Справа №295/4547/21
Категорія 136
2-а/295/92/21
Іменем України
14.04.2021 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Перекупка І.Г.,ознайомившись з запереченням ОСОБА_1 до старшого інспектора СКОЗ СДС ВП Житомирського РУП Ковальчука Олексія Вікторовича на постанову про адміністративне правопорушення ГАБ № 350143 від 01.04.2021 року, -
13.04.2021 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_1 , в яких просить закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши заперечення та додані до неї документи, суд приходить до висновку про необхідність залишити її без руху з наступних підстав.
Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто відповідно до даної статті КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оскаржується у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно зі ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За процесуальним законом адміністративні справи можуть розглядатися місцевими загальними судами як адміністративними судами та окружними адміністративними судами
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Місцеві загальні суди як і адміністративні суди розглядають адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Адміністративний позов подається до суду у формі письмової позовної заяви, яка повинна відповідати змісту та вимогам, визначеним ст.ст. 160, 161 КАС України.
Однак подане ОСОБА_1 заперечення таким вимогам не відповідає, зокрема, вона не містить:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти (п.2 ч.5 ст.160 КАС України);
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п.5 ч.5 ст.160 КАС України);
- у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (п.9 ч.5 ст.160 КАС України);
- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п.11 ч.5 ст.160 КАС України).
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При зверненні до суду позивачем до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, провадження № 11-1287апп18, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Розмір судового збору за подання позовної заяви складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2 270 гривні.
Отже, позивач має сплатити судовий збір за даним позовом у розмірі 454 гривні та надати суду оригінал відповідного платіжного документу.
Згідно з ч.1, 3, 4 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч.9ст.160 КАС України), зокрема, для визначення територіальної підсудності, позивачу слід врахувати положення ч.1ст.25 КАС України. Так, цією нормою визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження)цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Отже в заяві мають місце вказані вище недоліки, які позбавляють суд можливості призначити справу до розгляду.
Крім цього, позивачем при подачі позову не враховано, що у відповідності до ч. 3 ст. 286 КАСУ за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Позивачем також залишено поза увагою ст. 293 КУпАП, яка передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).
Позивач у поданомузапереченні, ігноруючи вимогам зазначених статтей, просить лише закрити провадження по постанові винесеної 01.04.2021 року, а так як суд розглядає справу у межах заявлених вимог, тому позивачу слід уточнити заявлену ним вимогу у відповідності до ст. 293 КУпАП та ч. 3 ст. 286 КАСУ.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що п. 5 ч. 1 ст. 213 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом КУпАП) передбачено, що органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, відповідно до ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою ст. 44-3 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
З системного аналізу вказаних норм випливає, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2ст. 44-3 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.
Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачами у таких справах, оскільки належним відповідачем є відповідний орган, на який законом покладено обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2ст. 44-3 КУпАП.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Владні управлінські функції слід розуміти, як владні повноваження, які здійснюються державою, органами місцевого самоврядування або іншими уповноваженими державою суб'єктами в результаті їхньої діяльності та спрямовані на прийняття обов'язкових до виконання рішень, а також забезпечення їх виконання особами, яким ці рішення адресовані.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
В адміністративному судочинстві, діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі.
Статтею 42 КАС України передбачено, що учасниками справи є сторони, треті особи. Учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки (ч.1 ст.44 КАС України).
Відповідач є посадовою особою Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, а тому рішення в справі може безпосередньо вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, як органу поліції, який, у відповідності до визначених законом повноважень, здійснює контроль за дотриманням законодавства у сфері забезпечення дорожнього руху, забезпечує виконання рішень, прийнятих за наслідками розгляду адміністративних справ, віднесених до повноважень органів та посадових осіб національної поліції щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за здійснення останніми адміністративних правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.
Тому позивачу слід визначитися з колом осіб (їх процесуальним статусом), які мають бути залучені до участі у розгляді справи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а.
Підстави та порядок заміни неналежного відповідача, залучення до участі в справі співвідповідача визначені ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа,подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, наведена обставина унеможливлює вирішити питання про відкриття провадження у справі, а тому заперечення належить залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення її недоліків.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя,-
Зперечення ОСОБА_1 до старшого інспектора СКОЗ СДС ВП Житомирського РУП Ковальчука Олексія Вікторовича на постанову про адміністративне правопорушення ГАБ № 350143 від 01.04.2021 року, залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення копії ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала в частині розміру судових витрат може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г. Перекупка