15 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1454/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо зарахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії за період роботи з 11.07.1983 по 01.04.2002 на підставі первинних документів з особового складу Залізничного ресторану станції Ковель по нарахуванню заробітної плати; зобов'язання зарахувати до страхового стажу для нарахування пенсії період роботи з 11.07.1983 по 01.04.2002 згідно запису в трудовій книжці.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.08.2020 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви про призначення пенсії позивачем було надано усі документи, передбачені пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, в тому числі і трудову книжку. Позивач вказує, що була переконана, що загальний трудовий стаж зараховано їй на підставі трудової книжки, як це передбачено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак з довідки від 14.12.2020 позивачу стало відомо, що загальний стаж роботи складає 34 роки 8 місяців 28 днів, що не відповідає записам у трудовій книжці, всього не зараховано трудового стажу 7 років 3 місяці. Зазначила, що з приводу правильності зарахування стажу при обчисленні розміру пенсії вона звернулася до відповідача. Листом від 31.12.2020 відповідач повідомив, що у трудовій книжці відсутня підстава перейменування Дорожнього ресторану станції Ковель за період роботи з 11.07.1983 по 01.04.2002, стаж за вказаний період роботи враховано на підставі первинних документів з особового складу Залізничного ресторану станції Ковель по нарахуванню заробітної плати згідно даних архівного фонду Трудового архіву виконавчого комітету Ковельської міської ради. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у зарахуванні повного трудового стажу в період з 11.07.1983 по 01.04.2002 протиправними, оскільки обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця, а тому, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позову, оскільки відповідно до трудової книжки позивача запис №5 про прийняття ОСОБА_1 з 11.07.1983 на роботу здійснено підприємством - Дорожній ресторан ст. Ковель, запис №8 про звільнення, з 01.04.2020 - підприємством Львівська залізниця ресторан станції Ковель. У даному випадку відсутня підстава перейменування Дорожнього ресторану станції Ковель за період роботи з 11.07.1983 по 01.04.2002. А тому, стаж за період з 11.07.1983 по 01.04.2002 враховано на підставі первинних документів з особового складу Залізничного ресторану станції Ковель по нарахуванню заробітної плати, згідно даних архівного фонду Трудового архіву виконавчого комітету Ковельської міської ради та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Даний стаж враховувався відповідно до пункту 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637 від 12.08.1993, де зазначено, що у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідно року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця. Враховуючи вищевикладене, ГУ ПФУ у Волинській області зараховано стаж роботи з 15.07.1983 по 31.12.1989, з 01.07.1990 по 31.07.1990, з 01.10.1990 по 31.12.1990, з 01.02.1991 по 31.05.1991, з 01.08.1991 по 31.08.1991, з 01.01.1992 по 15.01.1992 (згідно довідок від 15.10.2020 №1528, 1529), а з 01.01.1998 по 31.03.2002 (за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку). З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2021 судовий розгляд даної справи продовжено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у межах строку розгляду справи, передбаченого частиною першою статті 258 КАС України.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 з 22.08.2020 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до довідки Ковельського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Волинській області від 14.12.2020 року №681/02-11-14, загальний стаж роботи позивача становить 34 роки 8 місяців 28 днів.
На звернення позивача щодо зарахування при обчисленні пенсії у повному обсязі трудового стажу на підставі її трудової книжки ГУ ПФУ у Волинській області листом від 31.12.2020 №17585-17668/Г-02/8-0300/20 повідомило, що Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці та Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, передбачено, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком робиться запис, що таке підприємство і з якого числа перейменоване в таке-то і зазначається підстава перейменування - наказ (розпорядження), його номер та дата. У даному випадку відсутня саме підстава перейменування Дорожнього ресторану станції Ковель за період роботи з 11.07.1983 по 01.04.2002. Відповідно стаж за період роботи з 11.07.1983 по 01.04.2002 враховано на підставі первинних документів з особового складу Залізничного ресторану станції Ковель по нарахуванню заробітної плати згідно даних архівного фонду Трудового архіву виконавчого комітету Ковельської міської ради. Отже, за матеріалами електронної пенсійної справи страховий стаж позивача обчислений відповідно до наданих документів, та складає 34 роки 8 місяців 28 днів.
Вважаючи дії відповідача щодо зарахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії за період роботи з 11.07.1983 по 01.04.2002 на підставі первинних документів з особового складу Залізничного ресторану станції Ковель по нарахуванню заробітної плати, а не згідно записів у її трудовій книжці, протиправними, позивач звернулася в суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
При цьому, відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону № 1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закон №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є її трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 2.15 Інструкції № 58 передбачено, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Як встановлено судом, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з неповним зарахуванням органом пенсійного фонду до загального страхового стажу позивача періоду роботи з 11.07.1983 по 01.04.2002 згідно записів у її трудовій книжці.
Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 слідує, що ОСОБА_1 з 11.07.1983 (наказ №82 від 11.07.1983) була прийнята продавцем у Дорожній ресторан станції Ковель. З 05.06.1984 переведена офіціанткою (наказ № 36 від 05.06.1984), а з 03.01.1997 переведена на посаду ДВР (наказ №4 від 03.01.1997). 01.04.2002 позивач звільнена по переводу в розпорядження начальника пасажирського вагонного депо станції Ковель (наказ №08 від 01.04.2002).
Суд звертає увагу на те, що вищевказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та у відповідності до дати, які належним чином завірені підписом роботодавця та печаткою, проставленою після запису про звільнення.
Отже, трудовою книжкою позивача підтверджено період її роботи в Дорожньому ресторані станції Ковель з 11.07.1983 по 01.04.2002. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не було взято до уваги.
Однак, у трудовій книжці позивача дійсно відсутній запис про перейменування Дорожнього ресторану станції Ковель у Залізничний ресторан станції Ковель, що не відповідає вимогам пункту 2.15 Інструкції №58.
Разом з тим, суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Відтак, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо неврахування періоду роботи позивача з 11.07.1983 по 01.04.2002 у Дорожньому ресторані станції Ковель, вказаного у трудовій книжці, з тих підстав, що у трудовій книжці відсутні дані про перейменування підприємства.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
При цьому, відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що стаж роботи позивача з 11.07.1983 по 01.04.2002 у Дорожньому ресторані станції Ковель, підтверджується відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 , що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до загального страхового стажу останньої, а тому неврахування відповідачем повністю вказаного періоду до загального страхового стажу позивача є протиправним.
Задовольняючи позов, суд також враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у її трудовій книжці відносно спірного періоду роботи, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.
Як передбачено частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено законність його дій щодо зарахування страхового стажу позивача період її роботи з 11.07.1983 по 01.04.2002 на підставі первинних документів з особового складу Залізничного ресторану станції Ковель по нарахуванню заробітної плати, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений згідно з квитанцією 0.0.2003879275.1 від 05.02.2021.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зарахування ОСОБА_1 страхового стажу при обчисленні розміру пенсії період роботи з 11 липня 1983 року по 01 квітня 2002 року на підставі первинних документів з особового складу Залізничного ресторану станції Ковель по нарахуванню заробітної плати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії період роботи з 11 липня 1983 року по 01 квітня 2002 року згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний номер 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко