2-др/754/17/21
Справа № 754/12924/20
Іменем України
31 березня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Саламон О.Б.
з участю секретаря Крутікової-Вільховченко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення по справі №754/12924/20, -
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що в позовній заяві навів попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат та заявив про подання доказів понесення судових витрат після надання правничої допомоги у справі, у зв'язку з чим після ухвалення рішення судом звертається до суду з вказаною заявою.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Вивчивши зміст поданої до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд приходить до наступного.
03 березня 2021 Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 12 090, 74 дол. США та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 422, 4 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Як роз'яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2019 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (ч.5 ст.270 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу.
Разом з тим, у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила чи має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем подано докази витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення по справі, про що останній зазначав і в поданій позовній заяві.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, до суду надано Додатковий договір № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 28/09 від 28.09.2020; Акт № 1 здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2020; квитанція на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу № ПН 170035СІ від 30.09.2020; Акт № 2 здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 01.12.2020; квитанція на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу № ПН 214102С1 від 02.12.2020; Акт № 3 здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 08.02.2021; квитанція на підтвердження сплати витрат на правничу допомогу від 09.02.2021; Акт № 4 здачі -прийняття робіт (надання послуг) від 04.03.2021 року;
Вивчивши матеріали справи, суд вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 15 900 грн. завищеним, таким, що не відповідає складності справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з огляду на те, що в акті виконаних робіт № 3 від 08.02.2021 представник, посилається на послугу, щодо підготовки до судового засідання та 03.02.2021 представництво прав та законних інтересів клієнта в судовому засіданні Деснянського районного суду м. Києва у справі № 754/12924/20. При цьому, 03.02.2021 та 03.03.2021 представник не приймав участі в судовому засіданні, оскільки розгляд справи було здійснено без участі представника.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу і стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат у розмірі 10 300 грн.
Керуючись ст. 137, 141, 264, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення по справі №754/12924/20 - задовольнити частково.
Ухвалити по цивільній справі №754/12924/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, додаткове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 300 грн.
Додаткове рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
Позивач ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 07.04.2021.
Суддя Деснянського районного суду м. Києва О.Б. Саламон