12 травня 2010 рокуСправа № 2а-1046/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі Ковальчуку С.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Оласюк Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Луцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_3 звернулася з адміністративним позовом до Луцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх прав України у Волинській області (далі - Луцький МВ УМВС України у Волинській області) про визнання дій відповідача щодо постановки її на профілактичний облік за вчинення насильства в сім'ї протиправними, зобов'язання зняти з профілактичного обліку та відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує наступними обставинами. Як стало відомо позивачці, Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 06 січня 20010 року її поставлено на профілактичний облік за вчинення насильства в сім'ї у зв'язку із розглядом заяви від 06.01.2010 року ОСОБА_3 (брата позивачки), зафіксованої у Журналі розгляду заяв і повідомлень про злочини. Стосовно ОСОБА_3 складено протокол про притягнення її до відповідальності за ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) - «Вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису)». Водночас постановою апеляційного суду Волинської області від 24.02.2010 року скасовано постанову Луцького міськрайонного суду від 27.01.2010 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає дії відповідача щодо постановки її на профілактичний облік за вчинення насильства в сім'ї без доведення цієї обставини у судовому порядку такими, що суперечать ч.1 ст.62 Конституції України та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч.1 ст.10 та ч.1 ст.12 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», та порушують її права та свободи. В силу наведених обставин подальше перебування її на профілактичному обліку є безпідставним. Вказаними діями відповідач спричинив їй моральну шкоду, яку просить стягнути у розмірі 500 грн.
У судовому засіданні 27.04.2010 року позивач та її представник позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Оласюк Т.С. у судовому засіданні позов не визнала повністю. Суду пояснила, що 06.01.2010 року до Луцького МВ УМВС України у Волинській області надійшла письмова заява ОСОБА_3- брата позивачки, що проживає в одній із нею квартирі. У заяві ОСОБА_3 просив вжити заходів стосовно сестри (позивачки у даній справі), яка чинить щодо нього психологічний тиск. За даною заявою 13.01.2010 року проведено перевірку: відібрано пояснення у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 У порушенні кримінальної справи було відмовлено за відсутністю в діянні складу злочину, зроблено офіційне попередження обом цим громадянам про недопустимість вчинення насильства у сім'ї та їх поставлено на профілактичний облік.
13 cічня 2010 року від громадянки ОСОБА_3 надійшла заява по телефону про вчинення насильства психологічного характеру відносно неї її братом, а також письмова заява її брата про вчинення насильства позивачкою щодо нього. Знову проведено перевірку за зверненнями, щодо обох громадян складено адміністративні протоколи про вчинені правопорушення, передбачені ст.173-2 КУпАП та продовжено термін перебування на відповідному профілактичному обліку.
Луцький МВ УМВС діяв в межах повноважень та у відповідності до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», а саме: після надходження заяви ОСОБА_3 відповідно до ст.4, 10 вказаного Закону ОСОБА_3 зроблено офіційне попередження про недопустимість насильства в сім'ї, а також взято на профілактичний облік, як того вимагає ст.12 Закону. А тому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.
Згідно із ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Повноваження органів внутрішніх справ стосовно здійснення заходів, пов'язаних з виявленням насильства в сім'ї, визначені Законом України від15.11.2001 № 2789-ІІІ «Про попередження насильства в сім'ї» (далі - Закон № 2789-ІІІ), Інструкцією щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім'ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сімї, затвердженою наказом Міністерством України у справах сім'ї, дітей та молоді, Міністерства внутрішніх справ України від 09.03.2004 № 3/235, зареєстрованою Міністерством юстиції України 30.03.2004 № 399/8998 (далі - Інструкція № 3/235), Порядком розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. N 616 (далі - Порядок № 616).
Відповідно до ст.10 Закону № 2789-ІІІ члену сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї, виноситься офіційне попередження про недопустимість вчинення насильства в сім'ї, за умови відсутності в його діях ознак злочину, службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією у справах неповнолітніх, про що йому повідомляється під розписку.
Стаття 12 Закону № 2789-ІІІ надає повноваження службі дільничних інспекторів брати на профілактичний облік членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї.
Порядок дій органів внутрішніх справ визначений Інструкцією № 3/235. Так відповідно до п.34.1 цієї Інструкції при отриманні заяви, повідомлення чи іншої інформації про факт вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення органи внутрішніх справ вживають передбачених законом заходів щодо припинення правопорушення:
- відповідно до п.7 Порядку № 616 не більше ніж протягом трьох днів розглядає заяву про вчинення насильства в сім'ї. Якщо виникає потреба у перевірці викладених у заяві фактів та з'ясуванні додаткових обставин, заява розглядається не більше ніж протягом семи календарних днів;
- протягом трьох днів інформують відповідне управління (відділ) у справах сім'ї та молоді місцевої державної адміністрації, а у випадках учинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього - ще й службу у справах неповнолітніх місцевої державної адміністрації;
- у разі встановлення в діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину приймають рішення відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, а у випадку встановлення ознак адміністративного правопорушення - відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- за результатами перевірки заяви (повідомлення) виносять під розписку особі офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї та ставлять на профілактичний облік осіб, які вчинили насильство в сім'ї.
Згідно з п.37 Інструкції № 3/235 на профілактичний облік члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, ставляться тільки після винесення їм дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної міліції у справах неповнолітніх офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 разом із своїм неповнолітнім сином та ОСОБА_5 (брат позивачки) проживають на одній житловій площі. Між ними відбуваються часті сварки, з приводу яких від них надходять заяви у Луцький МВ УМВС України у Волинській області.
