22 березня 2021 року Справа № 160/2060/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
11 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 12.01.2021 року №0400-010303-8/4082 щодо відмови в призначенні пенсії за віком мені, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст.5 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання щодо призначення пенсії за віком, мені, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст.5 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 15.12.2020 з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 - 1988 р., 2 категорії. Статус позивача підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 20.12.1992 р., яке є безстроковим і діє на всій території України.
Досягнувши 52-річного віку, з метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, позивач 04.01.2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. До заяви про призначення пенсії від 04.01.2021 р. позивачем були надані: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії серія НОМЕР_3 ; військовий квиток НОМЕР_4 , довідка військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України від 26.04.2018 №110 з супроводжувальним листом від 26.04.2018 р. №111; архівна довідка Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 11.04.2018 року №329 з супроводжувальним листом №117.
Листом № 0400-010303-8\4082 від 12.01.2021 року відповідачем відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від Чорнобильської катастрофи. Підставою для відмови у призначенні пенсії є те, що загальний страховий стаж позивача складає 28 років 6 місяців 6 днів (стаж враховано по 30.11.2020) та останній перебував у зоні відчуження лише 1 день. Позивач зазначає, що надані ним документи є належним доказом на підтвердження передбачених законом відомостей щодо періоду роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому, відповідач безпідставно відмовив йому у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року відкрито провадження у справі №160/2060/21, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
09 березня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення адміністративного позову у зв'язку з наступним.
04.01.2021 року, досягнувши 52-річного віку, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 8 років на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ.
Відповідач, за результатами розгляду поданої заяви, листом від 12.01.2021 №0400-010303-8/4082 відмовив позивачу у призначенні пенсії.
Вказує, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10-14 календарних днів; у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів 1986 р.
Позивачем до заяви про призначення пенсії було додано, зокрема, довідку Військової частини НОМЕР_5 Національної гвардії України від 26.04.2018 № 110, в якій міститься наступна інформація. Наказом командира частини НОМЕР_6 № 02 від 01.07.1987 оголошений штатний розпис розташування частини та під номером 1540 значиться стрілець 2 взводу 16 роти 4 -го батальйону рядовий ОСОБА_1 . Підрозділ дислокувався у с. Рассоха, забезпечував охорону ділянки периметру 30 км зони Чорнобильської АЕС на межі: пос. Губин, пос. Титятки, пос. Терехов, пос. Потоки.
Проте, у наказах командира військової частини НОМЕР_6 "Про оголошення персонального списку особового складу частини виконання службових обов'язків у зоні Чорнобильської АЕС по охороні зони відчуження та на роботах по дезактивації автотранспорту та спецтехніки" вказано, що за винятком тих вказані в наказі, останній особовий склад строкової служби знаходився у зоні на протязі місяця і прізвище ОСОБА_1 у наказах командира військової частини №№ 62, 67, 72 від 31.12.87 та №49 від 27.12.87 за місяці 1987 року: серпень - 31 діб, вересень - 30 діб, жовтень - 31 діб, листопад - 30 діб, та за місяці 1988 року: січень - 31 діб (№ 28 від 11.02), лютий - 29 діб (№ 50 від 09.03), березень - 31 діб (№ 78 від 12.04), квітень - 30 діб (№ 106 від 21.05), травень - 31 діб (№ 125 від 14.06), відсутня. У наказі командира військової частини НОМЕР_6 № 57 від 31.12.87 за липень місяць 1987 особовий склад строкової військової служби не вказаний. У наказі командира військової частини НОМЕР_6 № 83 від 10.01.88 єфрейтор ОСОБА_1 знаходився у зоні за грудень 1987 - 2 доби. У наказі командира військової частини НОМЕР_6 № 145 від 12.07.88 за червень місяць 1988 року прізвище ОСОБА_1 немає.
В примітці до вказаної вище довідки зазначено, що в архіві військової частини НОМЕР_6 відомостей про виїзди та про кількість діб знаходження військовослужбовців військової частини по кожному населеному пункту немає.
Враховуючи те, що у позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до приписів статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відсутні 14 календарних днів, які є необхідною передумовою зменшення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовляючи листом № 0400-010303-8/4082 від 14.01.2021 ОСОБА_1 в призначенні пенсії діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 - 1988 р. (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого Дніпропетровською обласною державною адміністрацією
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 досяг віку 52 роки.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 04.01.2021 року про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як учаснику ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Проте, листом відповідача № 0400-010303-8\4082 від 12.01.2021 року відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку як потерпілому від Чорнобильської катастрофи.
