Номер провадження 2/754/1626/21
Справа №754/13975/20
Іменем України
06 квітня 2021 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Клочко І.В.,
за участю
секретаря судового засідання Оверченко Д.О.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що з 2004 року вона з ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Деснянським районним судом м. Києва від 22 серпня 2018 року (справа № 754/8057/18).
Позивач вказувала, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом 22 березня 2016 року.
У зазначеній квартирі окрім неї проживають також її доньки: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розірвання шлюбу, у 2019 році відповідач, користуючись дружніми відносинами, попросив її тимчасово зареєструвати його у зазначеній квартирі для полегшення працевлаштування та обіцяв протягом місяця змінити адресу своєї прописки, проте обіцянки не виконав, у квартирі не проживає.
Зазначає, що проживання та реєстрація відповідача порушує її право на вільне розпорядження і користування своїм майном, позбавлена можливості реєструвати будь-які правочини щодо зазначеної квартири.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 , просила суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
ОСОБА_3 до суду не подано відзиву на позову заяву, при цьому останній належним чином повідомлявся про розгляд справи у суді, а саме за зареєстрованим у передбаченому законом порядку місцем проживання направлялась позовна заява з додатками, ухвала про відкриття провадження у справі та судова повістка.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву за викладеними в ній обставинами та просили її задовольнити.
Вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом 22 березня 2016 року (а. с. 9).
Рішенням Деснянським районним судом м. Києва від 22 серпня 2018 року (справа № 754/8057/18) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 30 січня 2004 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у
м. Києві, актовий запис № 58, розірвано (а. с. 7).
Згідно з актом обстеження квартири АДРЕСА_1 від 26 жовтня 2020 року, складеного керівником ОСББ «Метрополітеновець», ОСОБА_3 з травня 2018 року у зазначеній квартирі не проживає, особисті речі відсутні.
Аналізуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, суд вважає заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені, зокрема, нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Згідно статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші
не заборонені законом угоди.
Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
У статті 405 ЦК України зазначено, що члени сім'ї власника житла, що проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) на користування цим жилим приміщенням може виникати та існувати лише у осіб, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство або при їх вселенні була інша угода про порядок користування цим приміщенням. У разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік він втрачає право на користування цим будинком. Такі ж вимоги стосуються і колишніх членів сім'ї власника житла.
З огляду на викладене, суд вважає позовну заяву ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки останній не проживає у квартирі з травня 2018 року, не сплачує комунальні послуги, відсутні відомості й того, що відповідач є членом сім'ї позивача.
Суд вирішує питання про розподіл судових витрат на підставі частини першої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн 80 коп.
На підставі статей 16, 319, 321, 391, 405 ЦК України, 64, 150, 156, 161 ЖК України, статей 12, 13, 17, 19, 76-81, 83, 89, 141, 235, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 14.04.2021р.
Суддя