вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.04.2021м. ДніпроСправа № 904/3456/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область в інтересах держави в особі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІЗЬ ЧАС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про розірвання договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 3д-12 від 08.02.2019 року та повернення комунального майна.
Представники:
від прокуратури: Федотова О.П., службове посвідчення № 058587 від 14.12.2020 року, прокурор відділу;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Криворізька місцева прокуратура № 2 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІЗЬ ЧАС", в якій просить (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) суд:
- розірвати договір №3д-12 від 08.02.2019 оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста, укладений між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 25522449) та товариством з обмеженою відповідальністю "КРІЗЬ ЧАС" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Визволення. 2. код ЄДРПОУ 37065131) щодо оренди службових приміщень загальною площею 423.10 м2, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, площа Визволення, 2;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІЗЬ ЧАС" (50000. Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Визволення, 2, код ЄДРПОУ 37065131) повернути Управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1. код ЄДРПОУ 25522449) службових приміщень загальною площею 423,10 м2, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, площа Визволення, 2, за актом приймання-передачі відповідно до умов договору оренди №3д-12 від 08.02.2019, підписаним з КНП "Криворізька міська дитяча лікарня №1" Криворізької міської ради, в придатному для використання стані;
- стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІЗЬ ЧАС" на корить Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська дитяча лікарня №1" Криворізької міської ради за договором оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 3д-12 від 08.02.2019 заборгованість з орендної плати в сумі 100 587,62 грн. на розрахунковий рахунок Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська дитяча лікарня №1" Криворізької міської ради (50000, м. Кривий Ріг, пл. Визволення, 2, р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 820172, код ЄДРПОУ 01986180).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру". Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Виходячи зі змісту частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Таким чином, обставини дотримання прокурором встановленої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом під час розгляду спору за позовом прокурора.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 16 жовтня 2019 року на підставі частини п'ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України передала справу № 912/2385/18 разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду. При цьому вказала на наявність виключної правової проблеми, вирішення якої сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, тобто розумного балансу між приватними й публічними інтересами.
Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі справи на її розгляд та доцільність цього розгляду, дійшла таких висновків.
За висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які обґрунтовані нормами статей 19, 131-1 Конституції України, статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, рішеннями Конституційного Суду України від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019, виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, становить питання: чи зобов'язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом:
- додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором;
- обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду.
У контексті зазначених питань колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на правовий висновок, викладений у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 про те, що з метою підтвердження судом підстав для представництва прокурором інтересів, прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом. Колегія суддів зазначає, що цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц стосовно відсутності необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але зауважує, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 587/430/16-ц, розглядається питання наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить різну судову практику з наведеного питання:
- у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посади державної служби в органі державної влади та здійснюють установлені для таких посад повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо). Аналогічні висновки були зроблені у таких постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 (пункт 30), від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18 (пункт 51), від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18 (пункт 35), від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18 (пункт 7.16), від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18 (пункт 7.16), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 25);
- про необхідність обґрунтування та з'ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, зазначено також і в рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів інших касаційних судів (від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 24), від 03 жовтня 2019 року у справі № 802/4083/15-а (пункт 34), від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справах № 372/1688/17-ц та № 448/764/17);
- у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 802/1873/17-а зроблено висновок про те, що “неможливість сплати судового збору та недостатнє фінансування органу державної влади не свідчить про наявність виключного випадку, за якого прокурор може представляти інтереси держави” (пункт 40);
- водночас у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (пункт 5.6). У подальшому цей висновок викладений у постановах судів апеляційної інстанції різних юрисдикцій (постанови колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 441/702/19, від 16 вересня 2019 року у справі № 441/821/19, постанова колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Харківського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у справі № 626/482/19-ц);
- у постанові від 21 березня 2019 року у справі № 910/3486/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що проведення процедури державних закупівель та укладення договору з порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Водночас обставини щодо з'ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, у цій справі судом касаційної інстанції не перевірялися.
