КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/1515/16-ц
Провадження № 2-і/552/4/21
13.04.2021 року Київський районний суд м.Полтави в складі:
Головуючого судді - Турченко Т.В.
При секретарі - Сороці Є.С.
За участю адвоката - Петренко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Заяву обґрунтовуючи тим, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28.03.2016 року у справі № 552/1515/16-ц судом тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон директора ТОВ «Лубнигазбуд» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно наказу №917/1424/15, виданого 02.10.2015 року Господарським судом Полтавської області. На примусовому виконанні у ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області знаходиться виконавче провадження № 49065310, з виконання наказу № 917/1424/15, виданого 02.10.2015 року Господарським судом Полтавської області про стягнення з ТОВ «Лубнигазбуд» на користь ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» боргу в сумі 910 063,00 грн. Відповідно до п.1 п.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судового наказу. Згідно відомостей з сайту «Судова влада», подання про обмеження його у праві виїзду за межі України, надійшло від державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області) Пецяк Л. В. до Київського районного суду м.Полтава та розглянуто 28.03.2016 року. Тобто станом на дату звернення до суду з відповідним поданням державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області) Пецяк Л. В. не перевірила та надала недостовірні відомості щодо особи, керівника (директора) боржника. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань з 03.03.2016 року керівником юридичної особи- боржника ТОВ «Лубнигазбуд» є ОСОБА_3 . ТОВ «Лубнигазбуд» перебуває у стані припинення, 09.06.2016 року 10651100032022437 внесено рішення засновників (учасників) щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Таким чином, підстави для тимчасового обмеження його, як фізичної особи- громадянина України у праві виїзду за межі України на момент надходження подання на розгляд суду - відсутні. Окрім того, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, яка знаходиться у вільному доступі, відсутні будь-які відомості щодо виконавчого провадження №49065310. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 23.03.2021 року виконавчі провадження відносно фізичної особи-громадянина України ОСОБА_2 , ТОВ «Лубнигазбуд» - завершені, а відтак відсутні будь-які правові підстави в обмеженні його права на виїзд за кордон, просив суд скасувати обмеження у праві виїзду за межі України, застосовані до нього ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28.03.2016 року.
В судовому засіданні представник заявника адвокат Петренко В.П. заяву підтримав та просив її задовольнити.
Представник Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт» в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.
Вивчивши та дослідивши матеріали заяви та справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області знаходиться виконавче провадження № 49065310, з виконання наказу № 917/1424/15, виданого 02.10.2015 року Господарським судом Полтавської області про стягнення з ТОВ «Лубнигазбуд» на користь ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» боргу в сумі 910 063,00 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28.03.2016 року у справі № 552/1515/16-ц судом тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон директора ТОВ «Лубнигазбуд» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно наказу №917/1424/15, виданого 02.10.2015 року Господарським судом Полтавської області.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань з 03.03.2016 року керівником юридичної особи- боржника ТОВ «Лубнигазбуд» є ОСОБА_3 . ТОВ «Лубнигазбуд» перебуває у стані припинення, 09.06.2016 року 10651100032022437, внесено рішення засновників (учасників) щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
Окрім того, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, яка знаходиться у вільному доступі, відсутні будь-які відомості щодо виконавчого провадження №49065310. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 23.03.2021 року виконавчі провадження відносно фізичної особи-громадянина України ОСОБА_2 , ТОВ «Лубнигазбуд» - завершені.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, коли діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання-до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Відповідно до п. 19 ч. З ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Згідно ч. 2, 4 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. 1-9 ч.І цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.1 1.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по- перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
В силу ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Оскільки відповідно до ст. 377-1 ЦПК України допускається тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи, на час звернення із вказаною заявою до суду виконавче провадження відносно ОСОБА_2 , не здійснюється, реалізація майна та погашення вимог кредиторів проводиться виключно у відповідності до Кодексу України з процедур банкрутства та на даний час не ОСОБА_2 не є директором підприємства, підстави для подальшого його обмеження у праві виїзду відсутні.
Відповідно до ч.5 ст.441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Тому заява підлягає до задоволення.
Керуючись ст.441 ЦПК України, суд, -
Заяву задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження фізичної особи - громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: 38452, Полтавська область, Решетилівській район, село Шамраївка, РНОКПП НОМЕР_1 , у праві виїзду за межі України, винесене на підставі ухвали Київського районного суду м.Полтави від28.03.2016 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 13.04.2021 року.
Головуючий Турченко Т.В.