46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
13 квітня 2021 року м.Тернопіль Справа №921/790/20
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянув клопотання без номеру від 28.03.2021 (вх.2836 від 05.04.2021) фізичної особи-підприємця Гущенкової Тетяни Валентинівни, м.Львів
про залишення без розгляду пояснень третьої особи
у справі
за позовом: фізичної особи-підприємця Гущенкової Тетяни Валентинівни, м.Львів
до відповідача-1: Тернопільського обласного благодійного фонду "ХРИСТИЯНСЬКА РОДИНА", м.Тернопіль
відповідача-2: Громадської організації "ТОВАРИСТВО ХРИСТИЯНСЬКИХ СІМЕЙ "ХРИСТИЯНСЬКА РОДИНА", м.Тернопіль
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - приватного нотаріусу Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Галини Миронівни, м.Тернопіль
про визнання недійсним договору дарування та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,
за участю представників:
позивача: Гущенков Є.В., адвокат, ордер серії ЛВ №179862 від 07.12.2020;
Ковальчук С.Т., адвокат, ордер серії ЛВ №057614 від 01.02.2021;
відповідачів: не з'явилися;
третьої особи: не з'явився.
В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося повне фіксування судового процесу технічними засобами.
Представники позивача взяли участь у судовому засіданні у приміщенні Львівського апеляційного суду в режимі відеоконференції.
Обставини справи.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/790/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Гущенкова Тетяна Валентинівна, м.Львів, до Тернопільського обласного благодійного фонду "ХРИСТИЯНСЬКА РОДИНА", м.Тернопіль, Громадської організації "ТОВАРИСТВО ХРИСТИЯНСЬКИХ СІМЕЙ "ХРИСТИЯНСЬКА РОДИНА", м.Тернопіль, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійнихх вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - приватного нотаріусу Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М., м.Тернопіль, про:
- визнання недійсним договору дарування №1339 від 18.09.2020, укладеного між відповідачами та посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М., згідно якого на користь відповідача-2 відчужено об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 13723861250) - комплекс дитячого оздоровчого табору "Орлятко", загальною площею 3346,1м2;
- скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М. №54143773 від 18.09.2020 про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права власності Громадської організації "Товариство Християнських Сімей "Християнська Родина" на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 13723861250, а саме: комплексу дитячого оздоровчого табору "Орлятко", загальною площею 3346,1м2.
Розгляд справи, згідно ухвали суду від 23.12.2020 здійснюється за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.12.2020 про відкриття провадження у справі до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів залучено приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Галину Миронівну із встановленням учасникам справи процесуальних строків для подання заяв по суті справи, зокрема, третій особі строк для подання пояснень по суті спору, останнє згідно з ухвалою від 02.03.2021 визначено до 12.03.2021.
Відзиву на позов відповідач-1 та відповідач-2 у встановленому законом порядку та строки не надали.
19.03.2021 третьою особою - приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г.М. подано письмові пояснення щодо позову №30/01-14 від 19.03.2021 (вх.№2362), в яких зазначено, що на час укладення 18.09.2020 між Тернопільським обласним благодійним фондом "ХРИСТИЯНСЬКА РОДИНА" та Громадською організацією "ТОВАРИСТВО ХРИСТИЯНСЬКИХ СІМЕЙ "ХРИСТИЯНСЬКА РОДИНА" договору дарування №1339 жодних встановлених законом заборон на відчуження спірного об'єкта дарування не було, про що свідчить Інформаційна довідка за №228427661 від 16.10.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна. Також зазначено, що на час укладення оскаржуваного договору дарування державною виконавчою службою виконавче провадження з примусового виконання наказу №921/573/14-г/10 від 25.08.2014 не проводилося, оскільки кредитор відмовився від задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, відчуження якого в даний час оскаржується, що підтверджується постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.12.2018 ВП №44824151 та листа від 10.09.2018, а також листа - відповіді ПП "Рокс-Львів" від 20.09.2018.
В частині строку подання пояснень приватним нотаріусом зазначено, що такий порушено з поважних причин, оскільки в період з 10 по 17 березня 2021 року вона здійснювала догляд за хворим чоловіком. На підтвердження даних доводів до справи додатково долучено копію довідки Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» №1 від 19.03.2021, згідно якої слідує, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 12.03.2021 по 19.03.2021. Зазначає, що на період хвороби чоловіка на підставі ст.29-1 Закону України «Про нотаріат» нею не повідомлявся територіальний орган Міністерства юстиції України, нотаріальна діяльність не здійснювалася (пояснення №40/01-16 від 12.04.2021).
29.03.2021 позивачем подано клопотання без номеру від 28.03.2021 (вх.№2836 від 05.04.2021) про залишення без розгляду пояснень третьої особи у справі з підстав їх подання з порушенням строку, встановленого судом. Позивач вважає, що третьою особою пропущено строк на подання пояснень по суті спору без документального підтвердження поважності причин. Наводить інші заперечення.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання позивача про залишення пояснень третьої особи без розгляду, з'ясувавши підстави його подання, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи, до яких належить і третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, за змістом указаних приписів закону учасники справи мають право (і суд надає їм таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов'язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, що розглядається судом в даному випадку в порядку загального позовного провадження.
Щодо заперечень позивача в частині наведених третьої особою причин поновлення строку для подання пояснень на позовну заяву, суд враховує наступне.
Згідно із частиною першою статті 7 та статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною першою статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктами 1, 2, 4, 5, 10, 11 частини третьої зазначеної норми процесуального закону встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, розумність строків розгляду справи, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Виконання господарським судом першої інстанції зазначених завдань всебічно залежить від ухвалення у даній справі законного, обґрунтованого і справедливого рішення на підставі поданих сторонами та зібраних судом доказів. Досягнення таких результатів забезпечується численними процесуальними гарантіями, які діють у провадженні суду першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 177 ГПК України завданням підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до приписів статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, що дає суду право діяти у спосіб, спрямований на повне та всебічне встановлення всіх обставин справи, які можуть вплинути на остаточне рішення.
Відповідно до частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи серед іншого зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною 4 ст. 168 ГПК України, пояснення третьої особи подаються в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк, який дозволить третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, та надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.
З матеріалів справи вбачається, що пояснення щодо позову третьою особою подано суду 19.03.2021, тобто з пропуском строку, встановленого судом в ухвалі від 02.03.2021 на 7 календарних днів.
В обґрунтування поважності пропуску строку приватним нотаріусом Федірко Г.М. (третя особа у справі) зазначено обставини здійснення нею догляду за хворим чоловіком у період з 10 по 17 березня 2021, які просить визнати поважними. На підтвердження даних обставин третьою особою суду подано копію довідки лікувального закладу №1 від 19.03.2021, та вказано про відсутність в нотаріуса обов'язку повідомляти територіальний орган Міністерства юстиції у разі, якщо нотаріусом не здійснюється нотаріальна діяльність протягом трьох днів.
За приписами частини 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, а згідно з частиною 5 цієї статті пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Тому суд у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин має взяти до уваги причини пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та інше.
Питання про причини пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поважними причинами визнаються обставини, які пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи (Ilhan v.Turkey №22277/93).
Водночас, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
З огляду на це суд повинен звертати увагу на усі доводи учасників справи, на тривалість строку, який пропущено, на поведінку учасників протягом цього строку, на дії, які він учиняв, і чи пов'язані вони з підготовкою до звернення до суду тощо. Суд повинен всі ці обставини оцінювати в їхній сукупності, гарантувавши доступ до правосуддя особам, які вважають, що їхнє право порушене, і які діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Пріоритетним, на думку суду, є застосування принципів верховенства права та забезпечення доступу до правосуддя у відношенні до принципу правової визначеності, оскільки саме на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції вирішується більшість процесуальних питань, які в подальшому надають можливість учасникам судового процесу в повній мірі реалізувати усі інші принципи господарського судочинства відповідно до його завдання.
Дослідивши наведені третьою особою обставини в обґрунтування пропуску процесуального строку для подання пояснень, пов'язані з неможливістю здійснювати свою професійну діяльність, докази, подані на їх підтвердження, суд з метою забезпечення виконання основних засад (принципів) господарського судочинства; визначення обставин справи, які підлягають встановленню; зібрання відповідних доказів; використовуючи право суду діяти у спосіб, спрямований на повне та всебічне встановлення всіх обставин справи; враховуючи обставини даної господарської справи та поведінку учасників справи, зокрема в частині подання ними письмових доказів, їх повноти, своєчасності, достовірності, а також необхідність витребування доказів судом, які сторона позивача самостійно не могла отримати з метою їх дослідження та надання правової оцінки при прийнятті рішення, враховуючи незначну тривалість строку, який пропущено третьою особою, наведені причини його пропуску, вважає за необхідне продовжити строк для подання пояснень третьою особою та поновити такий строк з власної ініціативи.
З приводу посилань позивача у клопотанні без номеру від 28.03.2021 про залишення без розгляду пояснень третьої особи з підстав, передбачених статтями 118, 119 ГПК України, котрі ґрунтуються на висновках Верховного Суду щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, викладених в ухвалі від 01.06.2020 у справі № 917/317/19, ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2021 у справі № 910/8644/20, ухвалі від 02.03.2021 у справі № 910/18373/19, постанові Об'єднаної палати КГС у складі Верховного суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16, суд відзначає, що у зазначених справах Судом вирішувалося питання щодо прийняття до розгляду касаційних скарг, поданих учасниками справи на рішення судів першої інстанції та/або апеляційної інстанції, котрі були подані з пропуском строку встановленого законом на їх подання та з урахуванням Судом причин пропуску строку на касаційне оскарження в конкретних справах.
Згідно з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У зв'язку з викладеним клопотання позивача до задоволення не підлягає з наведених у ньому мотивів.
В судовому засіданні 13.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини даної ухвали.
Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 13, 42, 46, 50, 73-80, 113, 114, 119, 168, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У задоволенні клопотання без номеру від 28.03.2021 (вх.№2936 від 05.04.2021) фізичної особи-підприємця Гущенкової Тетяни Валентинівни, м.Львів, про залишення без розгляду пояснень третьої особи від 19.03.2021 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України та оскарженню не підлягає.
Ухвалу складено та підписано 15.04.2021.
Суддя Н.О. Андрусик