АДРЕСА_2 .
Не погодившись із винесеною 15.02.2021 приватним виконавцем у виконавчому провадженні №64226425 постановою про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду з означеним позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII), згідно із статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1403-VIII), фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Закону №1403-VIII, про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність (п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону №1403-VIII).
Згідно із приписами ч.ч. 1, 2 статті 25 Закону №1403-VIII, виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Наявні в матеріалах справи відомості свідчать про те, що виконавчим округом приватного виконавця Фесик Марії Олексіївни визначено місто Київ.
Частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У відповідності до ч.1 ст.19 Закону №1404-VIII, право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Згідно із положеннями ст. 24 Закону №1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ).
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону №1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
При цьому, суд звертає увагу, що положеннями Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця не покладено обов'язку щодо перевірки місцезнаходження боржника зазначеного у виконавчому документі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №826/15676/16.
Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на положення ч.3 ст. 26 Закон України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
У відповідності до положень статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно із абз. 5 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію міст проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку.
Водночас, ні стягувач, ні виконавець не можуть зобов'язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей між фактичною та зареєстрованою адресами.
Отже, положення ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку з ч. 3 ст. 26 того ж Закону, щодо відомостей про «місце проживання», «місце перебування» чи «місцезнаходження» особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання адже, в Законі України «Про виконавче провадження» застосовуються всі три окремих поняття.
Аналіз вищезазначених норм Закону дає підстави вважати, що основним документом, відомості якого мають бути використані приватним виконавцем під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, є виконавчий документ. Саме адреса, зазначена у виконавчому документі і є підставою для визначення місця проживання боржника.
Як слідує з матеріалів виконавчого провадження №64226425, приватним виконавцем відкрито виконавче провадження за адресою, що зазначена у виконавчому документі як адреса проживання боржника.
При цьому, станом на дату прийняття спірної постанови будь-яких заяв або повідомлень щодо іншої адреси проживання позивачем до приватного виконавця або стягувача не надавалася.
Суд зазначає, що єдиною підставою оскарження правомірності дій відповідача позивач зазначає порушення приватним виконавцем вимог щодо прийняття виконавчого документу не за місцем проживання позивача. При цьому будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості перед третьою особою не заперечує.
З урахуванням викладеного вище, посилання позивача на відсутність місця проживання або перебування останнього в місті Києві суд не приймає, оскільки адреса фактичного місця проживання вказана у виконавчому написі, що набрав законної сили та не є оскарженим та скасованим.
Натомість, інші підстави порушення приватним виконавцем ОСОБА_2 під час відкриття виконавчого провадження та здійснення подальших виконавчих дій судом не встановлено.
При цьому, суд не може взяти до уваги доводи позивача щодо порушення відповідачем принципу територіальності при винесенні постанови про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 й з огляду на те, що предметом розгляду цієї адміністративної справи не є питання правомірності прийняття відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження.
Одночасно з цим, суд зауважує, що постанова про відкриття виконавчого провадження №64226425 не скасована та є чинною.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлено статтею 48 Закону №1404-VIII.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч. 1 ст. 48 Закону №1404-VIII). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 2 ст. 48 Закону №1404-VIII).
Системний аналіз наведених вище правових норм свідчить, що звернення стягнення на кошти, в тому числі шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника, не обмежується територією виконавчого округу приватного виконавця, оскільки як уже наголошувалось судом вище, діючі положення Закону №1404-VIII надають право приватному виконавцю після відкритті виконавчого провадження вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Таке ж правило встановлено і частиною 6 статті 25 Закону №1403-VIII.
За правилами ст. 68 Закону №1403-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
З огляду на встановлену судом правомірність дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження є також правомірними дії приватного виконавця щодо прийняття постанови про звернення стягнення на доходи боржника в межах цього виконавчого провадження, оскільки такі дії вчинені у відповідності до положень, зокрема, ст.ст. 26, 68, 69, 70 Закону №1404-VIII.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.6 ст.25 Закону №1403-VIII виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, зважаючи на вищенаведене, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень та у спосіб визначений Законом.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (пров. Ковальський, буд. 19, офіс 147, м.Київ, 03056; код ЄДРПОУ 40340222) про визнання протиправною та скасування постанови від 15.02.2021 ВП №64226425 про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Фесик Марією Олексіївною у виконавчому провадженні № 64226425 при примусовому виконанні виконавчого напису №3552 від 22.09.2020, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 КАС України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст судового рішення складений 08.04.2021.
Суддя О.В. Царікова