Справа № 708/238/21
Номер провадження № 2/708/121/21
15 квітня 2021 року
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді - Івахненко О.Г.,
при секретарі - Тендітній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирина Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 14771,56 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 02.10.2007 року по 19.02.2020 року він працював на підприємстві та був звільнений з роботи на підставі ст. 36 п.1 КЗпП за угодою сторін.
На день звільнення йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з грудня 2019 року по лютий 2020 року в сумі 14771,56 грн.
Таким чином, позивач вважає, що має право на стягнення із відповідача заробітної плати, яка не була виплачена при його звільненні, у вище зазначеному розмірі, а тому просить задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання сторони не викликалися.
Від відповідача до суду відзиву не надходило.
Згідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Дослідивши надані позивачем письмові докази в порядку спрощеного позовного провадження, суд доходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з наказом № 17-к від 19.02.2020 року позивача звільнено 19.02.2020 року з філії «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України (за угодою сторін).
В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, підприємство у день звільнення позивача не здійснило виплату нарахованої заробітної плати.
Відповідно до даних довідки № 238 від 02.11.2020 року, виданої філією «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», станом на 01.10.2020 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем за грудень 2019 становить 587 грн. 70 коп., за січень 2020 року - 9026 грн. 61 коп., за лютий 2020 року - 5157 грн. 25 коп., а всього - 14771 грн. 56 коп.
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов'язків.
Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені КЗпП України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інш.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).
Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95 (1949), яка ратифікована 30.06.1961р. закріплює, що відповідно до мети цієї Конвенції, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
Як визначено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При цьому, сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При розгляді справи судом не встановлено вини позивача, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки з ним розрахунку по заробітній платі.
Під час судового розгляду справи, знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо заборгованості по нарахованій за період часу з грудня 2019 року по лютий 2020 року (в т.ч. на час звільнення), але не виплаченій заробітній платі, в сумі 14771 грн. 56 коп.
За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у вказаному розмірі.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених вимог повному обсязі.
При цьому, стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати звільненому працівнику, слід проводити з утриманням при виплаті податків та обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць слід допустити до негайного виконання.
При зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір за подачу позову щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, тому, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21, 43, 55 Конституції України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 3, 4, 47, 94, 115, 116, 233 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 19, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 267, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01.12.2019 року по 19.02.2020 року в розмірі 14771 (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 56 коп., з відрахуванням при виплаті податків та обов'язкових платежів, передбачених законодавством України.
Рішення в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованості із заробітної плати за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя О.Г.Івахненко