ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
13 квітня 2021 року Справа № 923/1205/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А., при секретарі судового засідання Короткій Ю.А.
за участю представників судового процесу:
від позивача: Кушнеренко Т.В., адвокат,
від відповідача-1: не прибув,
від відповідача-2: Мурашкін А.В., адвокат,
від відповідача-3: не прибув,
розглянувши у судовому засіданні справу
за позовом: Чаплинського сільського споживчого товариства, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Паркова, 44, код ЄДР 0177069
до відповідача-1: Чаплинської селищної ради, Херсонська область,
смт. Чаплинка, вул. Паркова, 40, код ЄДР 26348829
до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни, АДРЕСА_1 , код ЄДР НОМЕР_1
до відповідача-3: Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Паркова, 40, код ЄДРПОУ 04402422
про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права власності.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяви, клопотання, процесуальні дії суду.
23.11.2020 до господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Чаплинського сільського споживчого товариства (надалі по тексту рішення - позивач, Чаплинське ССТ), з вимогами визнати незаконним та скасувати п.п.2.12 п.2 та виключити з п.3 слова "Жогло А.С." рішення №23 від 26.03.2020 виконавчого комітету Чаплинської селищної ради та припинити право власності Жогло Альони Сергіївни на магазин, літ.А, загальною площею 138,3 кв.м, магазин, літ.Б. загальною площею 102,5 кв.м, магазин, літ.В, загальною площею 80,8 кв.м., які розташовані по вул.Грушевського, 75-а/14/1 в смт.Чаплинка Чаплинського району Херсонської області. Позовні вимоги пред'явлено до Чаплинської селищної ради Херсонської області (надалі по тексту рішення - відповідач-1) та Жогло Альони Сергіївни (надалі по тексту рішення - відповідач-2). позовні вимоги викладено судом в редакції заяви позивача від 01.12.2020 вх.№9166/20.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Чаплинської сільської ради, яким змінено номер поштової адреси, фактично позбавило позивача права на отримання прибутку від здачі в оренду майна та фактично позбавило права на вільне користування частиною земельної ділянки, змінило правовідносини, які склалися між Чаплинським ССТ та відповідачем-2 щодо оренди торгівельного місця, оскільки змінило суть договору оренди.
За твердженнями позивача, ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлена неможливість присвоєння або зміни адреси тимчасової споруди, а також неможливість присвоєння адреси торгівельному місцю.
23.12.2020 за вх.№9843/20 від позивача надійшла заява названа позивачем, як заява про уточнення змісту позовних вимог. В означеній заяві позивачем викладено позовні вимоги у новій редакції та доповнено їх вимогою "скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно номер запису 36376935".
Підставами подання вказаної заяви позивачем зазначено норми ст. 46 ГПК України.
Суд ухвалою від 12.01.2021 з підстав викладених в ухвалі суду відмовив у задоволенні заяви позивача про уточнення позовних вимог.
29.12.2020 за вх.№10036/20 від відповідача-2 надійшло клопотання про закриття провадження по справі. Так, за твердженнями представника Жогло А.С. справа в частині спору із Виконавчим комітетом Чаплинської селищної ради не належить до розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідач -2 вказує, що присвоєння поштових адрес не є дією, яка створює, припиняє або змінює цивільні або господарські правовідносини. Присвоєння або зміна поштової адреси є реалізацією владних (управлінських) функцій суб'єкта владних повноважень.
11.01.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Виконавчий комітет Чаплинської селищної ради (вх.№51/21 від 11.01.2021).
11.01.2021 за вх.№182/21 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, за яким зазначається, що за клопотанням позивача підлягає заміні відповідач-1 з Чаплинської селищної ради Херсонської області на Виконавчий комітет Чаплинської селищної ради.
Ухвалою суду від 12.01.2021 було відкладено підготовче засідання до 27.01.2021.
19.01.2021 за вх.№344/21 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, за яким відповідач-1 вказує, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки рішення виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020, а саме п.п.2.12 п.2 та п.3 в частині, яка стосується Жогло А.С. , прийнято без урахування фактичних обставин справи та з порушенням вимог законодавства.
Ухвалою суду від 27.01.2021 було постановлено залучити до участі у справі співвідповідача - Виконавчий комітет Чаплинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04402422, 75200, Херсонська область, смт Чаплинка, вул. Паркова, 40) (відповідач-3). Продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, до 13.03.2021 включно. Відкласти підготовче засідання до 18.02.2021.
Ухвалою суду від 18.02.2021 у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 15.03.2021.
23.02.2021 за вх.№1502/21 від позивача надійшли письмові пояснення до клопотання про закриття провадження по справі.
Позивач вказує, мовою оригіналу: "крім того, винісши вказане рішення відповідач виконавчий комітет втрутився у господарську діяльність позивача, а саме у орендні відносини, які склалися між Чаплинським ССТ та ФОП Жогло А.С. щодо торгівельного місця, яке розташоване саме за адресою АДРЕСА_2 , що передбачено договором оренди торгівельного місця. При цьому вказаний договір і став підставою для зміни нумерації об'єкту. Тобто між позивачем та відповідачем ФОП Жогло А.С. склався цивільно-правовий спір."
Ухвалою суду від 15.03.2021 підготовче провадження у справі було закрито та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 13.04.2021.
У судовому засіданні 13.04.2021 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача -1 та представник відповідача -3 в судове засідання 13.04.2021 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
З урахуванням положень ч.3 ст.202 ГПК України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача-1 та відповідача-3, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини, які встановленні судом та мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, мотивована оцінка аргументів наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею Серія ХС від 24.02.1994 (а.с.32-35) Сільському споживчому товариству Радою народних депутатів Чаплинського району Херсонської області України було надано у постійне користування 2,45га в межах згідно з планом землекористування.
Відповідно до постанови правління Чаплинського ССТ №18 від 15.11.2018 "Про розгляд заяви Жогло Альони Сергіївни " (а.с.15) було постановлено надати в оренду торгівельні місця на земельній ділянці Чаплинського ССТ, для здійснення торгівельної діяльності фізичній особі-підприємцю Жогло А.С.
Відповідно до постанови правління Чаплинського ССТ №20 від 15.11.2018 "Про розгляд заяви фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни" (а.с.16) було постановлено надати в оренду торгівельні місця на земельній ділянці Чаплинського ССТ фізичній особі-підприємцю Жогло А.С. в кількості 188 торгівельних місць (375кв.м) для встановлення тимчасових споруд для здійснення торгівельної діяльності.
Між Чаплинським ССТ (орендодавець) та Жогло А.С. (орендар) було укладено договір №169 оренди торгівельного місця Чаплинського ринку (а.с.13-14). Названий договір не містить дати укладання.
Предметом договору є надання орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торгівельної діяльності та/або надання послуг пром.товарами торгівельного місця №169, загальною площею 375кв.м., що розташоване на території ринку за адресою: АДРЕСА_2 . Під поняттям "торгівельне місце" у даному договорі розуміється-торгівельна площа, зокрема замощені чи заасфальтовані ділянки території ринку, встановлених згідно з планом території ринку розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг суб'єктами господарювання чи фізичними особами у павільйонах і спорудах з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у т.ч. ручних), у контейнерах, кіосках, палатках, інших малих архітектурних формах (п.1.1. договору).
У п.1.2. та п.1.3. договору сторони узгодили, що передача об'єкта оренди в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цей об'єкт. Власником майна залишається орендодавець. Об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності: промисловими товарами та/або надання послуг: здійснення торгівельної діяльності.
Відповідно до п.2.1. та п.2.2. договору орендодавець передає орендарю об'єкт оренди протягом 3 робочих днів після укладання цього договору за актом приймання -передачі, який є невід'ємною частиною договору, в якому сторони зазначають стан об'єкта оренди на момент передачі. Обов'язок з складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця. Орендар набуває права користування об'єктом оренди з моменту підписання акту приймання -передачі.
Згідно п.6.1. договору останній діє з 01.05.2019 по 01.05.2029 включно.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутній і позивачем не був наданий акт -приймання передачі, складання якого передбачено умовами договору №169
29.05.2019 на замовлення Жогло А.С. начальником відділу містобудування та комунального майна -головним архітектором апарату Чаплинської селищної ради було видано паспорт прив'язку групи тимчасових споруд (п'ять торгових павільйонів промислових товарів) для провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18). Паспорт прив'язка дійсний до 01.03.2029.