Також колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наводить питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, не зазначив визначені законом підстави для звернення до суду, не дотримався процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”), які, на думку колегії суддів, потребують правового висновку Великої Палати Верховного Суду:
- чи свідчить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави про відсутність процесуальної дієздатності;
- які правові наслідки, якщо суд після відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, установить відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з таким позовом.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду посилається на різну судову практику щодо зазначених питань:
- у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, що обставини дотримання прокурором установленої частинами третьою, четвертою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті (пункт 33). А відсутність законних підстав для представництва прокурором інтересів держави свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічні висновки щодо необхідності залишення у такому випадку позову прокурора без розгляду сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 серпня 2019 року у справі № 912/2529/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/641/18, від 31 липня 2019 року у справі № 916/2914/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 909/63/18, від 19 березня 2019 року у справі № 909/63/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18;
- водночас у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 925/226/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано), погодився із судом апеляційної інстанції, який, установивши, що прокурором у зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачем, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, дійшов неспростовного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та необхідність залишення позову прокурора в інтересах держави в особі ради без розгляду;
- в інших випадках суд касаційної інстанції зазначає про необхідність ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, якщо прокурор не обґрунтував підстав представництва інтересів держави в особі позивачів у суді. Так, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про скасування ухвали про залишення позову без розгляду, що була постановлена судом першої інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що, з'ясувавши обставини відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів у цій справі, судам слід було відмовити у позові, а не залишати позов без розгляду. Аналогічні висновки сформульовані у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 909/569/18, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що “прокурор у цій справі звернувся в інтересах особи, яка не має статусу позивача у справах щодо оскарження процедур закупівлі, проведених відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі”, господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позову”. При цьому колегія суддів враховувала правову позицію, викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17 (у цій справі суд касаційної інстанції також погодився з висновками судів про необхідність відмови у задоволенні позову у такому випадку);
- у судах іншої юрисдикції також виникають проблемні питання щодо визначення правових наслідків. Так, у постанові Апеляційного суду Черкаської області від 18 червня 2019 року у справі № 22-ц/793/1011/19 зазначено, що залишати позовну заяву без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд вправі, якщо її заявлено особою, яка не може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді, що в даній справі не має місця, адже позивач - Черкаська місцева прокуратура в особі відповідної посадової особи (заступника керівника), вправі мати та здійснювати процесуальні обов'язки під час розгляду цивільних справ. Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково вказав на відсутність у прокуратури цивільної процесуальної дієздатності, одночасно аргументувавши це відсутністю у прокуратури права на позов, що є різними за змістом правомочностями.
Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про наявність виключної правової проблеми, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у питаннях щодо здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором. Відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави може становити порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.
З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про доцільність розгляду справи 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду та ухвалою від 07.11.2019 року зазначену справу прийнято до розгляду.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 904/3456/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2020 року зупинено провадження у справі № 904/3456/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 912/2385/18.
23.10.2020 року від прокурора до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 24-153вих-20 від 22.10.2020 року про поновлення провадження у справі № 904/3456/20.
Висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року щодо застосування норм права зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia(“суд знає закони”) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
У відповідності до статті 230 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.
Приймаючи до уваги висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 та клопотання прокурора вих. № 24-153вих-20 від 22.10.2020 року про поновлення провадження у справі, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі № 904/3456/20 та призначити розгляд справи у підготовче судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської обалсті від 26.10.2020 року провадження у справі поновлено з 24.11.2020 року та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 24.11.2020 року о 11:20 год.
18.11.2020 року від прокурора до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення вих. № 04/39-9347ВИХ-20 від 16.11.2020 року.
24.11.2020 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 779 від 23.11.2020 року про проведення судового засідання без участі представника.
У підготовче судове засідання 24.11.2020 року представники позивача та відповідача не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської обалсті від 24.11.2020 року підготовче судове засідання відкладено на 22.12.2020 року о 11:20 год.
18.12.2020 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н від 16.12.2020 року про відкладення розгляду справи.
18.12.2020 року від прокурора до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. № 04/39-10286вих20 від 17.12.2020 року про зміну позовних вимог.
22.12.2020 року від прокурора до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 24-358вих-20 від 21.12.2020 року про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
У підготовче судове засідання 22.12.2020 року представники позивача та відповідача не з'явились.
У відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2020 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 25.01.2021 року включно та підготовче судове засідання відкладено на 14.01.2021 року о 11:40 год.
05.01.2021 року від прокурора до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 04/39-10974вих-20 від 30.12.2020 року про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
14.01.2021 року від прокурора до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № 04/39-79вих-21 від 11.01.2021 року.
14.01.2021 року електронною поштою від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 17 від 14.01.2021 року про проведення судового засідання без участі представника.
У підготовче судове засідання 14.01.2021 року представники позивача та відповідача не з'явились.
14.01.2021 року у підготовчому судовому засіданні прокурором зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2021 року о 12:00 год.
10.02.2021 року електронною поштою від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 127 від 10.02.2021 року про розгляд справи у судовому засіданні без участі представника.
У судове засідання 10.02.2021 року з розгляду справи по суті представники позивача та відповідача не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2021 року судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 04.03.2021 року о 11:00 год.
04.03.2021 року електронною поштою від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 195 від 04.03.2021 року про розгляд справи у судовому засіданні без участі представника.
У судове засідання 04.03.2021 року з розгляду справи по суті представники позивача та відповідача не з'явились. Докази належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи по суті в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частин 1-3 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.
Разом з тим згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк” в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Приймаючи до уваги необхідність забезпечення участі сторін у судовому засіданні, та їх право на належний захист своїх прав в суді першої інстанції, та приймаючи до уваги неявку представників позивача та відповідача, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне відкласти судове засідання з розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2021 року судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 06.04.2021 року о 11:00 год.
06.04.2021 року електронною поштою від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 272 від 06.04.2021 року про розгляд справи у судовому засіданні без участі представника та позовні вимоги Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
У призначене судове засідання по розгляду справи по суті 06.04.2021 року відповідач не з'явився, повноважного представника не направив.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: пл. Визволення, 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50000, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до господарського суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалами суду про відкриття провадження у справі та про відкладення розгляду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 06.04.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція прокурора, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані систематичним порушенням відповідачем умов договору оренди в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за період травень 2019 - травень 2020. Прокурор, на підставі частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", просить розірвати спірний договір оренди та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно.
Позиція відповідача, викладена у відзиві
У своєму відзиві відповідач заперечує проти вимог викладених у позовній заяві, оскільки вважає, вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі мотивуючи наступним.
Відповідач зазначив, що Криворізька місцева прокуратура №3 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області безпідставно звернулась до суду з даним позовом, оскільки дотримання прокурором встановленої статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом під час розгляду спору за поз прокурора.
Щодо розірвання договору відповідач зазначив, що відповідно до умов п.11.1. договору, термін дії договору складає з 08.02.2019 року по 08.01.2022 року. Позивач з пропозицією щодо дострокового розірвання договору до відповідача не звертався, тому відповідно до ст. 188 ГК України не допускає зміни або розірвання договору в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено законом або договором.
Позиція прокурора, викладена у відповіді на відзив відповідача
Позивач підтримує позовні вимоги викладені у позові та заяві про зміну позовних вимог у повному обсязі, виходячи з їх обґрунтованістю та доведеності.
Прокурор з обґрунтуваннями відповідача визначених у відзиві не погоджується, оскільки з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, зазначив наступне.
Керівник Криворізької місцевої прокуратури №3 звертався 30.06.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради до ТОВ “КРІЗЬ ЧАС” про розірвання договору оренди та повернення комунального майна.
Бездіяльність компетентного органу полягає в тому, що Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради знало про порушення інтересів держави, мало повноваження для їх захисту, але не зверталось до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Про вказане свідчить те, що прокурор неодноразово звертався з позовом в порядку господарського судочинства в інтересах держави до ТОВ “КРІЗЬ ЧАС” про стягнення заборгованості з орендної плати, що підтверджується рішеннями суду у справах № 904/2868/18, № 904/5338/19.
ТОВ “КРІЗЬ ЧАС” систематично порушувало умови договору №Зд-44 від 20.07.2011 щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за користування комунальним майном у виді нежилого приміщення загальною площею 423,1 м2, балансоутримувачем якого є КЗ “Міська дитяча лікарня №1”, укладеного на строк до 19.06.2014, продовженого додатковою угодою до 19.05.2017.
Не зважаючи на систематичне порушення щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради з ТОВ “КРІЗЬ ЧАС” 08.02.2019 укладено повий договір оренди №3д-12, предметом якого є вищевказане нежиле приміщення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” Криворізькою місцевою прокуратурою №3 листом № 04/39-5344вих-20 від 24.06.2020 повідомлено Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про застосування прокурором представницьких повноважень в інтересах держави в його особі шляхом пред'явлення до господарського суду Дніпропетровської області позову.
Прокурор зазначив, що порушення інтересів держави тривалий час має місце, однак Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради до суду не звернулось з позовом про розірвання договору оренди.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у даній справі є наявність правових підстав для розірвання договору об'єктів нерухомості комунальної власності міста № Зд-12 від 08.02.2018 року, укладеного між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРІЗЬ ЧАС" , та наявність підстав для зобов'язання відповідача повернути балансоутримувачу службові приміщення загальною площею 423,10 м2, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, площа Визволення, 2, за актом приймання-передачі відповідно до умов договору оренди №3д-12 від 08.02.2019, та наявності підстав стягнення заборгованості з орендної плат.
