Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/437/21
Провадження № 3/542/138/21
Іменем України
15 квітня 2021 року смт Нові Санжари
Суддя Новосанжарського районного суду Полтавської області
Шарова-Айдаєва О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Рибки Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Нові Санжари у залі суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і матеріали справи, додані до нього, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
17 березня 2021 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 255 від 22 січня 2021 року, складений відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 44-3 КУпАП.
Вказаний протокол з доданими до нього матеріалами внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями надійшов до провадження судді Шарової-Айдаєвої О.О.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається наступне.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 255 від 22 січня 2021 року, складеного помічником лікаря-епідеміолога відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Новосанжарського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області Неберею С.В., встановлено, що 22 січня 2021 року о 13 год. 10 хв. в магазині фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , розмітка соціального дистанціювання в торгівельній залі майже повністю стерта, потребує поновлення; умови для дотримання правил особистої гігієни в магазині не створені (відсутній рукомийник, рідке мило, паперові рушники); дезінфікуючий засіб відсутній, записи в журнал поточного прибирання, дезінфекції приміщення своєчасно не вносяться, що є порушенням частини 1 статті 11 Закону України «Про захист населеня від інфекційних хвороб», частини 4 статті 29 Закону України «Про захист населеня від інфекційних хвороб», частини 2 статті 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», абз. 1 п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначала про необґрунтованість висновків перевіряючих, зазначила, що порушення не визнає, просила закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопрушення.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали, додані до нього, суд приходить до висновку про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення та про необхідність закриття справи за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частиною 2 статті 256 КУпАП визначено, що протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Диспозиція частини 1 статті 44-3 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
В протоколі про адміністратине правопорушення № 255 від 22 січня 2021 року зафіксовано порушення ОСОБА_1 частини 1 статті 11 Закону України «Про захист населеня від інфекційних хвороб», частини 4 статті 29 Закону України «Про захист населеня від інфекційних хвороб», частини 2 статті 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», абз. 1 п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Зі змісту вказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що відповідні норми чинного законодавства порушені у зв'язку з тим, що розмітка соціального дистанціювання в торгівельній залі майже повністю стерта, потребує поновлення; умови для дотримання правил особистої гігієни в магазині не створені (відсутній рукомийник, рідке мило, паперові рушники); дезінфікуючий засіб відсутній, записи в журнал поточного прибирання, дезінфекції приміщення своєчасно не вносяться.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про захист населеня від інфекційних хвороб» передбачено, що організація та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів, зокрема щодо санітарної охорони території України, обмежувальних заходів стосовно хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв, виробничого контролю, у тому числі лабораторних досліджень і випробувань при виробництві, зберіганні, транспортуванні та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини та іншої продукції, при виконанні робіт і наданні послуг, а також організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров'я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про захист населеня від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 статті 29 Закону України «Про захист населеня від інфекційних хвороб» встановлено, що у рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», у процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов'язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.
Відповідно до абз. 1 пункту 14 частини 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-214», на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється: діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами не менш як 1,5 метра.
Судом встановлено, що особа, якою складено протокол, вказала на те, що розмітка соціального дистанціювання в торгівельній залі майже повністю стерта, потребує поновлення, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 порушені вимоги абз. 1 пункту 14 частини 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-214».
З досліджуваного під час судового розгляду доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відео, на якому зафіксовані встановлені під час перевірки порушення, вбчається, шо на підлозі в магазині ФОП ОСОБА_1 , маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами наявне і його можливо чітко ідентифікувати, воно не стерто "майже повністю", як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, не зважаючи на те, що, дійсно, потребує, оновлення.
Але, абз. 1 пункту 14 частини 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-214» передбачена заборона діяльності суб'єктів господарювання, які саме не нанесли маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами не менш як 1,5 метра.
ФОП ОСОБА_1 дотрималась передбаченого відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 обов'язку нанести маркування, яке і на час перерівки було наявне, що давало можливість відвідувачам магазину чітко бачити таке маркування та розуміти мету такого маркування.
З огляду на викладене, не зважаючи на пошкодження відповідного маркування, суд не вбачває в діях ФОП ОСОБА_1 порушень абз. 1 пункту 14 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-214».
Зазначаючи про вчинення ФОП ОСОБА_1 таких порушень як: не створення умов для дотримання правил особистої гігієни в магазині (відсутній рукомийник, рідке мило, паперові рушники); відсутність дезінфікуючого засобу, несвоєчасне внесення записів в журнал поточного прибирання, дезінфекції приміщення, особа, яка складала відповідний протокол про адміністративне правопорушення, не зазначила нормативно-правового акта, який встановлює обов'язок суб'єкта господарювання забезпечувати наявність рукомийнику, рідкого мила, паперових рушників, дезінфікуючого засобу, а також обов'язок вносити записи в журнал поточного прибирання, дезінфекції приміщення.
Ініціатор складення протоколу зазначив про порушення вказаними діями ФОП ОСОБА_1 частини 1 статті 11 Закону України «Про захист населеня від інфекційних хвороб», частини 4 статті 29 Закону України «Про захист населеня від інфекційних хвороб», частини 2 статті 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», абз. 1 п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236.
Однак, частина 1 статті 11 Закону України «Про захист населеня від інфекційних хвороб», частина 4 статті 29 Закону України «Про захист населеня від інфекційних хвороб», частина 2 статті 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» мають загальний характер, вказуючи на наявність обов'язку дотримуватись санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм.
В той же, час відповідними Законами та постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання забезпечувати наявність рукомийнику, рідкого мила, паперових рушників, дезінфікуючого засобу, а також обов'язок вносити записи в журнал поточного прибирання, дезінфекції приміщення.
Суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
За змістом вимог статті 256, частини 1 статті 257 КУпАП, питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно з приписами статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v.Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року).
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення частини 3 статті 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Отже, суд наголошує, що він не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Невірне (помилкове) зазначення посадовою особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення, норми (підпункту, пункту, частини, статті тощо) нормативно-правового акту, у якому описано склад правопорушення, суддя тлумачить на користь особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, та зазначає, що саме по собі беззаперечне визнання вини особою та здійснення нею усіх необхідних заходів з метою приведення власної діяльності у відповідність до приписів, здійсненних контролюючим органом, не може бути доказом вини особи у суді та підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за порушення, факт вчинення з матеріалів справи не вбачається.
З огляду на викладене, в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 44-3 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення не доведена під час судового розгляду, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що нею було порушено правила щодо карантину людей, санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні правила і норми, передбачені актами законодавства, зазначеними у протоколі про адмінісративне правопорушення, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
У зв'язку з цим, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 44-3 КУпАП, а тому провадження щодо притягнення останньої до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 44-3 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 283 та 284 КУпАП,
Закрити справу щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 44-3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва