ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
10.07.2009 р. № 2а-5347/09/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Союзконтракт -Україна»
доДержавної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві
провизнання протиправним та скасування припису
За участю представників сторін:
Від позивача: Трембіч А.Я. - представник за довіреністю
Від відповідача: Лук'янчук А.В. -представник за довіреністю
на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.07.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзконтракт -Україна»звернулось до суду з позовом та уточненнями до нього від 10.07.09р. про визнання протиправним та скасування припису відповідача від 31.03.09р. №17503/12.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, мотивуючи тим, що в оскаржуваному приписі встановлена належність позивачеві земельної ділянки та фактичне її використання, однак дані обставини не відповідають дійсності, оскільки позивач не здійснював забудову цієї площі, не розміщував на ній власні об'єкти, не здавав земельну ділянку в оренду, не використовував її іншим чином у господарській діяльності з метою одержання прибутку, що протиправно не було досліджено державним інспектором та не відображено в приписі. Позивач зазначає, що при встановленні порушення ст.ст. 125-126 Земельного кодексу України державним інспектором не враховано, що відсутність у позивача зареєстрованого відповідно до закону договору оренди землі обумовлено об'єктивними перешкодами у процедурі оформлення права оренди на земельну ділянку. Крім того, в порушення Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.03р. №312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.03р. за №1223/8544 , припис не містить вказівки на те, яким саме чином позивач може усунути допущені порушення, а це, в свою чергу, виключає можливість належного виконання його вимог.
У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вважає, що оспорюваний припис є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що під час перевірки дотримання вимог земельного законодавства було встановлено, що позивач придбав нерухоме майно - нежитлові будівлі колишнього піонерського табору, які розміщені на земельній ділянці у м. Києві, на 23-му км Бориспільського шосе; огородив земельну ділянку орієнтованою площею 9 га парканом, в зв'язку з чим доступ на земельну ділянку обмежений. Відтак, в порушення ст.ст. 125-126 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою позивач не оформив. У відповідності до вимог Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»та Земельного Кодексу України та у зв'язку використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів відповідачем винесений припис про усунення порушень земельного законодавства, який відповідач вважає правомірним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, суд
Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві (далі - Держземінспекція) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю «Союзконтракт -Україна»земельної ділянки за адресою: Бориспільське шосе, 23 км. у Дарницькому районі м. Києва.
За результатами вказаної перевірки складено Акт перевірки №А503/12 від 31.03.09р.
Як вбачається із вказаного акту перевіркою встановлено, що станом на 31.03.09р. земельна ділянка орієнтовною площею 9 га належить ТОВ «Союзконтракт -Україна»на підставі договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 11.04.07р. №2021296 та реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та перереєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна №2026026, яке записано в реєстрову книгу за №27-з 20 від 23.04.07р.; на момент перевірки будівлі на даній земельній ділянці не використовуються; правовстановлюючі документи, передбачені ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України у товариства відсутні.
На підставі вказаного акту, Держземінспекцією винесено припис від 31.03.09р. № 17503/12, яким позивача зобов'язано усунути порушення земельного законодавства у тридцятиденний термін та повідомити до 31.04.09р. про виконання припису.
Правомірність вказаного припису і є предметом даного розгляду.
Суд вважає оспорюваний припис правомірним та не вбачає підстав для його скасування, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи, та не заперечується позивачем, на підставі договору купівлі -продажу від 11.04.2007р., укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Затишне»(продавець) , позивач придбав у власність нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, 23-й км.; загальна площа відчужуваних приміщень складає 4 895, 10 кв. м.
Як вбачається з даного договору , відповідно до довідки Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 03.04.07р за №919, державний акт на право власності на земельну ділянку не зареєстрований.
У зв'язку з цим та за умовами п. 1.2 Договору, Покупець зобов'язався, згідно з нормами чинного законодавства України, забезпечити переоформлення на себе прав користування земельною ділянкою або право власності на земельну ділянку.
Даний договір 11.04.07р. нотаріально посвідчено та 23.04.07р. зареєстровано у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (реєстраційне посвідчення №026026).
Правила переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду регламентовані ст.120 Земельного кодексу.
Так, відповідно до її частини 1 ( в редакції до 20.06.07р., що діяла на момент переходу права власності на об'єкти нерухомості), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди .
З набуттям чинності 20.06.07р. Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України»від 27.04.2007 року N 997-V, частини першу і другу ст. 120 ЗК України викладено в наступній редакції:
«До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування».
В силу ч. 5 вказаної норми Кодексу, при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Так, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла до 02.05.09р.), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ч.3 ст.125).