Відповідно до витягу із рішення №23 від 26.03.2020 Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради (а.с.19) було вирішено у п.2 рішення змінити поштову адресу. Зокрема, відповідно до витягу з названого рішення , а саме у п.п. 2.12 п.2 було вирішено на підставі заяви Жогло А.С. та наданих документів (договір оренди торгівельного місця Чаплинського ринку "Чаплинськеспоживче товариство" розташованого за адресою вул.Грушевського, №75 "а"/14, смт. Чаплинка, Херсонська область) змінити поштову адресу з Україна, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75 "а"/14 на Україна, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75 "а"/14/1.
21.07.2019 Жогло А.С. звернулась на адресу позивача з заявою (а.с.20) в якій з метою реалізації конституційного права користування землею, формування нової земельної ділянки для відведення її в оренду просила надати письмову нотаріально засвідчену згоду землекористувача на вилучення з постійного користування Чаплинського споживчого товариства згідно державного акту ХС №50 від 24.02.1994 на право постійного користування землею серії площею 2,45га, земельної ділянки площею 0,05га, на якій розташований належний Жогло А.С. об'єкт нерухомості ( АДРЕСА_3 .
На наведену вище заяву Жогло А.С. позивач листом від 18.08.2020 повідомив, що відмовляє в задоволені заяви у зв'язку з ти, що об'єкт Жогло А.С. розташований на земельній ділянці та перебуває в орендованих відносинах з Чаплинським ССТ (договір оренди №169 від 01.03.2019), яка на даний час знаходиться у постійному користуванні Чаплинського ССТ, згідно державного акта на право постійного користування землею серія ХС №50, зареєстрованим 24.02.1994.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
У разі порушення права власності (права постійного землекористувача) й необхідності звертатися до суду за захистом порушеного права передусім потрібно встановити, яких з указаних правомочностей власник позбавлений, задля вибору належного й ефективного способу захисту права.
Аналіз статей 5, 14, 46 (частина 3), 162 (частина 3 пункти 4-5) ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що законодавець надав виключно особі право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів та обмежив суд у повноваженнях щодо розгляду справи в межах визначеного особою предмету спору та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом відповідно до існуючих процесуальних норм. Надання суду права на ефективний судовий захист прав та інтересів особи згідно зі статтею 5 ГПК України обмежено тими способами захисту, які визначені законом або договором і відійти від цього суд може тільки з врахуванням заявленої позовної вимоги, якщо законом або договором не визначено способів захисту цивільних прав та інтересів, які були б ефективними. Законодавець обмежив особу щодо можливості зміни підстав або предмету позову в одному позовному провадженні як часовими рамками (до закінчення підготовчого судового засідання у справах звичайного позовного провадження та не пізніше п'яти днів до початку першого судового засідання у справах спрощеного провадження), так виключив можливість зміни позивачем предмету та підстав позову в одній справі.
Отже, якщо спеціальними нормами законодавства передбачено певні способи захисту права власності на земельну ділянку, однак позивач обрав предметом спору таку вимогу, яка не відповідає способам захисту прав та інтересів землевласників, визначеним законодавством, суд не вправі за власною ініціативою вжити інших способів захисту, оскільки це матиме наслідком втручання суду в предмет та підстави позову, їх зміну за рішенням суду.
Предметом спору є об'єкт спірних взаємовідносин, щодо яких виник спір між позивачем та відповідачем, певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення. У цій справі предметом спору за другою позовною вимогою є вимога припинити право власності Жогло Альони Сергіївни на магазин, літ.А, загальною площею 138,3 кв.м, магазин, літ.Б. загальною площею 102,5 кв.м, магазин, літ.В, загальною площею 80,8 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_3 . Позовні вимоги пред'явлено до Чаплинської селищної ради Херсонської області (надалі по тексту рішення - відповідач-1) та Жогло Альони Сергіївни (надалі по тексту рішення - відповідач-2).
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Заявляючи позовну вимогу припинити право власності Жогло Альони Сергіївни на магазин, літ.А, загальною площею 138,3 кв.м, магазин, літ.Б. загальною площею 102,5 кв.м, магазин, літ.В, загальною площею 80,8 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_3 , позивач у позовній заяві в обґрунтування означеної вимогу вказує, що ухваленням судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Поряд з цим, суд зауважує, що позивачем не заявлялися позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
Позивачем не наведено підстав позовної вимоги щодо припинення права власності Жогло Альони Сергіївни на магазин, літ.А, загальною площею 138,3 кв.м, магазин, літ.Б. загальною площею 102,5 кв.м, магазин, літ.В, загальною площею 80,8 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_3 .
Дослідивши предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, виходячи з наступного.
Вимога припинити право власності повинна забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею Серія ХС від 24.02.1994 Сільському споживчому товариству Радою народних депутатів Чаплинського району Херсонської області України було надано у постійне користування 2,45га в межах згідно з планом землекористування.
В свою чергу відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Жогло Альною Сергіївною зареєстровано 24.04.2020 право власності на магазин, літ.А, загальною площею 138,3 кв.м, магазин, літ.Б. загальною площею 102,5 кв.м, магазин, літ.В, загальною площею 80,8 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_3 .
Підставами для державної реєстрації права власності вказано:
-декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ХС1412006680036, виданий 08.03.2020, видавник: Управління Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області;
- декларація про готовність об'єкта до експлуатації, серія та номер: ХС141200600015, виданий 29.02.2020, видавник: Управління Держаної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області;
- витяг з рішення, серія та номер:23, виданий 26.03.2020, видавник: Чаплинська селищна рада;
- технічний паспорт,виданий 16.04.2020, видавник ПП "СЕЛЕНА".
Позивач у позовній заяві вказує, що порушено його право на користування земельною ділянкою та право на отримання орендної плати за оренду торгівельного місця (частини земельної ділянки).
Суд зазначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» Земельного кодексу України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
Щодо змісту прав орендаря земельної ділянки, то приписами статті 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. При цьому орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Зазначене відповідає частині першій статті 628 ЦК України, яка передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини шостої цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Кодексу).
За положеннями частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). Також за рішенням суду на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Пред'являючи позов у даній справі позивач не ставить питання про те, що майно на яке він просить припинити право власності Жогло А.С. є самочинним будівництвом і воно порушує права його, як землекористувача, а лише по тексту позовної заяви вказує, що порушенні його права, як орендодавця (порушує право на отримання орендної плати).
Суд також зауважує, що відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов'язується можливість матеріального об'єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.
Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Наведений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.
Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Поряд з цим означені способи захисту та підстави позову не вказувались позивачем у позовній заяві.
Суд не вправі вийти за межі предмета позову, визначеного згідно з позовними вимогами та на власний розсуд розглянути вимогу при припинення права власності на нерухоме майно, обравши самостійно необхідний спосіб захисту права.
Також суд може застосувати ефективний спосіб захисту у випадку, якщо обраний спосіб захисту є неефективним і законодавець не визначив такого способу захисту, який був би ефективним для врегулювання спору між сторонами. Поряд з цим законодавцем визначено конкретні способи захисту порушених прав землекористувачів.
З огляду на таке, в суду відсутні повноваження на власний розсуд застосовувати певний спосіб захисту інтересів позивача у спірних правовідносинах з огляду на неправильне застосування позивачем норм права до спірних правовідносин та не визначення ним підстав позовних вимог.
Також судом враховано правову позицію Верховного Суду про можливість суду самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосувати при прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова ВП ВС від 04.12.2019 №917/1739/17, постанова КГС ВС від 05.03.2020 №910/9665/17).
Суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо правової кваліфікації спірних правовідносин.
Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).
Як зазначалося вище реєстрація права власності Жогло А.С. на спірне майно була здійснена не лише на підставі рішення №23 від 26.03.2020 виконавчого комітету Чаплинської селищної ради, правомірність якого оскаржується позивачем.
Обраний позивачем спосіб захисту, а саме припинити право власності Жогло Альони Сергіївни на магазин, літ.А, загальною площею 138,3 кв.м, магазин, літ.Б. загальною площею 102,5 кв.м, магазин, літ.В, загальною площею 80,8 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_3 , не зможе забезпечити і гарантувати позивачум припинення ущемлення його законних інтересів або усунення перешкод для їх реалізації, та судовий захист у такий спосіб не може забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Щодо обов'язку суду дослідити обраний землекористувачем спосіб захисту порушеного права вказано також в постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року по справі №914/2006/17
Враховуючи вище викладене, та те, що позивачем обрано не належний спосіб порушеного права позовні вимоги до Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради визнати незаконним та скасувати п.п.2.12 п.2 та виключити з п.3 слова " Жогло А.С. " рішення №23 від 26.03.2020 виконавчого комітету Чаплинської селищної ради не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог пред'явлених до відповідача-1 по справі - Чаплинської Селищної ради, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.3 ст.45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).
Відповідно до ч.2 ст.48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Відповідно до норм ГПК України, суд позбавлений можливості з власної ініціативи замінити первісного відповідача на належного відповідача.
11.01.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Виконавчий комітет Чаплинської селищної ради (вх.№51/21 від 11.01.2021).
Ухвалою суду від 27.01.2021 було постановлено залучити до участі у справі співвідповідача - Виконавчий комітет Чаплинської селищної ради.
Суд зауважує, що позивачем було заявлено клопотання про залучення Виконавчий комітет Чаплинської селищної ради саме в якості співвідповідача, при цьому залишивши Чаплинську селищну раду відповідачем по справі.
На стадії підготовчого провадження по справі позивачем було зазначено про остаточне визначення з суб'єктним складом та позовними вимогами по заявленому позову.
Позивачем не вказано які права та охоронюванні інтереси Чаплинського ССТ були порушені Чаплинською селищною радою, враховуючи, що оскаржуване рішення прийнято Виконавчим комітетом Чаплинської селищної ради, а не Чаплинською селищною радою.
Беручи до уваги, що Чаплинська селищна рада не є належним відповідачем у справі за позовом про визнати незаконним та скасувати п.п.2.12 п.2 та виключити з п.3 слова " Жогло А.С. " рішення №23 від 26.03.2020 виконавчого комітету Чаплинської селищної ради, а чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості суду з власної ініціативи замінити зазначеного у позовній заяві відповідача, за відсутності на те відповідного клопотання позивача, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до Чаплинської селищної ради.
Щодо позовних вимог визнати незаконним та скасувати п.п.2.12 п.2 та виключити з п.3 слова " Жогло А.С. " рішення №23 від 26.03.2020 виконавчого комітету Чаплинської селищної ради, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" охоплює, зокрема, таку складову як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Перелік справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено у статті 20 ГПК України.
Так, за змістом пунктів 1, 10 частини 1 зазначеної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
За змістом частин 1-3 статті 3 Господарського кодексу України (далі -ГК України) як господарську діяльність розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Разом із тим справою адміністративної юрисдикції у розумінні положення пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що мають прояв у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних із реалізацією публічної влади.
Означене викладено в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року по справі № 904/3825/18.
Окрім того вимоги про скасування рішення виконавчого комітету про присвоєння адреси були предметом розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 344/9283/16-а (постанова Верховного Суду від 13.08.2020).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно з пунктом 5 статті 26-3 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об'єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся з позовом, зокрема, про скасування спірного рішення виконавчого комітету, прийнятого цим комітетом як суб'єктом владних управлінських функцій (повноважень) в галузі містобудівної діяльності, а саме повноважень щодо зміни поштової адреси.
Окрім того, позивач в обґрунтування названої позовної вимоги посилається на те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету прийнято в порушення ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме ч.3 ст.26-3 названого закону, оскільки за твердженнями позивача адреса була присвоєна торгівельному місцю.
Позивач в обґрунтування позовних вимог також вказує, що Жогло А.С. не має законних підстав для звернення із заявою про зміну або присвоєння адреси.
Поряд з цим відповідно до витягу із рішення №23 від 26.03.2020 Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради було п.2 рішення вирішено змінити поштову адресу. Зокрема, відповідно до витягу з названого рішення п.2.12 було вирішено на підставі заяви Жогло А.С. та наданих документів (договір оренди торгівельного місця Чаплинського ринку "Чаплинськеспоживче товариство" розташованого за адресою вул.Грушевського, №75 "а2/14, смт. Чаплинка, Херсонська область) змінити поштову адресу з Україна, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75 2а"/14 на Україна, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75 "а"/14/1.
Тобто поштова адреса не присвоювалась, а лише була змінена вже існуюча.
Наведене спростовує твердження позивача про те, що оскаржуваним рішенням було присвоєно поштову адресу торгівельному місцю.
Суд зауважує, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Позивачем не вказано та не доведено, які оскаржуваним рішенням виконавчого комітету порушені його майнові права.
Позивачем не надано доказів на підтвердження тверджень, що оскаржуване рішення виконавчого комітету фактично позбавило позивача права на отримання прибутку від здачі в оренду майна та фактично позбавило права на вільне користування частиною земельної ділянки, змінило правовідносини, які склалися між Чаплинським ССТ та відповідачем-2 щодо оренди торгівельного місця, оскільки змінило суть договору оренди.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що укладений між позивачем та Жогло А.С. договір оренди торгівельного місця Чаплинського ринку припинив свою дію після прийняття оскаржуваного рішення виконавчого комітету, або того, що в означений договір у зв'язку з оскаржуваним рішенням виконавчого комітету внесено зміни.
З витягу оскаржуваного рішення не вбачається, що воно стосується приватно -правових інтересів позивача, якось впливає на його права та обов'язки.
Зміна вже існуючої поштової адреси не є дією, яка створює, припиняє або змінює цивільні або господарські правовідносини.
Окрім того, відповідно до ч.3 ст.26-3 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок присвоєння адрес, визначений цим Законом, не поширюється на земельні ділянки.
А як, зазначалося вище позивачу на праві постійного користування належить саме земельна ділянка.
Суд зазначає, що до юрисдикції господарських судів належить розгляд спорів у сфері земельних відносин. Однак юридичний спір сторін у цій справі стосовно позовних вимог про визнання недійсним і скасування спірного рішення не є спором про право на земельну ділянку.
З урахуванням викладеного, з огляду на предмет спірних правовідносин, зважаючи на наявність у виконавчого комітету у спірних правовідносинах ознак суб'єкта владних повноважень у розумінні положень пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, суд зазначає про наявність у цьому випадку ознак публічно-правового спору, розгляд якого належить до юрисдикції адміністративних судів.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вище наведенні обставини суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 923/1205/20 в частині позовних вимог визнати незаконним та скасувати п.п.2.12 п.2 та виключити з п.3 слова " Жогло А.С. " рішення №23 від 26.03.2020 виконавчого комітету Чаплинської селищної ради.
Розподіл судових витрат.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в частині визнати незаконним та скасувати п.п.2.12 п.2 та виключити з п.3 слова " Жогло А.С. " рішення №23 від 26.03.2020 виконавчого комітету Чаплинської селищної ради, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України сплачені за означені позовні вимоги, покладаються на позивача.
Клопотання позивача про повернення судового збору за вимогу, провадження по якій закрито, до суду не надходила, тому суд позбавлений можливості застосувати положення ст.7 ЗУ "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 123, 129, ст.ст. 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 923/1205/20 в частині позовних вимог Чаплинського сільського споживчого товариства до Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради визнати незаконним та скасувати п.п.2.12 п.2 та виключити з п.3 слова " Жогло А.С. " рішення №23 від 26.03.2020 виконавчого комітету Чаплинської селищної ради.
2. Відмовити в задоволенні позовних вимог Чаплинського сільського споживчого товариства до Чаплинської селищної ради визнати незаконним та скасувати п.п.2.12 п.2 та з п.3 слова "Жогло А.С." рішення №23 від 26.03.2020 виконавчого комітету Чаплинської селищної ради.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог Чаплинського сільського споживчого товариства до Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни припинити право власності Жогло Альони Сергіївни на магазин, літ.А, загальною площею 138,3 кв.м, магазин, літ.Б загальною площею 102,5 кв.м, магазин, літ.В, загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по АДРЕСА_3 .
Згідно з ч.1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК.
Повне рішення складено та підписано 15.04.2021
Суддя Н.А. Павленко