проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"15" квітня 2021 р. Справа № 917/298/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз - Цукор" (вх. №809П) на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 у справі №917/298/20
за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150, Україна
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райз - Цукор", вул. Матросова, буд. 10, м. Заводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
- Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко", 03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 121 В, поверх 4, каб. 410;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива", 35601, Рівненська область, м. Дубно, провулок Проїздний, буд. 7
про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом застави за договорами застави №151209Z43 від 05.05.2009р. та №151209Z76 від 29.05.2009р
Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 у справі №917/298/20 (суддя Паламарчук В.В.) позов задоволено повністю. В рахунок погашення перед акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України” заборгованості за кредитними договорами №151214К2 від 28.03.2014 та №151213К5 від 27.06.2013, укладених в рамках генеральної кредитної угоди №15106N3 від 23.02.2006, у розмірі 1351658,51 (один мільйон триста п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім, 51) дол. США та 685953554,93 (шістсот вісімдесят п'ять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири, 93) гривні, звернуто стягнення на майно, що є предметом застави за укладеними між Акціонерним товариством “Державний експортно-імпортний банк України” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Райз-Цукор” наступними договорами застави:
1) за договором застави №151209Z43 від 05.05.2009:
- транспортні засоби, сільськогосподарська та інша техніка згідно з переліком, зазначеним у рішенні;
2) за договором застави №151209Z76 від 29.05.2009:
- газопровід Ду-200, Ру 12 кг/см2 довжиною 7709,00 метрів з усім обладнанням та устаткуванням, що є його невід'ємною частиною;
- основні засоби, обладнання та устаткування цукрового заводу, згідно з переліком, зазначеним у рішенні,
та визначено спосіб реалізації вищенаведених предметів застави шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
ТОВ "Райз - Цукор" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 у справі №917/298/20 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом застави за договором застави №151209Z43 від 05.05.2009 та №151209Z76 від 29.05.2009 в повному обсязі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено ТОВ "Райз - Цукор" десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі (1103550,00 грн.); зазначено, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп.1 п. 2 ч. 2 ст. ст. 4 Закону України “Про судовий збір”).
Ставка судового збору з апеляційних скарг на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (пп. 4 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки позивачем за подання даного позову, який носить майновий характер, сплачено судовий збір у розмірі 735700,00 грн., то звертаючись з апеляційною скаргою на рішення господарського Полтавської області від 08.12.2020 у справі №917/298/20 ТОВ "Райз - Цукор" має сплатити 1103550,00 грн. (735700,00 х 150%).
Проте, до матеріалів апеляційної скарги заявником не було додано доказів сплати судового збору.
В свою чергу, заявник апеляційної скарги звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, в якому зазначив, що сплата судового збору у розмірі 1103550,00 грн. є неспівмірною з платіжною можливістю відповідача та визначена ставка судового збору позбавляє його конституційного права на апеляційне оскарження.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зауважив таке.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, відстрочення сплати судового збору може мати місце лише за наявності вищезазначених умов. До того ж вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.
З аналізу наведеної норми вбачається, що відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору можливе лише за наявності умов, вказаних у ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Проте, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору не містить обґрунтування наявності умов, визначених зазначеною статтею.
Окрім того, відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
У той же час заявник апеляційної скарги всупереч вимогам статті 74 ГПК України не надав жодних доказів, які б давали підстави сподіватися, що судовий збір може бути сплачений до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги.
З огляду на відсутність обставин, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Копію ухвали від 22.03.2021 про залишення апеляційної скарги без руху отримано ТОВ "Райз - Цукор" 30.03.2021, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Отже, враховуючи встановлений ухвалою суду десятиденний строк, останнім днем для надання доказів усунення недоліків апеляційної скарги був 09.04.2021.
09.04.2021 від ТОВ "Райз - Цукор" електронною поштою надійшла заява, в якій заявник зазначав, що 30.03.2021 він отримав ухвалу суду від 22.03.2021, й для забезпечення її вимог просив надати додатковий строк на усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№4138).
Розглянувши заяву відповідача про надання додаткового строку на усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу, що вказана заява не містить будь-якого пояснення необхідності надання такого строку, а також поважності причин невиконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у встановлений строк, а тому вказана заява не може бути визнана судом обґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту вищенаведених норм також випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, тобто закріплено крайній строк на усунення недоліків заяви/скарги, який не може бути продовжений судом. Отже, наданий апеляційним судом ухвалою від 22.03.2021 десятиденний строк на усунення недоліків апеляційної скарги не може бути продовжений, що відповідно унеможливлює задоволення заяви про надання строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16, від 25.03.2019 у справі 910/6924/18.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Водночас право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).
У процедурі оскарження судових рішень першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
З огляду на приписи статті 254 ГПК України, реалізація особою права на апеляційне оскарження рішення (ухвали, постанови) суду першої інстанції здійснюється шляхом подання апеляційної скарги, вимоги до форми та змісту якої встановлені статтею 258 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 258 ГПК України визначено перелік обов'язкових додатків до апеляційної скарги, серед яких зазначено докази сплати судового збору.
Суд зазначає, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду… Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Отже, встановлення державою обов'язку щодо сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою на рішення суду, прийняте по суті спору, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".
За змістом частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Положеннями статей 174, 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху для забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом апеляційної інстанції до розгляду.
Як було зазначено, апеляційним господарським судом в порядку частини другої статті 174 ГПК України встановлено скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги у десять днів з дня вручення йому копії ухвали суду від 22.03.2021, та пунктом 3 резолютивної частини цієї ухвали визначено негативний процесуальний наслідок для скаржника у разі не усунення ним недоліків апеляційної скарги у встановлений судом строк (неподання суду доказів сплати судового збору у порядку та розмірі, визначеному судом).
Згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відповідно до ч. 6 ст. 260 ГГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки заявником апеляційної скарги у строк, встановлений відповідно до закону судом, не надано доказів усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга підлягає поверненню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 119, 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Райз - Цукор" у задоволенні заяви про надання додаткового строку на усунення недоліків.
2. Повернути апеляційну скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю "Райз - Цукор" на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2020 у справі №917/298/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Додаток: апеляційна скарга з додатками на 25 арк. та конверт на 1 арк., всього документів на 26 арк.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.А. Пуль
Суддя О.В. Шевель