14 квітня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/308/21
Суддя Господарського суду Чернівецької області Дутка В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом фізичної особи-підприємця Лисенка Сергія Володимировича, м. Черкаси
до ОСОБА_1 , АДРЕСА_2
про стягнення коштів у сумі 980957,95 грн
Представники сторін:
від позивача - Ткачук О.С., ордер серія СЕ №1010905 від 27.01.2021
від відповідача - Дутка В.М., ордер серія ЧЦ № 32374 від 04.03.2021
Фізична особа-підприємець Лисенко Сергій Володимирович звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у сумі 980957,95 грн., згідно договору виконання робіт №7 від 11.09.2020.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
29.03.2021 ОСОБА_1 подав зустрічний позов про визнання недійсним п.13.6 договору №7 виконання робіт від 11.09.2020, розірвати договір та стягнути з відповідача 100 000,00 грн безпідставно набутих за договором №7 виконання робіт від 11.09.2020.
Розгляд справи неодноразово відкладався, ухвалою від 29.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 28.04.2021, відкладено підготовче засідання на 14.04.2021.
Ухвалою від 02.04.2021 зустрічний позов залишено без руху для виправлення недоліків.
13.04.2021 представник ОСОБА_1 подав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У судовому засіданні 14.04.2021 представник відповідача просив суд задовольнити клопотання про закриття провадження у справі. Представник звернув увагу суду на те, що наявність реєстрації підприємницької діяльності за відповідачем не свідчить про те, спірний договір пов'язаний з веденням підприємницької діяльності відповідача. Окрім того, податкова декларація про майновий стан і доходів ОСОБА_1 за 2020 рік доводить обставини відсутності будь-яких доходів від підприємницької діяльності.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі, оскільки укладений договір стосується ведення господарської діяльності відповідача, а тому спір підвідомчий господарському суду. При цьому, представник позивача просив суд у разі закриття провадження у справі повернути позивачу сплачений ним судовий збір.
Дослідивши зміст позовної заяви та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, а відтак провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
За приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.
Набуття статусу фізичної особи - підприємця не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
За статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У справі що розглядається фізична особа-підприємець Лисенко С.В., звертаючись до господарського суду з позовом зазначив, що між ним та ОСОБА_1 11.09.2020 укладений Договір виконання робіт №7 від 11.09.2020. На час укладання договору ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Проте, відповідач фактично прийнявши виконані роботи свої зобов'язання з оплати вартості робіт не виконує. Позивач також зазначив у позові, замовлення виконання робіт за спірним договором було направлене на ведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності. У відповідності до п.9.2. Договору №7 сторони домовились, що усі спори з яких не було досягнуто згоди, вирішуються у відповідності до законодавства України в Господарському суді України. За наведених обставин, позивач вважає, що між сторонами Договору існували правовідносини, які притаманні господарській діяльності. У разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (що мало місце у даній справі 30.09.2020) її господарські зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що предметом спору є стягнення заборгованості за Договором виконання робіт №7 від 11.09.2020 з фізичної особи - ОСОБА_1 .
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведена 12.06.2020 та припинена 30.09.2020. Види діяльності: допоміжна діяльність у рослинництві (основний); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; вантажний автомобільний транспорт; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у тваринництві.
При цьому, суд звертає увагу на те, що долучений до матеріалів позовної заяви Договір виконання робіт №7 від 11.09.2020 укладений між сторонами: фізична особа-підприємець Лисенко С.В (Виконавець) та фізична особа ОСОБА_1 (Замовник). В специфікації №1 до Договору, Акті виконаних робіт від 25.09.2020, Рахунку-фактурі від 25.09.2020, претензії №1 від 09.10.2020 також значиться Замовник - ОСОБА_1 , як фізична особа.
З вищенаведеного вбачається наявність спору, який пов'язаний із виконанням правочину, стороною якого є фізична особа, що є цивільно-правовим спором.
Суд в контексті спірних правовідносин не погоджується з правовою позицією позивача, яка ґрунтується на тому, що оскільки відповідач ОСОБА_1 на час укладення Договору був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, то укладений ним Договір, пов'язаний з його підприємницькою діяльністю, а тому спір підсудний Господарському суду Чернівецької області, оскільки позивач не подав доказів в підтвердження того, що замовленні роботи були направлені на ведення ОСОБА_1 господарської діяльності.
Отже цей спір не належить до господарської юрисдикції, а має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.
За змістом п.1 ч.1 ст. 231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вище викладені норми законодавства, суд приходить до переконання, що клопотання відповідача є обґрунтоване і таке, що підлягає до задоволення, оскільки вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства і підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
За приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Клопотання представника позивача про повернення суми судового збору в разі закриття провадження у справі заявлено суду в судовому засіданні 14.04.2021.
Відповідне клопотання від 13.04.2021 про повернення судового збору подано до суду позивачем ОСОБА_1 за зустрічним позовом.
Таким чином судовий збір, сплачений при поданні первісного та зустрічного позовів повертається сторонам.
Згідно ч. 2 ст. 231 ГПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Роз'яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції цивільного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, статтями 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця Лисенка Сергія Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором підряду - закрити.
2.Роз'яснити фізичній особі-підприємцю Лисенку Сергію Володимировичу, що ця позовна заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
3.Повернути фізичній особі-підприємцю Лисенку Сергію Володимировичу ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 14714,37 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №46 від 03.12.2020 року у зв'язку з закриттям провадження по справі.
4.Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України 4540,00 грн. судового збору, сплаченого за квитанцією 0.0.2039579185.2 від 04.03.2021 року у зв'язку з закриттям провадження по справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та порядку, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено і підписано 15.04.2021.
Суддя В.В.Дутка