У зазначеному листі вказано, що за наданими документами загальний страховий стаж позивача складає 28 років 6 місяців 6 днів (стаж враховано по 30.11.2020). Згідно наданих документів останній перебував у зоні відчуження лише 1 день, тому відмовлено у призначенні пенсії.
Позивач вважає протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учаснику ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, регулюється нормами Конституції України, ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 01.01.2004 р. № 1058-15 цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 01.01.2004 р. № 1058-15, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 наведеного вище закону визначається сфера дії Закону та зазначається, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
При цьому, виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 7 вказаного закону визначаються принципи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема, такі, як: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців; права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування осіб, які відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу); солідарності та субсидування в солідарній системі; фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; спрямування частини страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування для здійснення оплати договорів страхування довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; цільового та ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст.8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Відповідно до ст. 44 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
При цьому згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону СРСР від 12 липня 1967 року № 1950-VII “Про загальний військовий обов'язок” військова служба складається з дійсної військової служби та служби в запасі Збройних Сил СРСР. Громадяни, які перебувають на дійсній військовій службі, іменуються військовослужбовцями, а ті, що перебувають у запасі, - військовозобов'язаними.
За нормами ст.ст. 7, 8, 9 вказаного Закону військовослужбовці і військовозобов'язані приймають військову присягу на вірність своєму народові, поділяються на солдатів, матросів, сержантів, старшин, прапорщиків, мічманів і офіцерський склад та кожному присвоюється відповідне військове звання.
Військовослужбовці і призвані на військові збори військовозобов'язані користуються всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несуть усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР.
Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України “Про Збройні Сили України” держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Підпункт 3 п.1 ст.3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, поширюється також на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями, що також кореспондується з нормами ст.10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно з якою до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.
Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, призначається пенсія із зменшенням віку на 10 років, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів призначається пенсія із зменшенням віку на 8 років.
Стаття 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи», передбачає право на пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи», пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч.1 ст.55 ЗУ «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до ч. 3 ст.59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477 - IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п.22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення.
Відповідно до п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і об'єктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.
При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленій позовній заяві, так і у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Підставою для відмови у призначенні пенсії, відповідно до листа № 0400-010303-8/4082 від 12.01.2021 рок «Про відмову в призначенні пенсії» є те, що за наданими документами, загальний страховий стаж позивача складає 28 років 6 місяців 6 днів (стаж враховано по 30.11.2020). Згідно наданих документів останній перебував у зоні відчуження лише 1 день, тому відмовлено у призначенні пенсії.
При цьому, суд зазначає, що позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах, що підтверджується записами як трудової книжки № 214 від 01.08.1986 року, так і військового квитка НОМЕР_4 від 19.11.1986 р. та довідкою від 04.01.2021 р. № 1.
Так, к матеріалах справи мітиться копія трудової книжки ОСОБА_1 серії № 214 (дата заповнення трудової книжки 01.08.1986 р.), якою визначено трудовий шлях останнього.
Записами у розділі 17 військового квитка НОМЕР_4 від 19.11.1986 р. підтверджується, що позивач, далі мовою оригіналу: «в період с 27.12.86 г. по 01.01.88 г. привлекался для выполнения обязанностей по ликвидации последствий аварии в 30 км зоне Чернобыльской АЭС. Период пребывания в зоне в соответствии с Постановлением Совета Министров СССР И ВЦСПС от 5 июня 1986 года № 665-196 засчитывается в трудовой стаж и стаж, дающий право на льготную пенсию по списку № 1 в трехкратном размере. В соответствии с Постановлением Совета Министров СССР И ВЦСПС от 29.12.1987 года № 1497-887 период службы в 30 км зоне ЧАЭС с 1 января по 1 июня 1988 года, засчитывается в трудовой стаж на льготных условиях: один месяц - за полгода».
Суд також зазначає, що згідно з архівною довідкою №329 від 11 квітня 2018 року, виданою позивачу Центральним архівним відділом Національної гвардії України, по архівних документах військової частини НОМЕР_7 встановлено, що рядовий ОСОБА_1 в складі 3-го батальону по охороні 30-ти км зони ЧАЕС приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 01.02.1987 р. (наказ №02 від 01.02.87 р.) по 01.07.1987 р. (наказ №174 від 01.07.1987 p.). Місце несення служби - с.Розсоха. Отримав дозу опромінення- 0,11 рентген.
Крім того, відповідно до довідки №110 від 26.04.2018 року, виданою позивачу військовою частиною № НОМЕР_5 Національної гвардії України, в архівних документах військової частини НОМЕР_6 є наступна інформація про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_1 : наказом командира частини НОМЕР_6 №02 від 01.07.1987 р. оголошений штатний розпис розташування частини та під номером 1540 значиться стрілець 2 взводу 16 роти 4-го батальйону рядовий ОСОБА_1 .Підрозділ дислокувався у с. Рассоха, забезпечував охорону ділянки периметру 30 км зони Чорнобильської АЕС на межі: пос.Губин, пос.Диттки, пос.Терехов, пос.Потоки;
наказом командира частини НОМЕР_6 №132 від 02.06.1988 року єфрейтор ОСОБА_1 був виключений зі списків частини і відкомандирований для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_8 м.Сімферополя.
У наказах командира військової частини НОМЕР_6 «Про оголошення персонального списку особового складу частини виконання службових обов'язків у зоні Чорнобильської АЕС по охороні зони відчуження та на роботах по дезактивації автотранспорту та спецтехніки» вказано, що за винятком тих, хто вказаний у наказі, останній особовий склад строкової служби знаходився у зоні на протязі місяця і прізвище ОСОБА_1 у наказах командира військової частини №№62, 67,72 від 31.12.87 р. та №49 від27.12.87 р. за місяці 1987 року : серпень -31 діб, вересень - 30 діб, жовтень-31 діб, листопад -30 діб, та за місяці 1988 року відсутнє. У наказі командира військової частини НОМЕР_6 №57 від 31.12.87 р. за липень 1987 р. особовий склад строкової служби не вказаний. У наказі командира військової частини НОМЕР_6 №83 від 10.01.88 р. єфрейтор ОСОБА_1 знаходився у зоні за грудень місяць 1987 року - 2 доби.
Отримав дозу опромінення станом на 02.06.88 р. - 0,021508 рентген.
Наказом МВС України від 30 квітня 1992 року №027 військова частина НОМЕР_6 перейменована у військову частину НОМЕР_5 , згодом військову частину НОМЕР_5 внутрішніх військ МВС України перетворено у військову частину НОМЕР_5 Національної гвардії України .
Також, довідкою командира військової частини НОМЕР_5 від 17.06.94 р. підтверджується, що за роботу в населених пунктах пос.Сказочний Київської області, промплощадка ЧАЕС зони відчуження в період з 27 грудня 1986 року по 27 січня 1987 року за місцем роботи військова частина НОМЕР_6 по відомостям чи особовому рахунку виплачена заробітна плата в сумі 18 крб. з підвищеним коефіцієнтом 2 відповідно до постанови Ради Міністрів України та Укрпрофради від 10 червня 1983 року №07-7.
Довідкою командира військової частини НОМЕР_5 без дати та без номеру підтверджується, що за роботу на промплощадці ЧАЕС зони відчуження в період з 01 липня 1987 року по 02 червня 1988 року за місцем роботи військова частина НОМЕР_6 по відомостям чи особовому рахунку також виплачена заробітна плата відповідно до постанови Ради Міністрів України та Укрпрофради від 10 червня 1983 року №207-7.
Отже, з огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 виконував роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження не менше 14 календарних днів.
Крім того, як зазначалося вище, період служби позивача в лавах Радянської Армії з 19.12.1986 р. по 05.12.1988 р. також записаний до його трудової книжки колгоспника № НОМЕР_9 , яка видана в колгоспі «Дружба» 01.08.1986 року .
На підставі викладеного вище суд зазначає, що ОСОБА_1 має право на призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 15 грудня 2020 року досяг віку 52 роки та звернувся до пенсійного органу про призначення пенсії 04 січня 2021 року, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.
На підставі викладеного, пенсія за віком ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з урахуванням зменшення пенсійного віку на 8 років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має бути призначена з 16.12.2020 року.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесенні рішення про відмову в призначені пенсії від 12.01.2021 року №0400-010303-8/4082, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, з викладених вище підстав.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.
На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області понесені судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 12.01.2021 року №0400-010303-8/4082, щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 16.12.2020 року.
Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник