Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/491/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго", м.Київ
до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків
про стягнення 32622,00 грн.
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство "Страхова компанія "Інго" (позивач) звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (відповідач), про стягнення 32622,00 грн. страхового відшкодування. Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку з настанням страхового випадку за Договором страхування №250591690.19 від 22.04.2019 до позивача перейшло право зворотньої вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в сумі 32 622,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
При цьому, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 22.02.2021 відповідач отримав 25.02.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. № 67).
Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте відзиву на позовну заяву у строк встановлений судом не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
22.04.2019 року між Акціонерним товариством "Страхова компанія "Інго Україна", правонаступником якого є позивач (страховик) та ТММ Експрес ТОВ (страхувальник) укладено договір страхування №250591690.19 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням наземними транспортними засобами зокрема, автомобілем Renault Kangoo, д/н НОМЕР_1 .
27 лютого 2020 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів - автомобіля марки "Renault Kangoo, д/н НОМЕР_1 , що належить TOB "ТММ Експрес" під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля "Skoda" д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/000016935 (а.с. № 34).
Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований транспортний засіб "Renault Kangoo", д/н НОМЕР_1 , що належить TOB "ТММ Експрес" (страхувальнику) на праві приватної власності.
Загальна вартість запчастин та ремонтних робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу "Renault Kangoo", д/н НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до калькуляції №КА-0000036 від 01.04.2020 склала 35622,00 грн.
Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.04.2020 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200,00 грн. та позбавлено права керування транспортним засобом строком на 1 рік (а.с. № 35-41).
На підставі протоколу огляду пошкодженого ТЗ від 26.03.2020, калькуляції №КА-0000036 від 01.04.2020, було складено страховий акт №2566077 від 02.06.2020, яким позивачем визначено страхове відшкодування у розмірі 34622,00 грн. та сплачено страхувальнику грошові кошти платіжним дорученням № 9279 від 10.06.2020 в розмірі 34622,00 грн. (а.с. № 44).
Відповідно до загальних умов та визначень Договору, страховий випадок - це передбачена договором подія, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу), застрахованим або третім особам.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування , за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний : у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення."
Позивачем на підставі повідомлення про випадок від 27.02.2020, довідки Національної поліції м. Харкова №3020059438840967 про ДТП від 27.02.2020, протоколу огляду пошкодженого ТЗ від 26.03.2020, калькуляції №КА-0000036 від 01.04.2020, було складено страховий акт №2566077 від 02.06.2020.
На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування платіжним дорученням № 9279 від 10.06.2020 в розмірі 34622,00 грн.
17.07.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування в сумі 34622,00 грн. у порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, як стверджує позивач, до нього перейшло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, на суму 32622,00 грн.
Оцінивши доводи позивача, викладені в позовній заяві, разом із наданими до суду доказами в підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, виходячи з нижчевикладеного.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами п. 1 ст. 76, п. 1 ст. 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) транспортним засобом.
Положеннями cт. 993 Цивільного кодексу України та cт. 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача в межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля "Skoda" д/н НОМЕР_2 станом на дату ДТП була застрахована відповідачем згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/000016935 (а.с.№ 34). Франшиза - 2000,00, ліміт за шкоду майну - 100000,00 грн.
Відповідно до п. 1.4 cт. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особами, відповідальність яких застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є: страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Отже, з огляду на наявність та чинність на дату ДТП страхового полісу №АО/000016935, враховуючи презумпцію правомірності володіння транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну під час керування ТЗ була застрахована.
Оскільки відповідач є страховиком за вищевказаним полісом, то позивач у межах понесених ним фактичних витрат, набув право вимоги до відповідача на суму виплаченого страхового відшкодування.
17.07.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування у зв'язку із наведеним вище страховим випадком. Позивач наголошує на тому, що відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Позивач у позові зазначає, що після виплати страхового відшкодування у нього виникло право вимоги до відповідача на відшкодування завданої шкоди в розмірі 32622,00 грн.
Однак на момент звернення з позовом до суду відповідач не здійснив жодних дій щодо виплати страхового відшкодування, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У частині 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як вбачається із матеріалів справи, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування наземного транспорту.
Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Як вже було зазначено вище, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 34622,00 грн. і реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача про виплату страхового відшкодування, оскільки за договором страхування відповідальності (Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") останнє надало згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що страховий акт №2566077 від 02.06.2020 та платіжне доручення № 9279 від 10.06.2020 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Відповідач відповідно до страхового полісу №АО000016935 здійснював страхування цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу "Skoda" д/н НОМЕР_2 , яким передбачено франшизу в розмірі 2000,00 грн.
Положеннями ст. 12 Закону визначається, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в сумі 32622,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-242,247,252,256 ГПК України Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63 код ЄДРПОУ 21186813) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" (01054, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,33, р/р НОМЕР_3 у ЗАТ "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 16285602) суму страхового відшкодування у розмірі 32622,00 грн. та судовий збір у сумі 2 270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "15" квітня 2021 р.
Суддя Л.В. Шарко