Згідно ст. 126 ЗК України (у редакції, що діяла до 02.05.09р.), право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
За наведених правових норм, набуття права на нерухоме майно на підставі договору купівлі -продажу не надають особі, яка придбала таке нерухоме майно автоматичного права на використання земельної ділянки; таке право потребує відповідного оформлення, отримання правовстановлюючих документів і виникає з моменту його державної реєстрації.
Як свідчать обставини справи, та не заперечується позивачем , на момент перевірки та складання припису, позивач не оформив право на земельну ділянку у зв'язку з придбанням об'єктів нерухомості та не зареєстрував таке право у встановленому законом порядку.
Таким чином, суд вважає доведеним наявність порушення, що полягає у використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Вказане порушення вимог земельного законодавства слугувало підставою для винесення припису з метою усунення такого порушення.
Доводи позивача про те, що ним фактично не використовується земельна ділянка, відповідно до вищенаведених правових норм, не звільняють позивача від обов'язку оформити право на землю у зв'язку з придбанням об'єктів нерухомості.
Не спростовують факту порушення і доводи позивача щодо вжиття ним заходів з метою оформлення права оренди земельної ділянки з посиланням та те, що процедура розробки проекту відведення є довготривалою та потребує погоджень уповноважених органів.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Київської міської ради із заявою надати у користування земельну ділянку орієнтованим розміром 9,1 га за адресою: Бориспільське шосе, 23 км. у Дарницькому районі м. Києва з метою будівництва, експлуатації готельного комплексу з будинками котеджного типу.
Відповідно до ст.23 Закону України «Про планування і забудову територій»від 20.04.2000 року N 1699-III , будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.
Виготовлення документів для вибору (відведення) земельних ділянок державної та комунальної власності під забудову має певні особливості та провадиться з урахуванням вимог вищевказаного Закону щодо отримання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності під забудову; щодо погодження такого проекту з відповідними органами та отримання від них відповідних висновків; щодо розробки та затвердження проектної документації, тощо.
Відтак, збір документів, необхідних для одержання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування не спростовує факт порушення вимог земельного законодавства, що полягає у неоформленні позивачем права на земельну ділянку у зв'язку з придбанням об'єктів нерухомості, що мало відповідно до вказаного договору купівлі-продажу у квітні 2007 року.
Відповідно до п. 6.2 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.03р. №312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.03р. за №1223/8544 з метою усунення виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення припис про їх усунення. Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.
Порядок оформлення, видачі та реєстрації приписів, які видаються державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель встановлено у Положенні про порядок оформлення, видачі і реєстрації приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженого наказом Держаного комітету України по земельних ресурсах від 09.03.04р. №67, зареєстрованого в Мін'юсті 18.03.04р. за №340/8939.
Відповідно до його п. 2.1, припис - це обов'язкова для виконання письмова вимога державного інспектора, яка видається юридичним і фізичним особам з метою припинення виявленого порушення земельного законодавства та усунення його наслідків.
Зразок припису затверджено наказом Держкомзему України від 12.12.2003 N 312 "Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель" (далі - Порядок), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за N 1223/8544 (п. 2.3 Положення).
Відповідно до додатку №4 Порядку, припис повинен містити, зокрема, виявлені порушення або інші обставини, які потребують вжиття необхідних заходів, заходи, які необхідно здійснити та термін їх виконання.
В спірному випадку, припис містить вимогу усунути порушення земельного законодавства, що полягає у відсутності правовстановлюючого документа на земельну ділянку. Отже, суть порушення, яке слід усунути згідно з приписом, зрозуміла. В зв'язку з цим, доводи позивача про неправомірність припису з тієї підстави, що він не містить вказівки на те, яким саме чином позивач повинен усунути допущені порушення не заслуговують на увагу, оскільки вчинення заходів, пов'язаних з оформленням права на землю регульований земельним законодавством.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем невірно зазначено у акті перевірки та у приписі про належність позивачеві земельної ділянки на підставі договору купівлі -продажу нежитлових приміщень від 11.04.07р. №2021296, оскільки право на земельну ділянку вказаним договором не передавалось. Разом з тим, невірне відображення в акті перевірки на у приписі вказаних обставин не спростовує факт порушення, що полягає у відсутності у позивача правовстановлюючого документа на земельну ділянку.
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про правомірність вимог припису та відсутність підстав для задоволення позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд враховує і ту обставину, що сам по собі припис не має для позивача заздалегідь негативних наслідків, а лише вказує на його обов'язок оформити у відповідності до норм земельного законодавства право на земельну ділянку при переході права на будівлю або споруду.
Керуючись ст.124 Конституції України, Земельним кодексом України, ст.ст. 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва
у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шелест С.Б.
Повний текст постанови складено: 27.07.09р.