З матеріалів справи вбачається, між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРІЗЬ ЧАС" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № Зд-12 від 08.02.2018 року (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, нежиле приміщення на першому поверсі окремо розташованої будівлі площею 423,10 кв.м, яка знаходиться за адресою: пл. Визволення, 2, для використання під розміщення центр пластичної хірургії, балансоутримувачем якого є КЗ "Міська дитяча лікарня №1" Криворізької міської ради. Об'єкт оренди облаштований холодним водопостачанням, каналізацією, центральне опалення, електромережею. Використання орендованого комунального майна не за призначенням забороняється.
Згідно з п. 2.2. договору вступ орендаря у строкове платне користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням акта приймання-передавання, який треба оформити в 5-денний термін з балансоутримувачем.
Відповідно до п. 4.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує річну плату у розмірі 20 % від незалежної вартості об'єкта оренди, яка відповідно до розрахунку складає 16 686,07 грн. (базова) за місяць без ПДВ. Орендна плата перераховується на спеціальний рахунок балансоутримувача щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного після сплачуваного з подальшим перерахуванням 70% коштів до міського бюджету.
Оплаті підлягає весь період строкового користування орендарем об'єктом оренди від дня вступу у строкове користування до фактичного повернення об'єкта оренди орендодавцю по акту (п. 4.5. договору).
Відповідно до п. 4.8. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі балансоутримувачу.
Пунктом 5 договору на орендаря серед інших покладено обов'язок своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, визначену цим договором.
Згідно п. 11.1. договору цей договір діє з 08.02.2019 по 08.01.2022 включно.
Цей Договір припиняється у разі закінчення терміну дії, приватизації об'єкта, банкрутства орендаря, знищення об'єкта оренди. Достроково цей Договір може бути розірвано за згодою сторін, а також за вимогою однієї з них за рішенням суду у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором та інших підстав, передбачених законодавством України (п. 11.4. договору).
У разі, якщо орендодавець не попередить орендаря протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах (п. 11.5. договору).
Згідно з п.п. 12.1.-12.2. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Спори, що виникають за цим Договором, або у зв'язку з ним, вирішуються в судовому порядку.
На виконання умов договору орендодавцем передало, а орендар прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди, балансоутримувачем якого є КЗ "Міська дитяча лікарня №1" Криворізької міської ради.
Позивач стверджує, що відповідачем систематично порушуються умови договору щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, внаслідок чого виникла заборгованість за договором у сумі 100 587,62 грн., що підтверджується розрахунком КНП “Криворізька міська дитяча лікарня №1” КМР станом на 12.12.2020 та на теперішній час є непогашеною.
На виконання умов договору орендодавцем скеровувалась претензія про стягнення заборгованості за договором оренди №3д-12 від 08.02.2019 за вих. №17/15/2104 від 26.07.2019 на адресу ТОВ “КРІЗЬ ЧАС”, в якому повідомлялося про невиконання орендарем умов договору щодо обов'язку своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату, у зв'язку з чим утворилася заборгованість з орендної плати, а також пропозиція про розірвання вищевказаного договору оренди. Однак відповіді від орендаря до теперішнього часу так і не надійшло.
Вищевикладене вказує на те, що ТОВ “КРІЗЬ ЧАС” у порушення умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності міста №3д-12 від 08.02.2019, взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендних платежів належним чином не виконуються, оскільки систематично порушуються умови договору щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати.
Таким чином, істотне порушення орендарем таких умов договору оренди майна, як внесення орендної плати та виконання обов'язку є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення майна орендодавцю.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини оренди.
Щодо суми основного боргу
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 2, ст. З Закону України “Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992 (в редакції чинній на момент укладення вказаного договору) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 3 ст. 18 вказаного Закону закріплено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.
За змістом частини другої статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у комунальній власності, органами місцевого самоврядування на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.
Крім того, обов'язок орендаря щодо своєчасності внесення орендної плати за договором найму (оренди) передбачений ст. 762 Цивільного кодексу України.
Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плат визначаються в договорі.
Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок неналежного виконання орендарем умов договору, за період з 2019 по 2020 рік утворилась заборгованість в розмірі 100 587,62 грн.
Відповідачем не надано заперечень проти розрахунку суми боргу за користування орендованим приміщенням, поданим позивачем.
На момент розгляду справи доказів повної оплати у розмірі 100 587,62 грн. до суду не надано, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 100 587,62 грн. підлягає задоволенню.
Щодо розірвання договору оренди та повернення комунального майна
Відповідно до статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
З огляду на те, що в наслідок систематичного, протягом дії договору, порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендних платежів, позивач, як орендодавець позбавлений можливості своєчасно отримувати орендні платежі, на які він розраховував під час укладення цього договору, зазначені порушення, слід вважати істотними, що є підставою для розірвання договору в судовому порядку.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Також передбачено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 11.1. договору передбачено, що договір припиняється у разі закінчення терміну дії, приватизації об'єкта, банкрутства орендаря, знищення об'єкта оренди. Достроково цей Договір може бути розірвано за згодою сторін, а також за вимогою однієї з них за рішенням суду у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором та інших підстав, передбачених законодавством України.
Згідно з п.п. 12.1.-12.2. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Спори, що виникають за цим договором, або у зв'язку з ним, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору оренди, не сплатив суми коштів в повному обсязі та допустив прострочення, яке триває понад 2 роки, тому враховуючи волевиявлення позивача на розірвання договору, позовні вимоги в частині розірвання договору є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання даним рішенням законної сили, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Отже, оскільки суд зробив висновок про задоволення вимоги про розірвання договору, то, відповідно, такий договір буде розірвано з дня набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно із ч. 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Тобто, зобов'язання сторін за договором оренди об'єкту нерухомості комунальної власності міста припиняться в силу приписів норми закону з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Розділом 6 договору передбачено, що орендар зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору у 5-денний термін повернути за актом приймання-передавання об'єкт оренди в належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Щодо звернення прокуратури в інтересах держави в особі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради з даним позовом до суду
Керівник Криворізької місцевої прокуратури №3 звернувся 30.06.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради до ТОВ «КРІЗЬ ЧАС» про розірвання договору оренди та повернення комунального майна.
Бездіяльність компетентного органу полягає в тому, що Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради знало про порушення інтересів держави, мало повноваження для їх захисту, але не зверталось до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Про вказане свідчить те, що прокурор неодноразово звертався з позовом в порядку господарського судочинства в інтересах держави до ТОВ «КРІЗЬ ЧАС» про стягнення заборгованості з орендної плати, що підтверджується рішеннями суду у справах №904/2868/18, №904/5338/19.
Заявляючи про своє процесуальне право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України “Про прокуратуру”, а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради для втручання прокурора є достатньо.
Наявність у позивача повноважень у сфері орендних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ним не здійснюються.
Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, яке не вжило заходів щодо порушення інтересів держави, розірвання договору та повернення об'єкту нерухомості комунальної власності міста у судовому порядку.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
З урахуванням викладеного заперечення відповідача є необґрунтованим, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Розірвати договір №3д-12 від 08.02.2019 року оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста, укладений між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд. 1; код ЄДРПОУ 25522449) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРІЗЬ ЧАС" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Визволення, буд. 2; код ЄДРПОУ 37065131) щодо оренди службових приміщень загальною площею 423.10 м2, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, площа Визволення, буд. 2.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІЗЬ ЧАС" (50000. Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Визволення, 2, код ЄДРПОУ 37065131) повернути Управлінню комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1. код ЄДРПОУ 25522449) службові приміщення загальною площею 423,10 м2, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, площа Визволення, 2, за актом приймання-передачі відповідно до умов договору оренди №3д-12 від 08.02.2019, підписаним з Комунальним некомерційним підприємством "Криворізька міська дитяча лікарня №1" Криворізької міської ради (50000, м. Кривий Ріг, пл. Визволення, 2; код ЄДРПОУ 01986180), в придатному для використання стані.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІЗЬ ЧАС" (50000. Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Визволення, 2, код ЄДРПОУ 37065131) на корить Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська дитяча лікарня №1" Криворізької міської ради (50000, м. Кривий Ріг, пл. Визволення, 2; р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 820172; код ЄДРПОУ 01986180) за договором оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 3д-12 від 08.02.2019 заборгованість з орендної плати в сумі 100 587,62 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІЗЬ ЧАС" (50000. Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Визволення, буд. 2; код ЄДРПОУ 37065131) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр.-т Дмитра Яворницького, буд. 38; МФО 820172, р/р UA 228201720343160001000000291 в ДКСУ м. Київ; код ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір у розмірі 6 306,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 15.04.2021 року.
Суддя В.Г. Бєлік