За заявою ОСОБА_3, зареєстрованою Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 06 січня 2010 року, ОСОБА_3 зроблено офіційне попередження про недопустимість насильства у сім'ї та з цього часу поставлено на профілактичний облік. 13 січня 2010 року за повторними заявами цих громадян складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст.173-2 КУпАП і продовжено термін перебування на профілактичному обліку. Дані фактичні обставини підтверджуються заявою ОСОБА_3 від 06.01.2010 року, поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_3, спеціальними картками обліку факту скоєння насильства в сім'ї від 06.01.2010, алфавітною карткою особи, стосовно якої здійснюється профілактична робота (стосовно ОСОБА_3), офіційним попередженням ОСОБА_3 про недопустимість учинення насильства у сім'ї від 13.01.2010 року, заявами обох громадян від 13.01.2010 року та матеріалами перевірки за цими заявами (а.с. 17-45).
Із матеріалів справи та пояснення представника позивачки вбачається, що постановою апеляційного суду Волинської області від 24.02.2010 року постанову Луцького міськрайонного суду від 27.01.2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст.173-2 КУпАП (вчинення насильства в сім'ї) скасовано за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення (а.с.8-9). Рішенням апеляційного суду Волинської області встановлено, що у розумінні ст.3 Сімейного кодексу України позивачка та її син утворюють свою сім'ю, а ОСОБА_5 не є її членом. Відповідно ОСОБА_3 не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП. Крім того, відсутня і об'єктивна сторона правопорушення - дія одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї, оскільки і ОСОБА_5, і ОСОБА_3 чинили обоюдну образу один одному, та при цьому не є членами однієї сім'ї.
В силу ст.2 КАС України прийняття рішення обґрунтовано зобов'язує суб'єкта владних повноважень врахувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, уникаючи висновків, що базуються на припущеннях. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Досліджені у судовому засіданні докази дають підстави стверджувати, що відповідач не надав правильну оцінку складу діянь у ході перевірки заяв, що надходили до нього 06 та 13 січня 2010 року від ОСОБА_3 та ОСОБА_3
Крім того, постановка на профілактичний облік ОСОБА_3 здійснена відповідачем 06 січня 2010 року, в той час як перевірка заяв, а так само і винесення ним офіційного попередження про неприпустимість насильства в сім'ї проведено 13 січня 2010 року. Тобто, рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо постановки на профілактичний облік ОСОБА_3 було необґрунтоване і передчасне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх і безумовних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності своїх дій. Водночас позивач не обґрунтував свої вимоги стосовно відшкодування їй моральної шкоди у розмірі 500 грн.
З урахуванням викладеного, оцінивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню частково: дії відповідача щодо постановки ОСОБА_3 на профілактичний облік за вчинення насильства у сім'ї слід визнати протиправними, а у зв'язку із цим підставною є вимога про зобов'язання відповідача зняти ОСОБА_3 з профілактичного обліку. В задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн. слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачкою ОСОБА_3 при звернення до суду сплачено судовий збір, що підтверджується квитанцією (а.с.3). Розмір судового збору в адміністративних справах до прийняття та набрання чинності відповідним законом визначається на підставі п.3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України; цей розмір судового збору становить із позовних вимог про протиправність дій суб'єкта владних повноважень 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн. (пп."б" п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року "Про державне мито"), а із інших позовних заяв немайнового характеру (стягнення моральної шкоди) - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 8,50 грн. (пп."д" п. 1 ст. 3 Декрету), всього 11,90 грн.
До судових витрат, понесених ОСОБА_3, належать витрати на правову допомогу. Розмір витрат, які компенсуються з Державного бюджету України встановлюються законом. До набрання чинності таким законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до п. 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави". Витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень не повинні перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
З 01 квітня 2010 року розмір мінімальної заробітної плати становить 884 грн. на місяць. Виходячи із середньо визначеної кількості робочих днів у місяці протягом 2010 на підставі листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2009 № 9681/0/14-07/13 року, розмір мінімальної заробітної плати за повний робочий день становить 42 грн. (884 грн.: 21 день), 5 відсотків цього розміру - 2,10 грн. Правова допомога надавалася ОСОБА_3, як вбачається із пред'явлених письмових доказів (а.с.10-11, 47) протягом трьох робочих днів, отже, граничний розмір компенсації становить 6,30 грн.
При цьому згідно із частиною третьою ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, ОСОБА_3 слід присудити з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 2/3 від усієї суми понесених і підтверджених документально витрат, тобто 12,13 грн.
Керуючись ст.2, 71, 94, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Луцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо постановки на профілактичний облік за вчинення насильства в сім'ї, зобов'язання зняти з профілактичного обліку та відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн. задовольнити частково.
Визнати дії Луцького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області щодо постановки ОСОБА_3 на профілактичний облік за вчинення насильства в сім'ї протиправними.
Зобов'язати Луцький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області зняти ОСОБА_3 з профілактичного обліку.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити ОСОБА_3 судові витрати у сумі 12 грн. 13 коп. (дванадцять грн. тринадцять коп.) з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається відповідачем, представником позивача протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, тобто з 14 травня 2010 року, позивачем - з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий Ж.В. Каленюк