13 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/5971/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.)
від 04.02.2021
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр»
до Міністерства юстиції України
про визнання незаконним та скасування наказу,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 330/5 від 31.01.2020, яким скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.10.2019 № 13561050017003028 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, проведену державним реєстратором Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоником Ярославом Івановичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 відмовлено у задоволенні позову.
Суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана реєстраційна дія проведена державним реєстратором з порушенням частини 2 статті 4 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», реєстраційна дія не відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 3-1 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а тому оскаржувана реєстраційна дія підлягала скасуванню, у зв'язку з чим наказом Міністерства юстиції України №330/5 від 31.01.2020 скаргу приватного виконавця округу Київської області Говорова П.В. від 15.11.2019 №14788 задоволено у повному обсязі, скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських/формувань від 15.10.2019 №13561050017003028 «Державна реєстрація змін до установчий документів юридичної особи», проведену державним реєстратором Глинської сільської ради Капинівського району Вінницької області Сімоник Ярославом Івановичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр».
Суд першої інстанції встановив, що наказ Міністерства юстиції України від 31.01.2020 року №330/5 є законним, прийнятим в межах визначеної законом компетенції відповідача і відповідає Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
04.02.2021 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення суду першої інстанції та позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ Міністерства юстиції України № 330/5 від 31.01.2020, яким скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.10.2019 № 13561050017003028 «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, проведену державним реєстратором Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоником Ярославом Івановичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр».
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Наказ Міністерства юстиції України № 330/5 від 31.01.2020 є незаконним, а реєстраційна дія від 15.10.2019 року, оскаржена з технічних підстав, в свою чергу, є законною, оскільки внесена на підставі та в порядку чинного та не оспорюваного рішення загальних зборів ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» від 10.05.2019, уповноваженого приймати рішення про зміну частки у статутному капіталі товариства.
15.03.2021 Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції з викладеним у ній клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Міністерство юстиції України також просить у касаційній скарзі зупинити виконання оскаржуваної постанови.
05.04.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання Міністерства юстиції України про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 426 від 23.03.2021 про сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з таких мотивів.
1) За положенням частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 04.02.2021 (повний текст якої складено 19.02.2021), встановлений у частині 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України, закінчився 11.03.2021, а касаційну скаргу подано 15.03.2021, тобто з пропуском цього строку.
Міністерство юстиції України у касаційній скарзі зазначає, що копію оскаржуваної постанови було зареєстровано та отримано скаржником 01.03.2021, при цьому додає копію оскаржуваної постанови з вхідним № 2875-22-21 від 01.03.2021 на першій сторінці копії постанови.
Проте такі посилання суперечать приписам статті 288 Господарського процесуального кодексу України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не з дня реєстрації у внутрішньо-обліковій документації юридичної особи. Тому копія оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з вхідним № 2875-22-21 від 01.03.2021 на першій сторінці не є належним доказом вручення зазначеної постанови саме 01.03.2021.
Такими доказами можуть бути, зокрема, поштовий конверт з трек-номером, у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові.
Отже, Верховний Суд визнає підстави пропуску строку на касаційне оскарження, наведені в касаційній скарзі, неповажними.
Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
2) Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції має містити:
1) зазначення конкретної норми матеріального та процесуального права (абзац, пункт, частина статті), яку неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
2) посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається:
- постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);
- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Міністерство юстиції України вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо чинності правочину по зміні частки у статутному капіталі позивача за наявності арештів на все майно та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.02.2021 у справі № 911/459/20, проте чітко не зазначає, яку саме норму матеріального права (пункт, частина, стаття) суд апеляційної інстанції застосував неправильно.
Скаржник зазначає, що в силу положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені обставини у справі № 911/459/20 мають преюдиційне значення. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 916/3156/17 та постанові Касаційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19. Однак чітко не зазначає, яку саме норму матеріального права (пункт, частина, стаття) суд апеляційної інстанції застосував неправильно.
Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував позиції Верховного Суду у постанові від 28.02.2019 у справі № 646/3972/16-ц та не надав належної правової оцінки правочину по зміні частки у статутному капіталі позивача, а також відсутності порушеного права позивача та неможливості поновлення жодного права позивача в обраний ним спосіб, що не узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19. При цьому, неправильно застосовані норми матеріального права (пункт, частина, стаття) судом апеляційної інстанції скаржником також не зазначені.
Таке обґрунтування скарги не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 910/5971/20 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів;
- подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій вказати, яку (які) саме норму (норми) права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, без урахування висновку Верховного Суду щодо її (їх) застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з доказами надіслання копії відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги позивачу;
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині наведення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження суд відмовить у відкритті касаційного провадження у справі; у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко