Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/371/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у справі
за позовом Комунального підприємства “Харківські теплові мережі”, 61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код 31557119;
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлогос”, 61047, м. Харків, вул.Миру, буд. 104, код 31152574;
про стягнення заборгованості за договором №8354 від 01.11.2001 про постачання теплової енергії у розмірі 50622,92грн.
Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрлогос”, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором №8354 від 01.11.2001 про постачання теплової енергії у розмірі 50622,92грн., з яких 42908,88грн.- боргу, 311,82грн. - пені, 2501,12грн. - 3%річних та 4901,10грн. - інфляційних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №8354 від 01.11.2001 про постачання теплової енергії в частині оплати спожитої теплової енергії.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/371/21. Вирішено розгляд справи № 922/371/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві, згідно ст. 250, 251 ГПК України, строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві, згідно ст. 251 ГПК України, строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподанням відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених ст. 248 ГПК України.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 19.02.2021, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення №003970/2.
Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, суд зазначає, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.02.2021, яка надсилалась судом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”, а тому суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2001 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрлогос" (Споживач) було укладено Договір про постачання теплової енергії №8354 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Енергопостачальна організація бере на зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 6.2. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-получення теплової енергії.
Споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальної організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 6.3. Договору).
Згідно з пункт 6.4. Договору якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Відповідно до п. 10.1 Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однієї із сторін.
Матеріали справи не містять доказів направлення сторонами договору заяв про його припинення, у зв'язку з чим Договір є пролонгованим.
Система опалення приміщень по вул. Миру 104 у місті Харкові є невід'ємною частиною централізованої системи опалення житлового будинку, тому при подачі теплової енергії у централізовану систему опалення житлового будинку одночасно опалюються нежитлові приміщення відповідача.
Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитлових приміщеннях, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань (з урахуванням теплових втрат від наружної стіни будинку до місця установки приладу обліку відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 № 71), які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням (п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198), а між власниками житла пропорційно площам квартир (п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення”, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630).
У зв'язку з тим, що житловий будинок, у якому розташовані нежитлові приміщення відповідача, оснащений приладом обліку теплової енергії, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався відповідачем згідно показань приладу обліку, встановленого у будинку, з урахуванням максимального теплового навантаження на нежитлове приміщення відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов'язання виконав та здійснив відпуск теплової енергії відповідачу за період з січня 2017 року по грудень 2019 року, що підтверджується наступними актами включення/відключення опалення в житловому будинку по вул. Миру, буд. 104: №170/5188 від 15.10.2016, №170/7242 від 03.04.2017, №170/7451 від 16.10.2017, №170/8949 від 10.04.2018, №170/10269 від 23.10.2018, №170/11290 від 10.04.2019, №170/9817 від 21.10.2019, №170/11950 від 09.04.2020, №170/13337 від 26.10.2020, а також відповідними переліками споживачів, що розташовані в житловому будинку за адресою: вул. Миру, буд. 104 А, та під'єднані до єдиної системи опалення житлового будинку.
Згідно наданого позивачем розрахунку нарахувань по ТОВ "Укрлогос" за спожиту теплову енергію, позивачем здійснено розрахунок заборгованості за період з січня 2017 року по грудень 2020 року на загальну суму 42908,88грн.
На адресу відповідача направлялись рахунки за спожиту теплову енергію за період з січня 2017 року по грудень 2020 року, які останнім оплачені не були, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за період з січня 2017 року по грудень 2020 року в розмірі 42908,88грн.
Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України “Про теплопостачання” у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Частиною 1 статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Стаття 526 Цивільного кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Факт наявності заборгованості на суму 42908,88грн. за період з січня 2017 року по грудень 2020 року підтверджується документально належними та допустимими доказами, наявними у справі.
Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної оплати спожитої у спірний період теплової енергії згідно умов Договору.
Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 42908,88грн. за період з січня 2017 року по грудень 2020 року за Договором про постачання теплової енергії №8354 від 01.11.2001 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 311,82грн. пені, суд зазначає наступне.
Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з умовами п.7.2.3 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 311,82грн., яка нарахована відповідно до п. 7.2.3 Договору за період прострочення з 17.06.2020 по 01.02.2021, на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а отже підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 2501,12грн. 3% річних та 4901,10грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних у розмірі 4901,10грн. та розрахунок 3% річних у розмірі 2501,12грн., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплаченого судового збору становить 2270,00грн.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 236-242 ГПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлогос" (61047, м. Харків, вул. Миру, буд. 104, код 31152574) на користь Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” (61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код 31557119) заборгованість за договором про постачання теплової енергії №8354 від 01.11.2001 у розмірі 50622,92грн., з якої основного боргу у розмірі 42908,88грн., пені у розмірі 311,82грн., інфляційних втрат у розмірі 4901,10грн., 3% річних в розмірі 2501,12грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Позивач: Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі”, 61037, м.Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, код 31557119
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрлогос", 61047, м. Харків, вул. Миру, буд. 104, код 31152574
Рішення набирає законної сили в строк та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в стоки і в порядку, визначеними ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2021.
Суддя Н.А. Новікова