Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/409/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080)
до Фізичної особи - підприємця Воловик Костянтина Федоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 193 042,26 грн
без виклику учасників справи
Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Воловик Костянтина Федоровича (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.81.0000000047 від 17.02.2020 у розмірі 193 042,26 грн станом на 20.01.2021, яка складається з наступного: 144941,33 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 24750,93 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 14850,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000,00 грн - штраф (фіксована складова) та 7500,00 грн штраф (змінна складова).
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору від 17.02.2020 №20.81.0000000047 щодо своєчасного погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та суми комісійної винагороди згідно з Графіком платежів, що є додатком № 1 до договору, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу вимогу про дострокове погашення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, суми комісійної винагороди, однак відповідач не сплатив заборгованість, що виникла за кредитним договором №20.81.0000000047 від 17.02.2020, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 193 042,26 грн, в тому числі штрафу в розмірі передбаченому п.5.8. вказаного договору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/409/21. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також, вказаною ухвалою роз'яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.02.2021 була надіслана за адресою місця проживання відповідача: 61107, м. Харків, пров. А. Чехова, буд. 16-А, яка зазначена позивачем у позовній заяві та відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказана ухвала суду вручена відповідачу 15.02.2021.
Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.02.2021) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
На момент ухвалення даного рішення строк для подання відзиву на позовну заяву закінчився, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
17.02.2020 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі по тексту - банк, кредитор, позивач) та фізичною особою - підприємцем Воловик Костянтином Федоровичем (далі по тексту - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №20.81.0000000047 (далі по тексту - кредитний договір).
Відповідно до п. А2 кредитного договору, ліміт цього договору становить 150 000,00 грн на наступні цілі:
- у розмірі 142 515,00 грн. на придбання основних засобів та поповнення обігових коштів;
- у розмірі 7 485,00 грн. на сплату комісії за видачу кредитних коштів.
Згідно з п. А3 кредитного договору, термін повернення кредиту 16 лютого 2022 року. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору)).
Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою:
Сума щомісячного ануїтетного платежу = Сума кредиту за Договором * ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) * Процентна ставка за місяць) / ((1+Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.)-1);
Сума щомісячного платежу за %= (залишок заборгованості за Кредитом * річна Процентна ставка / кількість днів поточного року) * Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу;
Сума щомісячного платежу за основним боргом=Сума щомісячного погашення Кредиту-Сума щомісячного платежу за %.
Відповідно до п. А6 кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 23,88 (двадцять три цілих вісімдесят вісім сотих) % річних.
У випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, Банк збільшує процентну ставку на 2% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому Банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави порушення зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 цього договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 23,88 (двадцять три цілих вісімдесят вісім сотих) % річних. При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 23,88 (двадцять три цілих вісімдесят вісім сотих) % річних.
Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,99 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (пункт А10 кредитного договору).
Згідно п. А11 кредитного договору, Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 4,99 % від суми зазначеного у п. А2 цього Договору ліміту. У випадку збільшення розміру ліміту по цьому договору, Позичальник додатково сплачує винагороду у розмірі 4,99 % від суми збільшення ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому договору. Рахунок для сплати винагороди - НОМЕР_2 .
Відповідно до п.п. 2.2.2 - 2.2.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного Договору та Повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 12, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 142 515,00 грн на поповнення обігових коштів, що підтверджується меморіальним ордером TR.13776274.22700.70198 від 17.02.2020 на суму 142515,00 грн та на сплату комісії за видачу кредитних коштів.
Проте відповідач свої зобов'язання з повернення кредитних коштів своєчасно не виконував та як зазначає позивач станом на 17.10.2020 у останнього виникла заборгованість: 171 044,20 грн, яка складається з наступного: загальний залишок заборгованості за кредитом 144941,33 грн; загальний залишок заборгованості за процентами 1 056,71 грн, в тому числі залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості за кредитом - 16136,16 грн; заборгованість за простроченою комісією - 8910,00 грн.
Згідно до абзацу 6 п. АЗ кредитного договору, зазначено, що у відповідності зі ст. 212, 651 ЦК України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь - якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 16 лютого 2022 року.
Відповідно до п. 2.3.2 кредитного Договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту. Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.
Отже, у зв'язку із наявністю заборгованості у розмірі 171 044,20 грн та невиконанням відповідачем умов договору, позивач звернувся до відповідача із вимогою б/н від 17.10.2020 про дострокове погашення кредиту, сплату процентів за користування кредитом, в якій вимагав повернути існуючу станом на 17.10.2020 заборгованість у розмірі 171 044,20 грн у строк до 23.10.2020.
Відповідач отримав вказану вимогу 03.11.2020, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" за відстеженням поштового пересилання № 4930012826160. Проте, на вказану вимогу не відреагував та суму боргу не сплатив, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №20.81.0000000047 від 17.02.2020, зокрема загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 144941,33 грн, загального залишку заборгованості за процентами у розмірі 24750,93 грн, загального залишку заборгованості за винагородою у розмірі 14850,00 грн. Також, у зв'язку із простроченням відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів, позивачем нараховано та заявлено до стягнення згідно п.5.8. кредитного договору, зокрема 1000,00 грн - штрафу (фіксована складова) та 7500,00 грн штраф (змінна складова).
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим, частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1(§ 1. Позика ) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наявним в матеріалах справи меморіальним ордером підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором №20.81.0000000047 від 17.02.2020.
Позивач звернувся до відповідача із вимогою про дострокове погашення кредиту, сплату процентів за користування кредитом б/н від 17.10.2020, яка отримана відповідачем 03.11.2020, в якій вимагав повернути існуючу станом на 17.10.2020 заборгованість у розмірі 171 044,20 грн у строк до 23.10.2020.
Проте, відповідач у строк до 23.10.2020 включно вказану заборгованість позивачу не повернув, отже відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання перед позивачем.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов кредитного договору №20.81.0000000047 від 17.02.2020 в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за їх користування, винагороди за користування кредитними коштами, як було погоджено сторонами у договорі, а також, те, що відповідач позовні вимоги не спростував, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 144941,33 грн, загального залишку заборгованості за процентами у розмірі 24750,93 грн, загального залишку заборгованості за винагородою у розмірі 14850,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, у зв'язку із простроченням відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів, позивачем нараховано та заявлено до стягнення згідно з п.5.8. кредитного договору, зокрема: 1000,00 грн - штрафу (фіксована складова) та 7500,00 грн штрафу (змінна складова).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 5.8 Кредитного Договору, у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів. Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Судом встановлено, що розмір штрафу в розмірі 1000,00 грн є погодженим сторонами у договорі, а сума штрафу у розмірі 7500,00 грн нарахована у відповідності до фактичних обставин справи, положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, а відтак підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку в повному розмірі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до пункту 2 якої судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду із даною позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 2 919,60 грн згідно платіжного доручення № 1222903581 від 21.01.2021.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з абз. 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 гривень.
Враховуючи вищевикладене та те, що в даному випадку сума судового збору обчислюється у відсотковому відношенні від суми позовних вимог, яка складає 193042,26 грн, за подання даної позовної заяви позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2895,63 грн.
Отже, позивачем надмірно сплачено судовий збір у розмірі 23,97 грн.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Проте, на час розгляду справи клопотання позивача про повернення судового збору з Державного бюджету України відсутнє, тому суд звертає увагу позивача, що він має право на повернення з Державного бюджету України сплаченого судового збору у розмірі 23,97 грн після подання до суду відповідного клопотання.
Отже, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 2895,63 грн покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 623-629, 631 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 232 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Воловик Костянтина Федоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) заборгованість за кредитним договором №20.81.0000000047 від 17.02.2020 у розмірі 193 042,26 грн станом на 20.01.2021, яка складається з наступного: 144941,33 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 24750,93 грн - загальний залишок заборгованості за процентами, 14850,00 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1000,00 грн - штраф (фіксована складова) та 7500,00 грн штраф (змінна складова).
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2895,63 грн покласти на відповідача: Фізичну особу - підприємця Воловик Костянтина Федоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Воловик Костянтина Федоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080) судовий збір у розмірі 2895,63 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код 14360080).
Відповідач: Фізична особа - підприємець Воловик Костянтин Федорович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "12" квітня 2021 р.
Суддя І.О. Чистякова