Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"06" квітня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1382/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Русецька Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяви про відшкодування судових витрат в частині витрат на правничу допомогу у справі
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод "Шляхіндустрія"
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
23.03.2021 господарським судом Житомирської області прийнято рішення у справі №906/1382/20, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод "Шляхіндустрія" повідомити колишньому учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод "Шляхіндустрія" ОСОБА_1 вартість її частки станом на 21.09.2020, надати обґрунтований розрахунок вартості частки та копії документів, необхідних для розрахунку вартості частки.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод "Шляхіндустрія" стосовно відмови у повідомленні колишньому учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод "Шляхіндустрія" ОСОБА_1 вартість частки, надання обґрунтованого розрахунку та копій документів, необхідних для розрахунку.
Для вирішення питання про судові витрати в частині витрат на правничу допомогу суд призначив судове засідання на 06.04.2021 р.
Зобов'язано ОСОБА_1 та ТзОВ "Житомирський завод "Шляхіндустрія" до 02.04.2021 подати докази щодо розміру, понесених судових витрат на правничу допомогу.
Статтею 221 ГПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
19.01.2021р. представником позивача було подано заяву про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, які становлять 10000,00 грн. (а.с.82-83). Вказано, що документальне підтвердження витрат буде надане протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
23.03.2021 через канцелярію господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких було заявлено про стягнення з позивача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (а.с. 121-123).
29.03.2021р. від представника позивача надійшла заява щодо обґрунтування витрат на правничу допомогу, в якій він просить стягнути з відповідача 10000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с.145-150). До заяви додано документи в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу.
05.04.2021р. від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Просить стягнути з позивача понесені відповідачем правничі витрати в сумі 10000,00 грн. (а.с.152-161).
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.143, 144).
Неявка учасників процесу в судове засідання не перешкоджає вирішенню питання про розподіл витрат на правничу допомогу за наявними в справі матеріалами.
Розглядаючи вимоги про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до частин 1-4 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
Водночас, відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами
Матеріали справи свідчать, що правничу допомогу в рамках судової справи №906/1382/20 ОСОБА_1 надавав адвокат Налапко М.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000807 видане 12.01.2017р., на а.с.67) на підставі договору про надання правничої допомоги від 30.07.2020р., ордеру адвоката від 24.11.2020р., довіреності від 18.09.2020р. (а.с.10, 12, 64-66).
Відповідно до п.4.1 вказаного договору розмір оплати праці адвоката при наданні правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами окремо.
На підтвердження заявлених до стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу позивачем була надана підписана сторонами квитанція про оплату професійної правничої допомоги від 11.01.2021р., згідно якої ОСОБА_1 сплатила адвокату Налапко М.М. грошові кошти в сумі 10000,00 грн. (а.с.147).
Актом прийняття-передачі виконаних робіт від 25.03.2021р., підписаним обома сторонами, визначено, що адвокатом було виконані роботи і послуги на загальну суму 10500,00 грн. (а.с.148-149).
Згідно розрахунку суми гонорару адвоката за надану правову допомогу, зазначеного в акті прийняття-передачі виконаних робіт від 25.03.2021р. (а.с.148) до опису наданих послуг включено:
17.11.2020р. - консультування замовника, надання рекомендацій щодо необхідних для справи документів і доказів, з'ясування обставин, що передували виникненню спору, вартість 1500,00 грн.;
18.11.2020р. - вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, вартість 3000,00 грн.;
23.11.2020р. - підготовка позовної заяви, вартість 3000,00 грн.;
Участь в судових засіданнях: 28.12.2021р., 26.01.2021р., 12.03.2021р. - кількість часу 1,5 год., ставка за годину -1500,00 грн., всього вартість - 2250,00 грн.
Всього - 10500,00 грн.
Проаналізувавши вказаний опис робіт, суд вважає, що послуги з «консультування замовника, надання рекомендацій щодо необхідних для справи документів і доказів, з'ясування обставин, що передували виникненню спору» фактично дублюють послуги «вивчення та правовий аналіз матеріалів справи».
Крім того, витрати на послуги з «консультування замовника, надання рекомендацій щодо необхідних для справи документів і доказів, з'ясування обставин, що передували виникненню спору» не можна вважати витратами пов'язаними з розглядом справи №906/1382/20, а тому суд відмовляє в стягненні 1500,00 грн. витрат за вказані послуги.
Щодо оплати послуг за участь в судових засіданнях, вартість однієї години якої становить 1500,00 грн.
Згідно протоколів судових засідань: судове засідання 28.12.2021р. тривало 11 хв.; 26.01.2021р. - 10 хв.; 12.03.2021р. - 57 хв. (а.с.76, 92, 114-115).
Тобто, загальна тривалість вказаних судових засідань становить 78 хв., а тому розмір витрат за участь у вказаних судових засіданнях, виходячи із вартості однієї години 1500,00 грн., становить 1950,00 грн., а не 2250,00 грн. як вказано у розрахунку.
У зв'язку з наведеним, відшкодуванню підлягають витрати за участь в судових засіданнях в сумі 1950,00 грн.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача, згідно до положень ст.126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Слід зазначити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.
В судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція з даного питання викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Надавши оцінку поданим позивачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 грн. не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, є витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7950,00 грн.
Слід вказати, що підставою відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправною бездіяльність ТОВ "Житомирський завод "Шляхіндустрія" стосовно відмови у повідомленні колишньому учаснику товариства ОСОБА_1 вартості частки, надання обґрунтованого розрахунку та копій документів, необхідних для розрахунку, стало невірне обрання позивачем способу захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Однак, під час розгляду справи встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, у зв'язку невиконанням ним вимог ч.6 ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування ч.9 ст.129 ГПК України при вирішенні питання про стягнення судових витрат та покладає понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7950,00 грн. на відповідача.
В стягненні решти суми - 2550,00 грн. суд відмовляє.
Щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно договору №42 про надання правничої допомоги від 03.12.2020р., ордеру на надання правничої допомоги від 28.12.2020р., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №441 виданого 09.11.2007р. Сірій А.В. правову допомогу в рамках розгляду справи №906/1382/20 ТОВ "Житомирський завод "Шляхіндустрія" надавала адвокат Сіра А.В. (а.с.73, 74, 154).
Пунктом 4.1 договору №42 від 03.12.2020р. сторони погодили, що розмір гонорару визначається з розрахунку 1 година роботи адвоката - 1500,00 грн., але становить не менше 10000,00 грн.
На підтвердження заявлених до стягнення фактично понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, нею була подана копія платіжного доручення №246 від 08.12.2020р. про сплату адвокату Сірій А.В. 10000,00 грн., довідка про вартість наданих послуг по договору про надання правничої допомоги №42 від 03.12.2020р., копія підписаного сторонами акту приймання передачі наданих послуг від 23.03.2021р. (а.с.155, 156, 158).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Першою заявою по суті спору, яку подав відповідач, було клопотання про закриття провадження у справі, подане 25.01.2021р. (а.с.85).
Попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс або очікував понести у зв'язку із розглядом справи, в клопотанні не викладено
Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір у справі виник з вини відповідача, відмова в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності ТОВ "Житомирський завод "Шляхіндустрія", не є підставою для покладення на позивача судових витрат понесених відповідачем.
Враховуючи зазначене, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про відшкодування за рахунок позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод "Шляхіндустрія" (10031, м. Житомир, вул. Богдана Хмельницького, 42, код ЄДРПОУ 03443726)
на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
- 7950,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В стягненні 2550,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
4. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський завод "Шляхіндустрія" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складено: 12.04.21
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- до справи
2- позивачу (рек. з пов.)
3- відповідачу (рек. з пов)
- відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_1
- позивач ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2; ІНФОРМАЦІЯ_3