номер провадження справи 33/15/21
13.04.2021 Справа № 908/3384/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/3384/20
за позовом: Фізичної особи-підприємця Пісаренка Володимира Вікторовича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Цвєлиха Єгора Леонідовича ( АДРЕСА_2 )
про стягнення суми
За участю представників сторін:
від позивача: Мудрак Д.В., ордер серії АР № 1043557 від 12.04.2021
від відповідача: не з'явився
29.12.2020 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 18.12.2020) Фізичної особи-підприємця Пісаренка Володимира Вікторовича до Фізичної особи-підприємця Цвєлиха Єгора Леонідовича про стягнення 97000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 1/05/19 від 06.05.2019, 5776,47 грн. пені.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3384/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.12.2020 у справі № 908/3384/20 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
До суду 09.02.2021 від позивача надійшла позовна заява (нова редакція) про виконання ухвали суду від 30.12.2020 та розрахунок позовних вимог.
У поданій позовній заяві (нова редакція), що надійшла до суду 09.02.2021, прохальна частина позовної заяви викладена в іншій редакції, позивач просив стягнути 97000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 1/05/19 від 06.05.2019, 5775,51 грн. пені, тоді як згідно позовної заяви, що надійшла до суду 29.12.2020, та яка була залишена без руху, просив стягнути 97000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 1/05/19 від 06.05.2019, 5776,47 грн. пені.
Відтак, позивачем фактично даною заявою зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення пені, що є процесуально необґрунтованим, оскільки таке зменшення можливо лише, згідно з відповідною письмовою заявою, після відкриття провадження у справі (ст. 46 ГПК України), про що позивачу було роз'яснено в ухвалі від 15.02.2021.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.02.2021 суддею Мірошниченко М.В. відкрите за правилами спрощеного позовного провадження провадження у справі № 908/3384/20 за позовною заявою (вих. № б/н від 18.12.2020) Фізичної особи-підприємця Пісаренка Володимира Вікторовича до Фізичної особи-підприємця Цвєлиха Єгора Леонідовича про стягнення 97000,00 грн. заборгованості за договором поставки № 1/05/19 від 06.05.2019, 5776,47 грн. пені. Присвоєно справі номер провадження 33/15/21. Судове засідання призначено на 16.03.2021.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.03.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 13.04.2021.
У судове засідання 13.04.2021 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 13.04.2021 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача підтримав позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 610, 611, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193 ГК України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 06.05.2019 щодо оплати отриманого товару, поставленого позивачем відповідачу на підставі перелічених видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 97000,00 грн. Також позивач нарахував 5776,47 грн. пені.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву не скористався, відзив на позов не подав, у судові засідання не з'являвся.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі та ухвала про оголошення перерви у судовому засіданні направлені відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 70454, Запорізька область, смт. Малокатеринівка, вул. Прибережна, буд. 60-А.
Ухвали повернулися на адресу суду без вручення адресату (ФОП Цвєлих Є.Л.) з довідками відділення Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Також ухвала суду від 16.03.2021 була розміщена на інтернетсайті «Судова влада України».
Відтак, відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвали суду є врученими відповідачу.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалами суду у дійсній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень та отримати копії ухвал у поштовому відділенні зв'язку.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, обмежений строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що пріоритетом для спрощеного позовного провадження є швидке вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Фізичною особою-підприємцем Пісаренком Володимиром Вікторовичем (продавець за договором, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Цвєлихом Єгором Леонідовичем (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 1/05/19 від 06.05.2019.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору продавець зобов'язується передавати покупцеві у власність замовлені ним товари, а покупець зобов'язується прийняти ці товари і своєчасно сплачувати продавцю їх повну вартість. Кількість та асортимент товару погоджуються на кожну партію окремо. Ціна, кількість та асортимент товару, що є предметом даного договору, відображаються в накладних, які одночасно є і доказом факту відвантаження товару.
Загальна вартість цього договору, відповідно до п. 1.5, складає сумарну вартість усіх товарів, які були відвантажені по усім накладним протягом строку дії цього договору.
Передача товару покупцю здійснюється партіями (п. 2.1). Передача кожної партії товару оформляється накладними, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 2.2).
Згідно з п. 3.2 договору оплата кожної партії товару проводиться на умовах 100% попередньої оплати або у випадку згоди покупця, на умовах відстрочення платежу не більше ніж на 5 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.
Згідно з п. 7.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору продавець поставив, а покупець прийняв товар, що підтверджується підписаними сторонами накладними, копії яких містяться у справі. Зокрема, позивачем поставлено відповідачу товар на підставі накладних:
- № 25 від 27.05.2020 на суму 22518,00 грн. (а.с. 47, 139) (відповідачем було здійснено часткову оплату, заборгованість, як зазначив позивач, складає 9984,70 грн.);
- № 26 від 03.06.2020 на суму 15075,00 грн. (а.с. 47) (оплата не здійснена);
- № 27 від 11.06.2020 на суму 16846,40 грн. (а.с. 46) (оплата не здійснена);
- № 28 від 18.06.2020 на суму 19873,00 грн. (а.с. 46) (оплата не здійснена);
- № 29 від 25.06.2020 на суму 19342,90 грн. (а.с. 139) (оплата не здійснена);
- № 31 від 03.07.2020 на суму 15878,00 грн.(а.с. 45) (оплата не здійснена).
На усіх накладних у графі «одержав» міститься підпис представника відповідача.
Позивач направив відповідачу претензію від 04.12.2020 стосовно погашення заборгованості за договором поставки № 1/05/19 від 06.05.2019 у сумі 97000,00 грн. Направлення відповідачу претензії разом з актом звіряння підтверджується описом вкладення до цінного листа, поштовою накладною та фіскальним чеком від 07.12.2020.
Відповідь на претензію у матеріалах справи відсутня.
У зв'язку з нездійсненням відповідачем оплати поставленого товару у повному обсязі позивач просив стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 97000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 1/05/19 від 06.05.2019 склала суму 97000,00 грн., що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
Доказів сплати заборгованості суду не подано.
Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 97000,00 грн. основного боргу, позов у цій частині визнається судом обґрунтованим.
Позивач просив стягнути також із відповідача 5776,47 грн. пені.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2 договору закріплено, що за прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю штрафну пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії поставленого товару за кожний день прострочення платежу.
Тобто, сторонами не встановлений інший (більший) строк нарахування пені, ніж визначений у ч. 6 ст. 232 ГК України.
Суд перевірив розрахунок пені, зроблений позивачем, та вважає його неправильним, виходячи з такого.
Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Згідно зі ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Позивачем нарахована пеня з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України. Також позивачем нарахована пеня на суму заборгованості 19242,90 грн., однак заборгованість за поставкою по накладній № 29 від 25.06.2020 становить 19342,90 грн. Однак суд не виходить за межі позовних вимог та здійснив перерахунок пені на суму заборгованості 19242,90 грн., що визначена позивачем.
Згідно перерахунку суду, зробленого за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", загальна сума пені становить 5653,87 грн.
Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у сумі 5653,87 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені у сумі 122,60 грн. судом відмовляється з огляду на необґрунтованість.
Таким чином, позов у цілому судом задовольняється частково.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Цвєлиха Єгора Леонідовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Пісаренка Володимира Вікторовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 97000 (дев'яносто сім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5653 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн. 87 коп. пені, 2099 (дві тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 49 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 15 квітня 2021.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко