15.04.2021 м. Ужгород Справа № 907/92/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодистриб'юшн Карго Партс”, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліт Логістик Сервіс”, с. Дубрівка Іршавського району
про стягнення 37712,66 грн
секретар судового засідання - Корольчук М.М.
сторони не викликались
Позивач заявив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліт Логістик Сервіс” про стягнення 35516,88 грн боргу за поставлений на виконання Договору № 15959-07/2019 від 17.10.2019 товар, посилаючись на ст. ст. 11, 530,526, 692 ЦК України, ст. ст. 175, 179, 193, 265 ГК України. Крім суми боргу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 230-232 Господарського кодексу України та п. п. 5.2, 5.3 Договору позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення 756,12 грн 12% відсотків річних, 686,37 грн втрат від інфляції та 753,29 грн пені за прострочення строку виконання зобов'язання.
При зверненні з позовом заявник подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат становить 14670,00 грн, яка складається з 2270 грн сплаченого судового збору та 12400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу, та отримана ним 27.02.2021, про що зроблено відмітку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив відпущений на виконання Договору № 15959-07/2019 від 17.10.2019 товар. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість на суму 35516,88 грн. Крім того, за несплату вартості продукції відповідно до п. 5.3 Договору позивач просить стягнути 12 відсотків річних від простроченої суми, які складають 756,12 грн та 686,37 грн втрат від інфляції, а також нараховану відповідно до п. 5.2 Договору пеню у розмірі 753,29 грн.
Заперечення відповідача
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
17 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Автодстриб'юшн Карго Партс” (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ Еліт Логістик Сервіс” (Відповідач, Покупець, Боржник) був укладений Договір за № 15959-07/2019, за умовами якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю запчастини, експлуатаційні матеріали та автомобільні шини, тощо (надалі по тексту - Товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги, а Покупець - прийняти Товар і послуги та оплатити їх (пункт 1.1. Договору).
Пунктом 1.2 Договору визначено, що номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною договору, та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.
Сторони погодили, якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (п.3.4 Договору)
На виконання умов Договору Позивачем на підставі видаткових накладних №SI0002614334 від 19.11.2020 на суму 10553,76 грн, №SI0002619192 від 23.11.2020 на суму 10614,24 грн, №SI0002622050 від 24.11.2020 на суму 10614,24 грн, №SI0002627604 від 26.11.2020 на суму 3734,64 грн, відповідачу поставлено товар на загальну суму 35516,88 грн.
Товар отримано Відповідачем без зауважень і заперечень, а видаткові накладні були підписані уповноваженою особою-директором на отримання товару і містили строки відстрочення оплати Товару.
Як стверджує позивач, у встановлені строки отриманий відповідачем товар оплачений не був. Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Окрім того, згідно з п. 5.2 Договору, за порушення грошового зобов'язання за цим договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що винна Сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої Сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.
З огляду на вказані пункти позивачем поставлено вимогу про стягнення з відповідача 756,12 грн 12% відсотків річних, 686,37 грн втрат від інфляції та 753,29 грн пені за прострочення строку виконання зобов'язання.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з умовами договору (п. 3.4 договору), строк відтермінування оплати товару повинен бути зазначений у товарній (видатковій) накладній і в такому разі товар повинен бути оплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається покупцеві разом з накладною.
Видаткова накладна №SI0002614334 від 19.11.2020 на суму 10553,76 грн містить строк відтермінування оплати - до 19.12.2020; №SI0002619192 від 23.11.2020 на суму 10614,24 грн - до 14.12.2020, №SI0002622050 від 24.11.2020 на суму 10614,24 грн - до 15.12.2020, №SI0002627604 від 26.11.2020 на суму 3734,64 грн - до 26.11.2020.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як установлено судом, відповідач у встановлені строки товар не оплатив.
Відповідач не подав суду доказів про існування інших обставин, аніж встановлені судом, тому вказаний розмір боргу є обґрунтованим, а позовні вимоги про його стягнення з відповідача в примусовому порядку - такими, що підлягають до задоволення.
Щодо 12 % річних та втрат від інфляції
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, п. 5.3 Договору передбачено право сторін у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим договором, вимагати сплати 12 відсотків річних від простроченої суми.
Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, тому встановлений ними розмір річних є правомірним.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум 12% річних та втрат від інфляції, суд встановив, деякі арифметичні помилки.
З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки річних та інфляційних втрат, і такі є вірними, тому суд задовольняє вимогу про стягнення 756,12 грн 12% відсотків річних від прострочених сум, а також 686,37 грн втрат від інфляції в повному обсязі.
Щодо пені
Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 5.2 Договору сторони обумовили, що за порушення грошового зобов'язання за цим договором більше 3-х календарних днів, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.
Суд перевірив порядок нарахування пені з врахуванням здійснених проплат та дійшов висновку про задоволення заявленої до стягнення суми в повному обсязі. Отже, вимога про стягнення 753,29 грн пені судом задоволена.
Розподіл судових витрат
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається 2270,00 грн витрат на оплату судового збору.
При зверненні з позовом заявником подано орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач планував понести у зв'язку з розглядом справи в розмірі 12400,00 грн.
Частиною другою статті 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В обґрунтування клопотання про відшкодувати витрат на правову допомогу, яка надавалася адвокатом Спиридоновим О.В., позивач посилається на укладений з ним Договір №12/02/2021-1ПД про надання правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до Додаткової угоди від 12.02.2021 сторони домовилися, що розмір винагороди за надання послуг за основним Договором, зокрема, за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах позивача, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Закарпатської області позовної заяви становить 5280 (п'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок (згідно з описом наданих послуг, що додається). Однак, поданий суду опис наданих послуг за договором від 15.02.2021 містить перелік виконаних робіт за договором на суму 9200,00 грн. Разом з тим, позивачем долучено платіжне доручення № 622 від 15.02.2021 про оплату послуг, наданих саме на суму, погоджену сторонами у п. 1.1 Додаткової угоди, тобто на 5280,00 грн.
З огляду на викладене суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача саме 5280,00 грн вартості витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи № 907/92/21, як такі, що визначені та обумовлені положенням договору (додаткової угоди).
Стосовно ж зазначених позивачем в орієнтовному розрахунку очікуваних витрат на представництво адвокатом інтересів позивача та ведення справи в Господарському суді Закарпатської обласні, то такі судом не розглядаються з огляду на те, що спір розглянутий в порядку спрощеного провадження буз виклику сторін.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Логістик Сервіс» (90133, Закарпатська обл., Іршавський район, с. Дубрівка, буд. 315, код ЄДРПОУ 42115168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автодистриб'юшн Карго Партс” (02222, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16, ЄДРПОУ 37141112) 37712,66 грн (тридцять сім тисяч сімсот дванадцять гривень 66 коп.), в т. ч. 35516,88 грн боргу за поставлений товар, 753,29 грн пені за прострочення виконання зобов'язань, 686,37 грн втрат від інфляції і 756,12 грн 12% річних, а також 7550,00 грн (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.) судових витрат, в т. ч. 2270,00 грн на відшкодування судового збору та 5280,00 грн. на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.В. Андрейчук