Ухвала від 13.04.2021 по справі 904/6735/20

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про результати розгляду заяви конкурсного кредитора

про грошові вимоги до банкрута у справі про банкрутство

13.04.2021м. ДніпроСправа № 904/6735/20

за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро

до боржника Приватного акціонерного товариства "Насінневе", м. Дніпро

про визнання грошових вимог

Суддя Мартинюк С.В.

за участю секретаря судового засідання Кучма Т.В.

Представники:

Від ініціюючого кредитора: Волова О.В., дов. №08/01-19-1 від 08.01.2019 адвокат

Від боржника: Сидоренко Р.В., дов. від 25.03.2020, юрисконсульт

Від розпорядника майна ПрАТ "Насінневе": Попов Д.О., дов. від 21.01.2020, адвокат

Від ТОВ "ДУКЛА": Целік В.В. дов. від 16.07.2019 адвокат

Від ТОВ "Консалтингова компанія "Агроцентр-Україна": не з'явився;

Від ТОВ "Агрофірма ім. М.О. Посмітного": не з'явився;

Від ТОВ "ПРИВАТ-АЛЬЯНС": Демченко С.В., дов. від 01.12.2020, адвокат

Від ТОВ "Білозірське-Агро":

Від ТОВ "Новоселівка-Агро":

Від ТОВ "Машівка-Агро-Альянс":

Від ТОВ "Слобожанське-Агро":

Від ТОВ "Приват-Агро 2": не з'явився;

Від ТОВ "Дніпровський елеватор": Демченко С.В., ордер серія АЕ №1058079 від 26.02.2021 адвокат

Від ТОВ "Лада Фінанс": не з'явився;

Від ТОВ "Бірум": не з'явився;

Від ТОВ "ЦУКОРПРОМ": Демченко С.В., ордер серія АЕ №1057321 від 24.02.2021 адвокат

Від ТОВ "Кам'янський елеватор": не з'явився;

Від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області:

Від АТ КБ "ПРИВАТБАНК": Труфанова О.С., дов. №4532-К-Н-О від 30.10.2020 адвокат

ВСТАНОВИВ:

15.12.2020 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Насінневе" на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2020 прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Насінневе" до розгляду в підготовчому засіданні на 28.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2021 відкрито провадження у справі №904/6735/20 за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49100, Дніпропетровська область, м. Дніпро, узвіз Кодацький, б. 2; ідентифікаційний код 33248430) про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 12, каб. 15; ідентифікаційний номер юридичної особи 00387080). Призначено розпорядником майна боржника - Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" арбітражного керуючого Чичву Олега Сергійовича.

25.01.2021 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет Господарським судом Дніпропетровської області здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ", №65802.

08.02.2021 до суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" надійшла заява про визнання додаткових конкурсних грошових вимог до боржника у розмірі 178862026,89 та судового збору у розмірі 4 540, 00 грн.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2021 прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до боржника Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" про визнання додаткових грошових вимог у розмірі 178 862 026, 89 грн. та судового збору у розмірі 4 540, 00 грн. по справі про банкрутство №904/6735/20 до розгляду.

02.03.2021 до господарського суду від розпорядника майна надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора, за змістом якого грошові вимоги визнано в повному обсязі.

12.04.2021 до суду від заявника ПрАТ "СК"ІНГОССТРАХ" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх в судовому засіданні 13.04.2021 учасників справи, встановлено наступне.

28.07.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах", як Страховик, та Публічним акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК», як Страхувальник, було укладено Договір страхування кредитів №16/07/28-02К (надалі - Договір страхування кредитів).

Відповідно до п. 1.1. Договору страхування кредитів предметом договору страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані із збитками Страхувальника (кредитодавця) внаслідок непогашення або неповного погашення позичальником кредиту та нарахованих за ним відсотків.

Згідно з умовами цього Договору Страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальнику завдані збитки у межах страхової суми в порядку і на умовах передбачених цим Договором, а Страхувальник зобов'язується своєчасно сплатити страховий платіж та виконувати інші умови цього Договору (п. 1.2. Договору страхування кредитів).

Предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані зі збитками, які завдані Страхувальнику внаслідок невиконання (або неналежного виконання) позичальниками вказаними в Додатку №1 до Договору, своїх обов'язків, передбачених кредитними договорами між Страхувальником та Позичальниками (надалі - Кредитні договори) щодо своєчасного повного повернення ними кредитів. Застрахованими по цьому договору є кредитні договори згідно Додатку №1 до Договору (п. 2.1. Договору страхування кредитів).

Згідно п. 4.2. Договору страхування кредитів сторонами встановлено, що у разі настання страхового випадку Страховик зобов'язаний виплатити Страхувальнику страхове відшкодування у розмірі, який дорівнює розміру прямого дійсного збитку, понесеного Страхувальником, але не більше розміру страхової суми, передбаченої у Додатку №1 до Договору, щодо відповідних Позичальника та Кредитного договору.

Відповідно до Додатку №1 (з урахуванням Додаткової угоди від 04.09.2017) до Договору страхування кредитів №16/07/28-02 К від 28.07.2016 міститься інформація про позичальника ТОВ «КОМІНТЕР-АГРО», а саме: в п.2.1 зазначено: Рахунок позичальника: НОМЕР_1 ; Сума заборгованості за кредитом - 20 870 000,00 грн.; Категорія - 2; Страхова сума - 24 200 000,00 грн.: Страховий тариф - 8,1%; Страховий платіж -1 960 200, 00 грн.

Згідно п.3 Додатку №1 (з урахуванням Додаткової угоди від 04.09.2017) до Договору страхування кредитів №16/07/28-02 К від 28.07.2016 встановлено, що період дії кредитної угоди: з 28.07.2016 по 31.12.2017 включно.

Згідно Правил добровільного страхування кредитів у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (надалі - Правила) визначено, що метою укладання договору страхування є отримання гарантії відшкодування Кредитній установі збитків завданих внаслідок невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором укладеним між Кредитною установою і Позичальником (абз. 4, розділ Загальні положення, Правил).

Страховими ризиками за цими Правилами є ризик завдання збитків Кредитній установі внаслідок невиконання Позичальником всіх або частини своїх грошових зобов'язань перед Кредитною установою, передбачених умовами Кредитного договору, укладеного між Позичальником та Кредитною установою (абз. 1, розділ Страхові ризики, Правил).

Страховим випадком є факт завдання збитків Кредитній установі внаслідок невиконання Позичальником всіх або частини своїх грошових зобов'язань перед Кредитною установою, передбачених умовами Кредитного договору, укладеного між Позичальником та Кредитною установою, на момент спливу строку визначеного Договором страхування (абз. 2, розділ Страхові ризики, Правил).

У зв'язку з настання страхового випадку у відповідності до кредитного договору №ABH0LKI06736 від 29.12.2015 (надалі - Кредитний договір), що укладено між Публічним акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК», як Банк, та ТОВ «Комінтерн-Агро», як Позичальник, ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" 15.01.2018 здійснив страхове відшкодування на користь Банку в сумі 24 200 000 грн. 00 коп.

Страхове відшкодування ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" здійснене на підставі заяви ПАТ «А-Банк» про страхову подію вих. № Е.АВ.32.0.0.0/3-1104 від 15.01.2018 (а.с. 94-95), в якій міститься вимога про сплату відшкодування, через порушення з боку ТОВ «Комінтерн-Агро» умов кредитного договору №ABH0LKI06736 від 29.12.2015.

Зверненню ПАТ «А-Банк» до ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" від 15.01.2018р. передувало звернення банку до позичальника ТОВ "Комінтерн-Агро" з претензією №Е.АВ.32.0.0.0/3-59 від 02.01.2018 про сплату боргу за кредитним договором №ABH0LKI06736 від 29.12.2015.

Однак, листом від 03.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Комінтерн-Агро" повідомило банк про відсутність необхідної суми для погашення заборгованості за кредитним договором №ABH0LKI06736 від 29.12.2015, у зв'язку з чим просило внести зміни до графіку погашення кредиту.

15.01.2017 ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" складено Страховий акт № 1591 Б/К (далі - Страховий акт) про розгляд документів ПАТ "Акцент-Банк" про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, згідно договору страхування кредитів № 16/07/28-02 К від 28.07.2016.

Згідно з п. 6 Страхового акту встановлено, що із документів, які надані Страхувальником, слідує, що Позичальник (ТОВ "Комінтерн-Агро") порушив умови кредитного договору, оскільки не повернув страхувальнику кредит у сумі 20 870 000,00 грн. нараховані відсотки за кредитом в сумі 3 434 270,58 грн. відповідно до умов кредитного договору у строк до 30.12.2017 внаслідок неплатоспроможності Позичальника.

Таким чином, у Страховому акті встановлено факт настання страхового випадку та вирішено здійснити користь ПАТ "Акцент-Банк" виплату страхового відшкодування, що дорівнює 24200000,00 грн.

15.01.2018 ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" перерахував ПАТ "Акцент-Банк" страхове відшкодування у загальній сумі 24 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 4939 від 15.01.2018 (а.с. 106).

Листом № П.16-01/02-01 від 16.01.2018 (а.с. 107) ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" звернувся до ТОВ «Комінтерн-Агро» з регресною вимогою на загальну суму 24 200 000 грн. 00 коп. У відповідь ТОВ «Комінтерн-Агро» повідомило про неможливість негайної виплати за регресною вимогою, через що було прийнято рішення укласти угоду про відстрочення платежу за регресною вимогою на 6 місяців.

17.01.2018 між ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" та ТОВ «Комінтерн-Агро» укладено угоду про добровільне погашення заборгованості в сумі 24 200 000 грн. 00 коп. у строк до 17.07.2018.

01.06.2018 між Приватним акціонерним товариством "Насіннєве", як поручитель, та ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", як кредитор, укладено договір поруки №01-06/2018-5; між "Приват-Агро-Альянс", як поручитель, та ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", як кредитор, укладено договір поруки №01-06/2018-6 та 01.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Білозір'я", як поручитель, та ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", як кредитор, укладено договір поруки №01-06/2018-7.

Згідно з п. 1.1. Договорів поруки встановлено, що у відповідності до цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Комінтерн-Агро», код ЄДРПОУ 35079053 (надалі іменується «Боржник») щодо оплати (компенсації) витрат Кредитора, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування (регресної вимоги) у відповідності до Договору страхування кредитів № 16/07/28-02К від 28.07.2016р. у розмірі 24 200 000,00 грн. (двадцять чотири мільйони двісті тисяч гривень, 00 коп.), що виникли у зв'язку з виконання Кредитором обов'язків Боржника перед Публічним акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ - 14360080) за кредитним договором № АВНOLKI06736 від 29.12.2015р.; строк погашення регресної вимоги - 17 липня 2018р. (надалі іменується «Основний договір» або Угода про добровільне погашення заборгованості), що передбачений у п.2. цього Договору.

Під Основним договором в цьому Договорі сторони розуміють Угоду про добровільне погашення заборгованості від 17.01.2018р., що укладений між Кредитором (ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах") та боржником (ТОВ "Комінтерн-Агро", код ЄДРПОУ 35079053). Угоду про добровільне погашення заборгованості від 17.01.2018р. між сторонами було укладено у зв'язку з виплатою кредитором страхового відшкодування за кредитним договором № АВНOLKI06736 від 29.12.2015 на користь Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ - 14360080) у відповідності до Договору страхування кредитів № 16/07/28-02К від 28.07.2016р., у зв'язку з настанням страхового випадку (п. 2.1. Договорів поруки).

Всупереч умовам, що викладені в Угоді про добровільне погашення заборгованості від 17.01.2018 ТОВ "Комінтерн-Агро" свої зобов'язання з оплати компенсації ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах"" в сумі 24 200 000,00грн. не виконало та заборгованість не оплатило.

18.07.2018 ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до ТОВ "Комінтерн-Агро" з вимогою №18-07/18 про сплату боргу в сумі 24 200 000 грн. 00 коп.

Листом Вих. №19 від 30.09.2018 ТОВ "Комінтерн-Агро" повідомив про неможливість виконання вказаної вимоги через відсутність коштів.

20.07.2018 ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулась до ПрАТ "Насіннєве", ТОВ "Приват-Агро-Альянс", ТОВ "Приват-Агро-Білозір'я", як до поручителів ТОВ"Комінтерн-Агро", з вимогами (а.с. 116-118) про сплату боргу у розмірі 24 200 000,00 грн. за договорами поруки від 01.06.2018.

Листами ПрАТ "Насіннєве", ТОВ "Приват-Агро-Альянс" та ТОВ "Приват-Агро-Білозір'я" повідомили ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" про неможливість виконати вказану вимогу та просили відкласти погашення заборгованості за договорами поруки на пізнішу дату.

З огляду на невиконання основним боржником на поручителем зобов'язання з погашення регресних вимог ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до суду за примусовим стягненням частини заборгованості в сумі 8 000 000,00 грн. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2019 у справі № 904/746/19 суд повністю задоволено позовні вимоги ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" та стягнув заборгованість за Угодою про добровільне погашення заборгованості від 18,01.2018р., що укладена між ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" та ТОВ "Комінтерн-Агро".

16.07.2019 ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" відступило ТОВ "Слобожанське-Агро", ТОВ "Новоселівка-Агро", ТОВ "Машівка-Агро-Альянс", ТОВ "Білозірське-Агро" право вимоги до ТОВ "Комінтерн-Агро" та поручителів право вимоги за Угодою про добровільне погашення заборгованості від 17.01.2018р., яке було закріплене Рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/746/19 (Договір про відступлення права вимоги від 16.07.2019 № 16/07/2019ІССА).

Таким чином, сума не виконаного зобов'язання ПрАТ "Насінневе" перед ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" за Угодою про добровільне погашення заборгованості від 17.01.2018 складає 16 200 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, заявником ПрАТ "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" до боржника ПрАТ "НАСІННЕВЕ" за Угодою про добровільне погашення заборгованості від 17.01.2018 заявлено 360% річних у розмірі 175 480 767, 13 грн. за період з 18.07.2018 по 22.01.2021 та інфляційні збільшення на суму 3 381 259, 76 грн. за період серпень 2018 - січень 2021.

Заборгованість Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" перед Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" не погашено.

У судовому засіданні 13.04.2021 представник АТ КБ "Приватбанк" просив повністю відхилити вимоги даного кредитора по нарахованих процентах, посилаючись на те, що умова договору щодо підвищених процентів має ознаки фраудаторного правочину, такого, що порушує права інших кредиторів.

Розглянувши усні заперечення представника АТ КБ "Приватбанк" щодо необхідності зменшення розміру чи повного відхилення процентів, нарахованих кредитором за неналежне виконання грошових зобов'язань у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про необхідність їх відхилення з огляду на таке.

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Кодекс України з процедур банкрутства є спеціальним законом, що регулює відносини неплатоспроможності, він не містить норм, які б надавали право господарському суду при розгляді грошових вимог зменшувати розмір процентів, які сторони погодили в договорі як міру відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 1, 47 Кодексу України з процедур банкрутства стосовно визначення грошового зобов'язання, господарський суд прийшов до висновку про те, що сума процентів, нарахованих у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, входить до основної заборгованості з віднесенням до 4 черги задоволення.

Штрафними санкціями є неустойка (штраф, пеня), вони враховуються в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань і задовольняються в 6 чергу, лише в ліквідаційній процедурі.

Статтею 233 Господарського кодексу України регулюються питання зменшення штрафних санкцій. Так, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З огляду на те, що проценти річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, застосування положень ст. 233 Господарського кодексу України при розгляді грошових вимог у справі про банкрутство є неможливим.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріалами справи про банкрутство підтверджується, що ні правочин в цілому, ні окремі його положення, що стосуються встановлення розміру процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у встановленому порядку не визнані недійсними на час розгляду грошових вимог у попередньому судовому засіданні по даній справі про банкрутство.

Кредиторам у справі про банкрутство, яким є АТ КБ "Приватбанк", арбітражному керуючому статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства надано право на оспорення правочинів боржника протягом здійснення провадження у справі про банкрутство. Цим правом ні кредитор, ні арбітражний керуючий не скористалися.

Господарський суд не наділений правом за своєю ініціативою визнавати недійсними правочини в цілому чи їх окремі положення незалежно від підстав.

Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Положення ст. 526 Цивільного кодексу України (Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання) передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (Загальні умови виконання зобов'язання) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також, у ч.1. ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Приписи статті 625 ЦК України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України. Якщо в договорі позики чи кредитному договорі встановлено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, стаття 625 ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Судом встановлено, що у відповідності до 5 угоди про добровільне погашення заборгованості передбачено, що у разі прострочки Позичальником виконання грошового зобов'язання, на вимогу Позикодавцю, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. При прострочення боржником виконання грошового зобов'язання перед кредитором на строк більше 10 календарних днів, розмір процентів встановлений ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовується в розмірі 360 відсотків річних.

Указані виплати процентів річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, не є процентами за користування чужими грошима в розумінні статті 536 цього Кодексу, а є гарантією належного виконання грошового зобов'язання.

Підвищені проценти за статтею 625 ЦК України встановлені й узгоджені самими сторонами.

Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Тому не може бути зменшено і розмір процентів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

З урахуванням наведених норм матеріального права можна зробити висновок, що обумовлені сторонами в пункті 5 угоди про добровільне погашення заборгованості проценти річних не можуть бути зменшені за аналогією неустойки (пені) на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, також не може бути відмовлено в їх стягненні тільки з тих підстав, що їх розмір або загальний розмір заборгованості є неспівмірним до суми основного боргу, оскільки їх стягнення не залежить від задоволення вимог про стягнення основного боргу, який до дня ухвалення судового рішення може бути виплачено.

При цьому необхідно керуватися тими мотивами, що сторони в договорі є рівними. У даному випадку обидві сторони є юридичними особами з однаковим правовим статусом. Між сторонами не існує правовідносин підпорядкування чи управління.

Також суд виходить з визнання боржником в повному обсязі нарахованих кредитором відсотків річних. Крім того, не доведено зловживання кредитора при визначенні процентів за статтею 625 ЦК України під час укладення договору про добровільне погашення заборгованості.

Якщо рівні сторони при здійсненні господарської діяльності визначили проценти за статтею 625 ЦК України в договорі, то такі проценти можуть бути переглянуті лише і виключно у випадку або зловживання стороною, на користь якої вони сплачуються, своїм привілейованим становищем, або визнання в цій частині умов договору недійсними у разі, якщо чинився протиправний тиск на одну зі сторін, чи в інших, передбачених законом випадках, якщо одна зі сторін діяла незаконно чи недобросовісно, чи штучно створила умови для такого стягнення.

Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №904/417/18 від 18.03.2020, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з вищезазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №904/417/18 від 18.03.2020, судом було зменшено розмір відсотків річних, передбачених умовами договору, з посиланням на неспівмірність заявлених до стягнення сум та враховано сплачену в повному обсязі, після відкриття провадження у справі, суму заборгованості.

Господарський суд бере до уваги те, що в спірних правовідносинах суму заборгованості не сплачено, а щодо боржника відкрито провадження у справі про банкрутство, що взагалі ставить під сумнів можливість повного погашення заборгованості. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду було зменшено розмір відсотків річних при розгляді спору в позовному провадженні, в той час як наразі розглядається заява про визнання грошових вимог у справі про банкрутство.

За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для застосування до даних правовідносин позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові по справі №904/417/18 від 18.03.2020.

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника

Згідно ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За змістом частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Зазначені вимоги є конкурсними, оскільки виникли до дати відкриття провадження у справі про банкрутство.

З огляду на обґрунтованість заяви про визнання додаткових грошових вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", яка подана до господарського суду в межах строку, визначеного приписами ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання його конкурсним кредитором з грошовими вимогами до Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" на суму 178 862 026, 89 грн. та судового збору на суму 4 540, 00 грн., яка підлягає погашенню у наступному порядку:

- 1 черга - 4 540, 00 грн. (витрати по сплаті судового збору);

- 4 черга - 178 862 026, 89 грн. (заборгованість).

Керуючись ст.ст. 2, 73-74, 76-79, 86, 91, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 45, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

УХВАЛИВ:

Визнати додаткові грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ" до Приватного акціонерного товариства "НАСІННЕВЕ" (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 12, каб. 15; ідентифікаційний номер юридичної особи 00387080) на суму 4 540, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 178 862 026, 89 грн. (заборгованість) - 4 черга задоволення вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили - 13.04.2021 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України, до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя С.В. Мартинюк